Чи вправі позивач зменшити розмір позовних вимог, якщо дав згоду на ухвалення заочного рішення?

Заочний розгляд справи має певні обмеження для позивача, про що його слід попереджувати до постановлення ухвали про заочний розгляд справи. Відповідно до ч. З ст. 224 ЦПК позивач не вправі змінювати предмет або підстави позову, змінювати розмір позовних вимог. Якщо все ж таки позивач реалізував зазначені диспозитивні права, то у цьому випадку суд повинен відкласти розгляд справи і повідомити про це відповідача.

Разом з тим, на нашу думку, закон не обмежує право позивача зменшити розмір позовних вимог. Зміна позивачем розміру позовних вимог в сторону їх зменшення не впливає на можливість продовження розгляду справи в заочному порядку, оскільки при цьому права відповідача на захист від пред'явлених вимог не порушуються. При цьому важливо, щоб це було зменшення розміру позовних вимог за тим же самим предметом позову, яке, до того ж, не вимагає від суду постановлення ухвали про прийняття відмови від частини позову, оскільки позивач не відмовляється від частини позовних вимог, а реалізовує своє право, передбачене ст. 31 ЦПК, на зміну тих же вимог за тим же предметом позову в сторону зменшення. Інакше буде, якщо позивач вимагав відшкодувати майнову шкоду в розмірі 5000 грн., наприклад, за ст. 1166 ЦК (недоговірні зобов'язання), а потім зменшив розмір вимог до 3000 грн., однак в порядку невиконання договірних зобов'язань. Зазначене є зміною предмету позову, тому заочний розгляд справи слід відкласти і попередити про це відповідача.

Який порядок постановлення ухвали про проведення заочного розгляду справи?

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 225 ЦПК). Закон не встановлює певної форми постановлення ухвали, не зазначає про обов'язковість саме мотивованої ухвали, вона не оскаржується. Тому можливо постановити таку ухвалу як в нарадчій кімнаті, так і з занесенням до журналу (протоколу) судового засідання, не виходячи до нарадчої кімнати. Проте наявність такої ухвали є обов'язковою, інакше це буде означати процесуальне правопорушення з боку суду. З метою економії часу, на нашу думку, доцільніше таку ухвалу заносити до журналу (протоколу) судового засідання, в якій повинні бути чітко зазначені, що дотримані умови для проведення заочного розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 224 ЦПК. Ця ухвала повинна відповідати вимогам ч. 2 ст. 210 ЦПК.

Чи зобов'язаний суд розглядати справу у заочному порядку, якщо про це просить позивач?

Постановления ухвали про заочний розгляд справи є правом суду, а не його обов'язком. Тому, в разі, якщо позивач наполягає на заочному розгляді справи, однак суд вважає, що для цього відсутні передбачені законом умови, то суд вправі відмовити позивачу в задоволенні клопотання про заочний розгляд справи і продовжити розгляд у звичайному порядку. Зазначена ухвала (про заочний розгляд або про відмову в заочному розгляді справи) поставновляється у підготовчій частині судового розгляду і не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки не передбачена ст. 293 ЦПК.

Які особливості щодо змісту заочного рішення? Чи можна ухвалити вступну та резолютивну частини заочного рішення?

1. Форма і зміст заочного рішення повинні відповідати

вимогам, встановленим статтями 213 і 215 ЦПК і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд (ст. 226 ЦПК).

Саме останнє речення ст. 226 ЦПК нерідко судами не виконується. Так, новий ЦПК вимагає більш удосконаленої форми та змісту викладення рішення суду (ст. 215). На відміну від ЦПК 1963 р., у новому процесуальному законі чітко зазначено, що вказані акти правосуддя складаються із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України в обов'язковому порядку вимагає зазначення в актах правосуддя строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

У зв'язку з тим, що не завжди суди зазначають особливий порядок оскарження заочного рішення, до апеляційної інстанції надходять справи з апеляційними скаргами відповідачів на заочне рішення суду без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення самим судом першої інстанції, який ухвалив це рішення та розгляду цієї заяви.

Це пов'язано з тим, що відповідач, на відміну від позивача, у відповідності до ч. 4 ст. 231 ЦПК вправі оскаржити заочне рішення лише після подання до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення і залишення такої заяви без задоволення після її перегляду.

Однак, слід звернути увагу на те, що у повторно ухваленому заочному рішенні вказані дані не зазначаються, оскільки таке рішення оскаржується як позивачем, так і відповідачем у загальному порядку, згідно з ч. З ст. 232 ЦПК.

2. Систематичний аналіз статей 225-227 ЦПК України вказує на те, що при ухваленні заочного рішення суд не вправі проголошувати вступну та резолютивну його частини.

Незважаючи на те, що розгляд справи та ухвалення заочного рішення проводяться за загальними правилами, встановленими для позовного провадження, однак з винятками і доповненнями, встановленими главою про заочний розгляд справи (ч. 2 ст. 225 ЦПК). Заст. 227 ЦПК відповідачеві, у разі ухвалення заочного рішення, рекомендованим листом із повідомленням направляється копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення (не зазначено про можливість проголошення вступної та резолютивної його частин). Крім того, згідно зі ст. 226 ЦПК заочне рішення повинно відповідати за формою і змістом вимогам, встановленим статтями 213 і 215 ЦПК, тобто у заочному рішенні, що направляється відповідачеві в п'ятиденний строк, повинні бути зазначені всі чотири частини рішення (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна).