Координаційні комісії дсмк і їх роль в організації взаємодії аварійно-рятувальних служб

Важливе місце у структурі ДСМК надається координаційним комісіям. Положення про координаційні комісії Служби затверджені постановою Кабінету міністрів України від 14.04.97 р. № 343. Координаційні комісії є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів ДСМК, визначених МОЗ України за погодженням з МНС, МО, МВС, Мінтрансу, Радою міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями. До складу комісій входять представники усіх міністерств і відомств, відповідних рівнів Служби. Головою Центральної координаційної комісії Служби є Міністр охорони здоров’я України, а територіальних координаційних комісій – начальники управління охорони здоров’я відповідних адміністративних територій.

Склад Центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. Склад територіальних координаційних комісій визначається відповідними місцевими органами виконавчої влади, а персональний - затверджується її головою.

У компетенцію координаційних комісій входить узгодження:

• програми розвитку Служби відповідних рівнів;

• складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів, що входять до складу Служби;

• планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС;

• заходів щодо удосконалення організаційної структури та функціонування Служби відповідного рівня;

• планів заходів щодо забезпечення постійної готовності Служби до виконання покладених на неї завдань;

• заходів щодо підготовки фахівців для Служби;

• планів координаційної роботи із створення і використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів Служби на відповідному рівні.

Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з центральними або місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Центральна і територіальні координаційні комісії проводять свою діяльність згідно з планами роботи, які затверджуються головами комісій.

У разі виникнення НС засідання комісії проводяться того ж чи наступного дня. Рішення комісії може бути прийнято шляхом оповіщення. У разі потреби комісії можуть залучати до роботи фахівців та працівників підприємств, установ і організацій (за згодою їх керівників).

Основні принципи організації взаємодії дсмк з органами управління, формуваннями і закладами інших аварійно-рятувальних служб

Організація взаємодії окремих ланок ДСМК покладається на координаційні комісії в залежності від рівня реагування, відповідно до планів роботи.

Основна робота в період планування лягає на координаційні комісії, в період виникнення НС – на оперативні штаби, що створюються при органах управління охороною здоров’я і розгортаються на базі центрів екстреної медичної допомоги.

Для більш гнучкого управління та координації дій штаби можуть створювати оперативні групи, що вирішують питання медичної розвідки, визначають необхідну кількість і структуру медичних сил і засобів, шляхи і порядок евакуації постраждалих, взаємодію з іншими аварійно-рятувальними службами, а також забезпечують зв’язок між зоною катастрофи і оперативним штабом, а також координацію рішень з місцевими органами виконавчої влади, органами і закладами інших міністерств і відомств для забезпечення узгоджених дій усіх учасників ліквідації наслідків НС. Особливо важливою є робота цих груп у районах зі складною, невизначеною обстановкою або на адміністративних територіях, значно віддалених від обласного центру.

До складу оперативної групи територіального органу управління ОЗ можуть входити:

• заступник начальника територіального органу управління ОЗ;

• заступник головного лікаря обласної СЕС;

• головний спеціаліст територіального органу управління ОЗ (головний хірург, терапевт тощо) у залежності від характеру катастрофи;

• представник територіального центру ЕМД;

• фахівець, що забезпечує систему зв’язку;

• водій.

Відповідно до конкретної обстановки склад оперативної групи може змінюватись і доповнюватись відповідними спеціалістами. Керівник оперативної групи може приймати управлінські рішення у межах наданих йому повноважень, реалізовувати рішення вищих органів управління та контролювати хід виконання заходів з медичного забезпечення населення у зоні відповідальності.

На державному рівні оперативна група створюється МОЗ України, очолює її заступник міністра. До складу оперативної групи входять начальники профільних управлінь, головні фахівці, представники УНПЦ ЕМД та МК. Оперативна група МОЗ України працює, як правило, на базі територіального органу управління охороною здоров’я тієї адміністративної території, де виникла НС. Вона керує усіма силами і засобами ДСМК центрального рівня, що залучаються до роботи, визначає потребу у медичних силах і засобах посилення і спеціалізації, організує взаємодію територіальної системи охорони здоров’я з силами інших міністерств і відомств, що приймають участь у ліквідації наслідків НС, реалізує управлінські рішення МОЗ України, контролює хід їх виконання, забезпечує інформування керівництва МОЗ України про медико-санітарні наслідки НС і хід їх ліквідації.

Загальне керівництво усіма видами аварійно-рятувальних робіт на державному рівні здійснює Центральна координаційна комісія ДСМК, безпосереднє і повсякденне управління – МНС, на територіальному рівні – відповідні координаційні комісії адміністративних територій.

Основні принципи організації взаємодії ДСМК з органами управління, аварійно-рятувальними службами інших галузей здійснюються шляхом:

• участі представників охорони здоров’я у роботі у роботі відповідної комісії з ліквідації наслідків катастрофи;

• розмежування функцій та визначення порядку дії і взаємодопомоги аварійно-рятувальних формувань;

• визначення характеру, обсягу і періодичності подання необхідної інформації як формуваннями і закладами ДСМК, так і органами управління інших міністерств і відомств;

• визначення характеру взаємодії на рівні формувань, оперативних груп, органів управління і штабів з ліквідації наслідків НС;

• організації взаємного оповіщення;

• визначення складу медичних сил постійної готовності;

• визначення місць, ділянок або напрямів діяльності медичних сил швидкого реагування;

• визначення місць санітарної обробки постраждалих;

• визначення мережі медичних закладів, на які покладаються відповідні функції у ліквідації медико-санітарних наслідків НС;

• визначення сил і засобів для забезпечення медичної евакуації постраждалих і медичного супроводу організаційних заходів з евакуації населення із осередку НС;

• визначення порядку медичного забезпечення особового складу аварійно-рятувальних формувань, що приймають участь у ліквідації наслідків НС;

• визначення сил і засобів, необхідних для забезпечення громадського порядку і охорони епідемічнонебезпечних об’єктів, житлової зони.

Слід наголосити, що у системі заходів, спрямованих на подолання наслідків НС, пріоритетними є заходи щодо ліквідації медико-санітарних наслідків. Тому ДСМК повинна максимально забезпечити постійну готовність своїх сил і засобів для оперативного реагування на НС незалежно від факторів, що її спричинили.

Участь формувань і закладів МО України у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 819 від 16.10.95р. “Про взаємодію медичних служб ЗС та інших військових формувань із державною системою охорони здоров’я” у певних випадках до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій залучаються формування і заклади МО України. Постановою передбачено прийняття відповідних відомчих нормативних документів для створення єдиної загальнодержавної системи медичного забезпечення цивільного населення і військовослужбовців на випадок екстремальних ситуацій, надзвичайного стану і на воєнний час.

З метою підготовки фахівців для надання ЕМД при НС у вищих медичних навчальних закладах створені кафедри медицини катастроф і військової медицини, на які покладено навчання (підготовка) студентів і інтернів з питань організації медичного забезпечення населення та військовослужбовців за умов НС.

Наказом МОЗ України до складу медичних сил та засобів ДСМК центрального рівня введені формування і лікувально-профілактичні заклади військово-медичної служби ЗС України.

Наприклад, на базі ГВКГ МО України сформовано 4 позаштатні спеціалізовані бригади постійної готовності (нейрохірургічна, комбустіологічна, токсикологічна і реанімаційна), для госпіталізації постраждалих, перш за все військовослужбовців, визначено 100 ліжок для хірургічних і 50 - терапевтичних хворих.

Пересувні лікарсько-сестринські бригади (по одній) створюються у полках (бригадах) – для надання першої лікарської допомоги, в окремих медичних ротах, військових госпіталях для надання кваліфікованої медичної допомоги (ВГ до 200 ліжок – 1 бригада, до 400 ліжок – 2 бригади, понад 400 – 3, у військових санаторіях, поліклініках 1-2 бригади)

При виникненні великомасштабних аварій і катастроф передбачено використання пересувних (мобільних) військово-медичних формувань (загонів, госпіталів).