- •Навчальні питання і розподіл часу
- •Навчально-матеріальне забезпечення
- •Навчальна література
- •I. Нормативно-правові акти, що визначають організацію та діяльність дсмк
- •Закони України:
- •Постанови Кабінету Міністрів України:
- •4. Накази моз України:
- •II. Організація дсмк. Формування та заклади дсмк
- •5 Ланок санітарних дружинниць по 4 чоловіка в ланці
- •III. Взаємодія дсмк з іншими аварійно-рятувальними службами
- •Правові основи взаємодії аварійно-рятувальних служб визначені в Законах Украйни:
- •А також в Постановах км України:
- •1) Положення про Державну службу медицини катастроф (від 11.07.2001р. № 827).
- •Координаційні комісії дсмк і їх роль в організації взаємодії аварійно-рятувальних служб
- •Основні принципи організації взаємодії дсмк з органами управління, формуваннями і закладами інших аварійно-рятувальних служб
- •IV. Особливості організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій
- •Російська Федерація (рф)
- •Сполучені Штати Америки
- •Головним керуючим органом у сфері захисту населення при нс є fема.
- •Франція
- •З оперативного командного пункту, що розміщується поруч з місцем ліквідації нс (ним керує начальник рятувальних робіт).
- •Висновки
5 Ланок санітарних дружинниць по 4 чоловіка в ланці
Рис. 2. Організація загону санітарних дружин (ЗСД)
За табелем оснащення СД передбачається: автобус чи вантажна машина, сумка санітара на кожну дружинницю, АІ, ІПП, ППІ, фільтрувальні протигази, ноші санітарні, фляги для води тощо.
СД можуть використовувати для роботи осередках ураження в складі зведених (рятувальних) загонів (команд), медичних формувань ДСМК і лікувальних закладів. За годину роботи в осередку масового ураження одна СД може надати першу медичну допомогу 50 ураженим. При виникненні осередку бактеріологічного ураження за однією СД закріплюється 1500 чоловік населення для постійного спостереження. При роботі в лікарнях ДСМК особовий склад СД в основному забезпечує догляд за ураженими і хворими.
Мобільні госпіталі створюються на базі лікувальних закладів ДСМК і призначаються для надання першої лікарської (ПЛД) і кваліфікованої медичної допомоги (КМД) потерпілому населенню у разі НС.
Медичні загони формуються з лікарсько-сестринських бригад лікувальних закладів одного міста для надання невідкладної ПЛД потерпілим на догоспітальному етапі.
Бригади постійної готовності можуть бути першої і другої черги.
Бригади постійної готовності першої черги (БПГПЧ) – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги потерпілим у догоспітальний період та їх госпіталізації в лікувальні заклади. БПГПЧ можуть бути позаштатними чи штатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.
Медичні бригади постійної готовності першої черги (МБПГ) – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги постраждалим на догоспітальному етапі при станах, які загрожують їх життю чи у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
МБПГ можуть бути позаштатними і штатними, входити до складу ДСМК центрального і територіального рівня.
До складу позаштатних МБПГПЧ територіального рівня включають (визначені органами управління охорони здоров’я адміністративної території після затвердження територіальною координаційною комісією ДСМК) частину бригад ШМД системи охорони здоров’я адміністративної території та відомчих лікувальних закладів. В повсякденних умовах вони працюють як звичайні виїзні бригади ШМД. При виникненні НС відповідно до “Плану медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях” вони направляються до осередку НС поза межі обслуговування для ліквідації її медико-санітарних наслідків.
У медичних закладах, що утримують МБПГПЧ, накопичується запас лікарських засобів і майна для забезпечення автономної роботи кожної бригади протягом 3 діб. З кожним членом бригади укладається контракт і вони вносяться у Реєстр рятувальних служб.
Штатні МБПГ можуть утворюватись територіальними центрами екстреної медичної допомоги чи відомчими лікувальними закладами ДСМК, формуватись і оснащуватись на рівні, не нижчому, ніж відповідні бригади із складу ШМД. Умови для формування і атестування цих бригад не відрізняються від позаштатних бригад. Вони утримуються за рахунок кошторису закладів ДСМК. Як правило, штатні бригади і частина позаштатних бригад одночасно визначаються МОЗ України за погодженням з територіальними органами управління охороною здоров’я до складу центрального рівня ДСМК.
Загальні кількість МБПГ територіального рівня визначається виходячи з вимог самостійної ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій об’єктового, місцевого і територіального рівня. Рекомендована МОЗ України кількість МБПГ визначається нормативом – 1 МБПГ на 50 тис. чоловік. Однак, максимальна кількість цих бригад не повинна перевищувати 20% загальної кількості бригад ШМД даної адміністративної території.
Спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги (СБПГДЧ) призначені для надання спеціалізованої медичної допомоги на другому (госпітальному) етапі медичної евакуації (для підсилення лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації висококваліфікованими фахівцями).
СБПГДЧ можуть бути штатними і позаштатними, входить до складу ДСМК центрального і територіального рівня.
Штатні СБПГДЧ, як правило, утворюються при територіальних центрах екстреної медичної допомоги, відомчих лікувальних та провідних профільних закладах (наприклад, НДІ клінічного профілю). Особовий склад цих бригад в повсякденних умовах працює на базі стаціонарних лікувальних закладів відповідного профілю. В їх функціональних обов’язках містяться додаткові умови праці, в тому числі обов’язкова участь у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій. Особовий склад бригад атестується і вноситься до Реєстру формувань ДСМК. У медичному закладі, що утримує СБПГДЧ, утворюється недоторканий запас медикаментів та медичного майна для розгортання бригади неспеціалізованих медичних закладів та роботи в автономному режимі на термін не менше 3 діб. Вони забезпечуються індивідуальними засобами захисту та засобами індивідуального медичного захисту.
Спеціалізовані бригади, як правило, формуються вузькопрофільними: хірургічні, терапевтичні, гематологічні, реанімаційні, токсикотерапевтичні, психоневрологічні, педіатричні, акушерсько-гінекологічні тощо.
Рекомендований такий склад бригад:
Бригади хірургічного профілю
Лікар-хірург (відповідного вузького профілю) 2 посади
Лікар-анестезіолог 1 посада
Операційна сестра 1 посада
Медсестра - анестезист 1 посада
Всього: 5 посад
Бригада терапевтичного профілю
Лікар-терапевт 1 посада
Медсестра стаціонару 1 посада
Всього: 2 посади
Бригада токсикотерапевтичного профілю
Лікар-токсиколог 1 посада
Лікар-анестезіолог 1 посада
Лаборант клініко-діагностичної лабораторії 1 посада
Медсестра стаціонару 1 посада
Всього: 4 посади
Бригада психоневрологічного профілю
Лікар-психіатр 1 посада
Лікар-невропатолог 1 посада
Фельдшер 2 посади
Всього: 4 посади
Позаштатні СБПГДЧ, як правило, утворюються на базі лікарень швидкої медичної допомоги, міських і центральних районних лікарень, які надають ургентну допомогу в системі швидкої медичної допомоги адміністративної території, при відомчих лікувальних закладах і провідних профільних науково-дослідних та лікувальних закладах, що розташовані на цій території (в тому числі госпіталі Міноборони і МВС). Склад бригад аналогічний штатним бригадам. Ці бригади формуються із високо кваліфікованих фахівців і направляються в лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації у разі НС. При закладах, які формують ці бригади, створюється відповідний запас медичного обладнання та медикаментів для забезпечення автономної роботи кожної бригади протягом 3 діб.
Кількість СБПГДЧ рекомендовано визначати з розрахунку 1 бригада на 200 тисяч населення, а їх профіль – виходячи з вимог самостійної ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня.
Як правило, всі штатні та частина позаштатних СБПГДЧ територіального рівня одночасно визначаються МОЗ України за погодженням з територіальними органами охорони здоров’я як СБПГДЧ державного рівня.
Санітарно-епідеміологічні загони формуються на основі санітарно-епідеміологічних закладів і складаються із спеціалізованих бригад (епідеміологічних, гігієнічних та радіологічних). Вони виконують функції пересувних частин СЕС для проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
Спеціалізовані протиепідемічні бригади створюються на основі науково-дослідних установ санітарно-епідеміологічного профілю і використовуються для проведення протиепідемічних заходів у районах НС, насамперед у разі виникнення осередків особливо небезпечних інфекцій (ОНІ).
Лікарсько-сестринські бригади (ЛСБ) створюються при медичних закладах МО і МВС України. Визначаються 2 види ЛСБ: лікарсько-сестринські бригади для надання першої лікарської допомоги і лікарсько-сестринські бригади для надання кваліфікованої медичної допомоги.
Штат ЛСБ для надання першої лікарської допомоги включає
Лікар загальної практики – сімейної медицини 1 посада
Фельдшер (медична сестра) 2 посади
Санітар 1 посада
Водії-санітари 2 посади
Всього: 6 посад
На оснащенні бригади медичне майно, розраховане для надання першої лікарської допомоги 100-150 ураженим, 1 санітарний автомобіль і 1 автоперев’язочна АП-2.
Бригада розгортає в осередку надзвичайної ситуації тимчасовий пункт надання першої лікарської допомоги у місцях зосередження постраждалих. Особовий склад бригади проводить медичне сортування, надання першої лікарської допомоги і підготовку постраждалих до подальшої евакуації. Розрахована на роботу протягом 1-3 діб.
Штат ЛСБ для надання кваліфікованої медичної допомоги включає.
Лікар хірург 1 посада
Лікар-анестезіолог 1 посада
Лікар-терапевт 1 посада
Медсестра операційна 1 посада
Медсестра анестезистка 1 посада
Санітар 2 посади
Водії-санітари 3 посади
Всього: 10 посад
На оснащенні бригади медичне майно, розраховане на надання кваліфікованої медичної допомоги 150-200 постраждалим, 1 санітарний і 1 вантажний автомобілі, 1 автоперев’язочна АП-2.
На кордоні району надзвичайної ситуації силами і засобами бригади розгортається тимчасовий пункт надання кваліфікованої медичної допомоги. Особовий склад бригади проводить медичне сортування, надає кваліфіковану медичну допомогу хірургічного і терапевтичного профілю постраждалим, які потребують невідкладної медичної допомоги, проводить підготовку постраждалих (при потребі) у медичні заклади для госпіталізації і надання спеціалізованої медичної допомоги.
Лікувальні заклади ДСМК
До лікувальних закладів ДСМК центрального і територіального рівнів відносяться відповідно визначені для цього МОЗ Україні (за погодженням з центральними і територіальними органами виконавчої влади незалежно від форми власності і галузевої залежності) лікарні, госпіталі, спеціалізовані медичні центри тощо.
Ліжкофонд закладів ДСМК, що використовується додатково до визначеної кількості, складається з ліжок, що зайняті для лікування хронічних хворих та тих, хто одужує, які у надзвичайних ситуаціях можуть бути виписані і переведені для продовження лікування в інші лікувальні заклади, які не включені у структуру ДСМК, а також для амбулаторного лікування та ліжок, що додатково розгортаються у відповідних відділеннях. Для цієї групи ліжок у лікувальному закладі накопичуються запаси лікарських і матеріально-технічних засобів, продуктів харчування, предметів догляду за хворими тощо згідно існуючих нормативів для забезпечення автономної роботи протягом 7 діб.
Із розрахунку на ці ліжка планується збільшення чисельності медичного персоналу із складу СБПГДЧ.
Ліжкофонд, який буде розгортатися у закладах ДСМК, розраховується заздалегідь. Профіль лікарняних ліжок визначається місцевими органами управління охорони здоров’я в залежності від прогнозу величини і структури санітарних втрат (медико-санітарних наслідків можливих у даному регіоні надзвичайних ситуацій).
Загальна кількість виділених ліжок розраховується, виходячи з вимог самостійної ліквідації медико-санітарних наслідків НС територіального рівня. Мінімальна кількість ліжок територіального рівня не може бути меншою, ніж обрахована за нормативом. При розрахунку мінімальної кількості визначених лікарняних ліжок прогнозована кількість постраждалих, які потребуватимуть стаціонарної медичної допомоги, компонується на коефіцієнт 2,2, який враховує можливості виходу з ладу лікувальних закладів та шляхів сполучення між районом надзвичайної ситуації і закладами ДСМК. Максимальна кількість ліжок, що визначається для надання медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях, за рекомендаціями МОЗ України не повинна перевищувати 5% від загального ліжкового фонду закладів охорони здоров’я відповідної адміністративної території. Частина ліжкофонду територіального рівня за погодженням з територіальними органами виконавчої влади та відомствами зараховується до державного рівня.
