4. Накази моз України:
“Про підвищення стану готовності лікувальних закладів щодо надання медичної допомоги потерпілим при виникненні аварій, катастроф та стихійних лих” (від 16.07.1996 № 213).
“Про утворення Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” (від 14.06.1997 № 171).
“Про визначення у складі Державної служби медицини катастроф медичних сил, засобів і лікувальних закладів” (від 20.11.1997 р. № 334).
“Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я” (додаток 31) (від 23.02.2000 р. № 33).
“Про затвердження Регламенту подання інформації у функціональній підсистемі Міністерства охорони здоров’я України у межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій” (від 3.08.2000 р. № 189).
“Про номенклатуру резервів лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичного обладнання для запобігання і ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” (від 10.08.2001 р. № 331).
“Про затвердження Примірного статуту територіального центру екстреної медичної допомоги” (від 26.10.2001 р. № 429).
“Про врегулювання системи інформаційного забезпечення медичних наслідків надзвичайних ситуацій” ( від 08.08.2003 р. № 372).
II. Організація дсмк. Формування та заклади дсмк
ДСМК утворена згідно з Постановою КМ України від 14 квітня 1997 р. за № 343 „Про утворення державної служби медицини катастроф” та затвердженими цією Постановою „Положенням про державну службу медицини катастроф” та „Положенням про координаційні комісії державної служби медицини катастроф”.
ДСМК функціонально об’єднує призначені для ліквідації медико-санітарних наслідків НС сили і засоби:
Міністерства охорони здоров’я (МОЗ України);
Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України);
Міністерства оборони (МО України);
Міністерства внутрішніх справ (МВС України);
Міністерства транспорту (Мінтранс України);
системи охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя.
ДСМК складається з медичних сил і засобів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я (МОЗ) за погодженням з центральними органами виконавчої влади (міністерствами), Радою міністрів, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями.
На ДСМК покладаються такі основні завдання:
Взаємодія медичних сил, засобів та лікувальних закладів у сфері медичного захисту населення на території України у разі виникнення екстремальних ситуацій.
Прогнозування медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій та розроблення рекомендацій щодо проведення конкретних скоординованих заходів для зниження їх негативного впливу.
Ліквідація медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій.
На ДСМК покладаються такі приватні завдання (Постанова КМ України № 827 від 11 липня 2001 р.):
надання безоплатної медичної допомоги на до госпітальному і госпітальному етапах постраждалим від НС, рятувальникам та особам, що беруть участь у ліквідації наслідків НС;
ліквідація медико-санітарних наслідків НС;
участь в організації комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у районах НС, які здійснює санепідемслужба МОЗ України;
організація взаємодії медичних сил, засобів і медичних закладів відповідно на центральному і територіальному рівні і сфері медичного захисту населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій; координація роботи із забезпеченням готовності органів охорони здоров’я, системи зв’язку та оповіщення до дій у надзвичайних ситуаціях;
прогнозування медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій та розроблення рекомендацій щодо здійснення заходів з метою зменшення негативного впливу таких ситуацій;
проведення збору та аналізу інформації про медико-соціальні наслідки надзвичайних ситуацій у межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС (УІАС НС);
створення і раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для здійснення заходів ДСМК на центральному і територіальному рівні;
участь у підготовці атестації формувань та їх особового складу;
проведення науково-дослідних робіт, пов’язаних з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Координацію діяльності ДСМК на випадок виникнення надзвичайних ситуацій здійснюють центральна і територіальні координаційні комісії (ЦКК і ТКК), що утворюються згідно законодавства. Організаційно-методичне керівництво ДСМК здійснюється МОЗ України. Воно визначає за погодженням із зацікавленими міністерствами, відомствами та органами державної влади склад служби (див. рис. 1. Принципова схема організації ДСМК).
Рис. 1. Принципова схема організації ДСМК
Державна служба медицини катастроф утворюється на двох рівнях – центральному і територіальному.
На центральному рівні керівництво ДСМК покладається на Міністерство охорони здоров’я України. До складу ДСМК центрального рівня входить Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (УНПЦ ЕМД і МК), який є головним науково-практичним закладом Служби, медичні сили і засоби закладів МОЗ України та інших органів центральної виконавчої влади, а також медичні сили і засоби територіального рівня, визначені МОЗ України за погодженням з територіальними органами управління охороною здоров’я.
До складу ДСМК територіального рівня входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, медичні сили і засоби, підпорядковані територіальному органу управління охороною здоров’я та медичні сили і засоби інших органів центральної виконавчої влади, розташовані на даній адміністративній території.
Координацію роботи ДСМК на відповідному рівні управління здійснюють центральна (ЦКК створює КМ України, персональний склад визначає МОЗ України) і територіальні координаційні комісії (створюють територіальні державні адміністрації, визначає сили і засоби МОЗ України за погодженням з відповідними міністерствами і відомствами, персональний склад визначає затверджує голова ТКК).
ДСМК організує свою діяльність за планами медико-санітарного забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.
План медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях розробляється на центральному рівні МОЗ України, а на територіальному рівні – територіальним органом управління охороною здоров’я.
ДСМК може функціонувати у трьох режимах:
1) повсякденного функціонування;
2) підвищеної готовності;
3) при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Фінансування витрат, пов’язаних з функціонуванням ДСМК, здійснюється у межах асигнувань, що передбачаються у Державному бюджеті, республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах, а також за рахунок благодійних внесків юридичних і фізичних осіб та інших незаборонених законодавством джерел фінансування.
Для виконання поставлених завдань ДСМК створює відповідні сили. До сил ДСМК входять особовий склад формувань та персонал лікувальних закладів.
До формувань ДСМК відносяться: мобільні госпіталі, медичні загони, спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги, медичні бригади постійної готовності першої черги, санітарно-епідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, лікарсько-сестринські бригади, санітарні дружини і санітарні пости.
Санітарні дружини (СД) та санітарні пости (СП) створюються на підприємствах, у господарствах та населених пунктах для надання першої медичної допомоги (ПМД) потерпілим у разі НС переважно на об’єктах свого формування. На підприємствах СД створюються у кожній зміні.
Санітарний пост (СП) створюється із складу співробітників підприємства, установи, навчального закладу. СП складається із 4 чоловік: начальника посту і 3 санітарних дружинниць. Призначення СП: надання першої медичної допомоги при травмах і захворюваннях, а також ураженим в осередках застосування ЗМУ і при НС, завантаження (розвантаження) уражених на транспорт, догляд за ними в лікарнях, проведення найпростіших санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. СП має наступне оснащення: сумка санітара або аптечка, ноші санітарні, лямки медичні носильні, засоби індивідуального захисту, нарукавна пов’язка з емблемою Червоного Хреста. В осередку масового ураження особовий склад СП за годину роботи може надати першу медичну допомогу 10 ураженим (без розшуку і виносу), за 5 годин – 50 ураженим.
Санітарна дружина (СД) створюються на підприємствах, в установах, навчальних закладах із робочих, службовців, студентів. На підприємствах і в закладах СД створюються в кожній зміні. На великих підприємствах (установах, закладах) можуть створюватися загони санітарних дружин (ЗСД). Створення СД (ЗСД) і їх використання здійснюється за планами штабів ЦЗ і ДСМК, як правило, на великих підприємствах, у навчальних закладах.
СД призначена для розшуку і надання першої медичної допомоги в осередках масового ураження, участі в організації виносу і вивозу уражених до місць завантаження їх на транспортні засоби, роботи в інших формуваннях ДСМК і медичної служби ЦЗ (МСЦЗ), роботи в медичних закладах ЦЗ і ДСМК.
Склад СД (див. рис. 2): всього - 24 чоловіки, в тому числі: командир, заступник з виховної роботи, зв’язний (він же завідуючий господарством), шофер, 5 ланок санітарних дружинниць по 4 чоловіка в ланці, один із яких є командиром ланки.
