Висновки

Розглянувши навчальні питання, можна зробити висновок, що в Україні створено правове поле щодо розбудови ДСМК як організаційно-функціональної системи медичного захисту населення від негативного впливу надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, як системи медико-санітарного забезпечення населення в період НС і для ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

Аналіз практичної роботи з розбудови та функціонування ДСМК показує незавершеність правового поля та діючих нормативних актів щодо таких конкретних питань, як механізм залучення медичних засобів із держрезерву при НС; підготовки, атестації та сертифікації фахівців медицини катастроф; штатно-посадової структури закладів та формувань ДСМК; відшкодування витрат на ліквідацію наслідків від юридичних осіб, винних в виникненні НС; механізму реалізації пільг для учасників формувань ДСМК згідно Закону України „Про аварійно-рятувальні служби” тощо. Робота з наукового обґрунтування та розробки проектів правових та нормативних актів з цих проблем триває.

Дії аварійно-рятувальних формувань в тому числі і медичних в осередку надзвичайних ситуацій, перш за все, повинні бути спрямовані на пошук і збір постраждалих, надання їм медичної допомоги, медичну евакуацію населення з осередку надзвичайних ситуацій у безпечні райони та у райони його тимчасового розселення, а також забезпечення його санітарно-гігієнічного і епідемічного благополуччя.

Завдання органів управління і усієї системи охорони здоров’я, насамперед її підсистеми – ДСМК, полягає у максимальному забезпеченні постійної готовності медичних сил і засобів до реалізації заходів щодо медичного забезпечення населення в осередках надзвичайних ситуацій. В цих умовах, як свідчить світовий і вітчизняний досвід, багато в чому залежить від координації і узгодження дій в екстремальних ситуаціях. Тому цій проблемі і приділяється значна увага.

Автор: викладач кафедри внутрішньої медицини О.В. Нам’ятов