Медичні наслідки аварій на рно.

Найближчими безпосередніми наслідками дії іонізуючого випромінювання є ГПХ, ХПХ, місцеві променеві ураження тощо (див. рис. 2 - безпосередні ефекти). Крім ГПХ можливе виникнення гострих радіаційних уражень шкіри та слизових оболонок від легкої еритеми до глибоких некрозів.

В подальшому можливий розвиток віддалених наслідків (див. рис. 2 - віддалені ефекти), які виникають у людей аж через 10-20 і більше років після променевого впливу: захворювання крові (лейкози та ін.); порушення імунітету; порушення морфології та функції щитовидної залози; збільшення частоти новоутворень (пухлин); порушення системи згортання крові; генетичні наслідки та несприятливий перебіг вагітності; стерильність чоловіків і жінок; катаракти кришталика; нефросклерози; вегетативно-судинна нестійкість, ендокринні захворювання, мозкові та судинні кризи, передчасне старіння тощо.

Окремо потрібно зупинитись на психоемоційних розладах (найближчих безпосередніх наслідків) і психосоматичних наслідках (віддалені наслідки). В період аварії у населення з’являються тривожний настрій, неадекватна оцінка ситуації, страх перед наслідками опромінення, що у психолабільних (психосхильних) людей може переходити в гострий реактивний стан – потрібна невідкладна допомога психологів і психіатрів для зняття психологічної напруги та радіофобії. У психосхильних людей цій стан, особливо при несвоєчасному наданні психологічної (психіатричної) допомоги, особливо при проживанні на забрудненій місцевості, може переходити у віддалені психосоматичні наслідки, а у окремих осіб сприяє розвитку психіатричних захворювань.

III. Оцінка радіаційної обстановки в осередку надзвичайної ситуації. Прилади радіаційної розвідки

При аваріях ядерних реакторів виникають вогнища радіоактивного ураження.

Вогнище радіоактивного ураження складається із зони аварії (ділянка території, де безпосередньо розташований зруйнований реактор та інші споруди, які зазнали пошкоджень від аварії) і зон радіоактивного зараження місцевості (табл. 3).

Таблиця 3

Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях ядерних реакторів аес

Найменування	Індекс	Доза випромінювання за 1-й рік після аварії, рад			Потужність дози випромінювання через 1 год після аварії рад/год
зони	зони	на зовніш- ній межі	на внутріш- ній межі	всере-дині зони	на зовніш- ній межі	на внутріш- ній межі
Радіаційної небезпеки Помірного зараження Сильного зараження Небезпечного зараження Надзвичайно небезпечного зараження	М А Б В Г	5 50 500 1500 5000	50 500 1500 5000 —	16 160 866 2740 9000	0014 0140 14 42 14	0140 14 42 14 —

У межах зони “М” доцільно обмежити перебування особового складу, який не залучають безпосередньо до робіт з ліквідації наслідків радіаційної аварії.

При ліквідації наслідків аварії у всіх зонах виконуються основні захисні заходи: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне прийняття препаратів стабільного йоду та радіопротекторів, санітарна обробка, дезактивація обмундирування, техніки.

У межах зони “А” необхідно намагатися до мінімуму скоротити перебування особового складу на відкритій місцевості, пересування здійснювати у броньованій техніці, застосовувати засоби захисту органів дихання та шкіри.

У зоні сильного радіоактивного зараження (зона “Б”) особовий склад повинен діяти у броньованих об’єктах чи розміщатися в захисних спорудах.

У зоні небезпечного радіоактивного зараження (зона “В”) дії ведуться тільки в дуже захищених броньованих об’єктах, час перебування особового складу в зоні обмежений кількома годинами. Аварійні та рятувальні роботи необхідно проводити із залученням радіаційностійкої спеціальної техніки.

У зоні надзвичайно небезпечного радіоактивного зараження (зона “Г”) не слід без потреби допускати навіть короткочасного перебування особового складу.

При аваріях ядерних реакторів та інших ядерно небезпечних об’єктів від уражаючої дії іонізуючого випромінювання можливі санітарні втрати, в тому числі й безповоротні. Їх кількість залежатиме від обставин і масштабів аварії.

Характер санітарних втрат ― гостра променева хвороба, місцеві променеві ураження, термічні та механічні ушкодження, психічні розлади, комбіновані ураження.

На аварійному реакторі і навколишніму його просторі в радіусі не більш 2-3 км людини можуть підвергатися опроміненню змішаним гама-нейтронним випромінюванням, а також дії радіонуклідів при їх вдиханні, попаданні на шкіру і в шлунок.

На зараженій РР місцевості людини підвергаються опроміненню гама-випромінюванням і дії радіонуклідів, що потрапили на шкіру, слизові оболонки і усередину організму. До найближчих наслідків, які безпосереднє пов’язані з дією іонізуючого випромінювання, відносять променеві ураження – гостра променева хвороба, радіаційні ураження шкіри, слизових оболонок і критичних органів і систем організму.

Під радіаційною обстановкою розуміють сукупність умов (масштаби і ступінь) зараження місцевості, приземного шару повітря і вододжерел РР (газами) після аварії на АЕС (ядерного вибуху) або іншому радіаційно небезпечному об’єкті, які негативно впливають на стан здоров’я персоналу об’єкту, ліквідаторів аварії і населення заражених районів.

Оцінка радіаційної обстановки – це вияснення ступені дії іонізуючого випромінювання на людей і вибір різних варіантів їх захисту, при використанні яких повинні бути виключені радіаційні ураження.

Оцінку радіаційної обстановки здійснюють шляхом рішення задач, а за результатами її роблять висновки щодо найбільш доцільних діях тих чи інших контингентів людей і додаткових мірах їх захисту.

Оцінку радіаційної обстановки здійснюють в два етапі:

- спочатку виявляють (встановлюють) рівні радіації і ступінь радіоактивного зараження місцевості і різноманітних об’єктів навколишнього середовища;

- потім проводять оцінку обстановки і її впливу на людей.

Виявити радіаційну обстановку – це визначити і нанести на робочу карту (схему) зони радіоактивного зараження місцевості.

Радіаційна обстановка виявляється і оцінюється 2 методами:

1) прогнозування (з допомогою формалізованих документів і таблиць);

2) за даними радіаційної розвідки (оцінка фактичної обстановки).

1) При використанні методу прогнозування встановлюють з визначеної ступеню вірогідності місцезнаходження і розміри зон радіоактивного зараження, рівні іонізуючого випромінювання на їх межах. При цьому використовують заздалегідь розроблені довідкові таблиці, формули або дозиметричні лінійки. При розробці їх використовують в якості вихідних даних характеристики об’єкту атомної енергетики, типові сценарії розвитку аварії, характеристики джерела викиду радіонуклідів, моделі стану атмосфери (середній напрямок і швидкість вітру та ін.), ураховують особливості району можливого розповсюдження радіоактивних продуктів (рельєф місцевості, тип ґрунту і ін.), а також види радіонуклідів, за якими проводиться оцінка радіаційної обстановки. Останні дані дозволяють визначити значення порогових, граничних і вражаючих доз іонізуючого випромінювання при зовнішньому або внутрішньому опроміненні людини, а також допустимі рівні його щільності і ступеня забруднення.

До вихідних даних для оцінки радіаційної обстановки при аварії на АЕС відносяться: координати реактору, його тип і потужність, час аварії і реальні метеоумови, перед усім, напрямок і швидкість вітру, хмарність, температура повітря і його вертикальна стійкість, а також ступінь захисту людей від іонізуючого випромінювання.

При оцінці радіаційної обстановки методом прогнозування вирішують наступні основні задачі:

• визначення рівнів іонізуючого випромінювання і розмірів зон радіоактивного зараження, нанесення їх на карту (схему) після приведення рівнів іонізуючого випромінювання на 1 годину після аварії;

• визначення часу підходу радіоактивної хмари до даної крапки на місцевості і зміна характеристик радіоактивного зараження;

• розрахунок площі зон радіоактивного зараження, в межах яких можливе вражаюча дія іонізуючого випромінювання на людей;

• оцінка ступеня інтегрального зараження середовища і щільності зараження найбільш небезпечними радіонуклідами (цезій, стронцій, плутоній і ін.);

• визначення радіаційних втрат серед персоналу АЕС, ліквідаторів та інших контингентів в зоні аварії;

• визначення порядку можливих дій населення на території, що заражена РР, допустимого часу початку роботи рятівників, формувань ЦЗ і тривалість їх роботи.

В основних висновках, які формулюються в результаті оцінки радіаційної обстановки, для формувань ЦЗ повинна бути відповідь на наступні питання:

а) число людей, які постраждали від іонізуючого випромінювання; потрібні сили і засоби медичної служи ЦЗ чи охорони здоров’я;

б) найбільш доцільні дії персоналу АЕС, ліквідаторів, особового складу формувань ЦЗ;

в) додаткові міри захисту різних контингентів людей.

2) Другий метод оцінки радіаційної обстановки – за даними радіаційної розвідки – використовується після аварії на АЕС або іншому радіаційно небезпечному об’єкті. Він заснований на виявленні реальної (фактичної) обстановки шляхом вимірювання рівнів іонізуючого випромінювання і ступеня радіоактивного зараження місцевості і об’єктів. Крім вищезгаданих вихідних даних, при використанні цього методу обов’язково ураховують данні вимірювання рівнів іонізуючого випромінювання і ступеня радіоактивного зараження місцевості і об’єктів. Такі вимірювання проводять радіаційні розвідники з використанням приладів радіаційного контролю: рентгенометри (ДП-5А та ДП-5Б), індикатори радіоактивності (ДП-64, ДП-63А), а також дозиметрів (ДКП-50, ІД-1, ІД-11 та ін.), якщо визначають дози опромінення людей. Отриманні розвідниками фактичні данні наносять на карту (схему) з попереднім приведенням рівня іонізуючого випромінювання на час (годину) після аварії. Потім оцінку обстановки проводять в тій же послідовності, що і методом прогнозування. Розвідники, особовий склад радіаційних постів спостереження і контролю повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту (респіратор чи протигаз, засоби захисту шкірних покровів: Л-1, ЗЗК, ЗФО), радіопротекторами, індивідуальними дозиметрами (ДКП-50, ІД-1 чи ІД-11), засобами оповіщення і зв’язку. По закінченні роботи вони підвергаються спеціальній обробці, проводиться дезактивація одягу, взуття, засобів захисту та ін.

В закінчення необхідно привести деякі пояснення. Перш всього, методика оцінки радіаційної обстановки при аваріях на АЕС принципово не відрізняється від оцінки обстановки при наземному ядерному вибуху, але має і відзнаки.

При аварії на АЕС зараження навколишнього середовища радіонуклідами може тривати добу і більше. Можливі повторні викиди РР в навколишнє середовище (до укриття реактору). Висота підйому хмари РР незначна (до 3-4 км), мається тенденція до достатньо тривалого збереження радіонуклідів в приземному шарі атмосфери (гази, аерозоль, дрібні частинки). Тому можливе опромінення людей у високій дозі при вдиханні зараженого повітря. Особливу небезпечність при цьому уявляє радіоактивний йод-131, період піврозпаду якого складає 8,5 доби. В першу добу після радіоактивного викиду і при повторних пиках викидів радіоактивного йоду-131, радіоактивних благородних газів і дрібнодисперсних аерозолів твердих компонентів інгаляційним шляхом в організм може потрапити істотно більше РР, ніж при ядерному вибуху. Радіонукліди, які потрапили в навколишнє середовище при аварії на АЕС, легше проникають через респіратори і протигази. Вони більш міцно зв’язуються зі шкірою, одягом, лакофарбованими покриттями і іншими поверхнями, що затрудняє їх дезактивацію. Для аварійних викидів характерно відносно більший зміст в них „старих”, триваложивучих осколків ділення. Небезпечність цих продуктів при внутрішньому і зовнішньому зараженні значно більше ніж небезпечність „молодих” продуктів ядерного вибуху, і зниження ступеня радіоактивного зараження місцевості і об’єктів, а також рівнів радіації за рахунок природного розпаду здійснюється значно повільніше.

У зв’язку з можливістю аварійного викиду протягом декількох діб, повторних піків викидів радіонуклідів при оцінці радіаційної обстановки після аварії на АЕС виникає необхідність обліку тривалої дії іонізуючого випромінювання на людей, що знаходяться на території аварійного реактору і навколо нього в радіусі до 3 км.

Радіометричний контроль включає визначення рівнів радіації на місцевості, доз опромінення людей і рівнів забруднення продуктів харчування, води, фуражу, шкірних покровів, одягу, взуття, власних речей і різноманітних поверхонь. Контроль доз опромінення має мету не допустити переопромінення людини при його перебуванні на радіоактивно забрудненій місцевості. Він може бути груповим або індивідуальним.

Контроль ступеня радіоактивного забруднення людей, техніки, обладнання і інших предметів здійснюється за допомогою радіометрів: типа ДП-5, типа СРП і ДРГ. Цими приладами можна визначити забрудненість РР продуктів харчування, води і фуражу.

Груповий контроль ведеться за формуваннями, цехами і іншим групами населення, які працюють в однаковій радіаційній обстановці. Дозиметри в цьому випадку видаються з розрахунку 1-2 на групу 10-12 чол. чи на захисну споруду.

Індивідуальний контроль доз опромінення здійснюється у працюючих поодиноко або невеликими групами і в різній радіаційній обстановці. Використовуються вимірювачі дози ІД-1, дозиметр ДКП-50А, комплект дозиметрів ІД-2, ДПГ-03, Д-2Р, ИКС-А.

Для визначення ступеня забруднення РР продуктів харчування, води і фуражу використовуються також радіометричні лабораторії.