Характеристика біологічної дії іонізуючого випромінювання. Патогенез променевої хвороби

Внаслідок дії іонізуючого випромінювання в організмі виникають складні радіофізичні, радіофізико-хімічні й радіобіологічні процеси, які можна умовно чисто схематично (метафізично) поділити на чотири етапи:

1. радіофізичний процес поглинання енергії з іонізацією біомолекул і збудженням їх атомів (самий перший „акт драми”);

2. утворення високоактивних радикалів в результаті радіолізу води (радіофізичний + радіохімічний процеси);

3. патофізіологічні зміни в організмі з пошкодженням радіочутливих тканин (лімфоїдна, епітелій кишок тощо) – це радіобіологічний процес;

4. ураження органів, в першу чергу органів кровотворення (провідний фактор у патогенезі променевої хвороби) – це вже анатомопатологічний процес.

Патогенез ГПХ: дія іонізуючого випромінювання на організм → радіофізичні, радіофізико-хімічні й радіобіологічні процеси в організмі (поглинання іонізаційній енергії біомолекулами і збудженням їх атомів = перший „акт драми”, утворення високоактивних радіо токсичних радикалів в результаті радіолізу води, пошкодженням радіочутливих тканин, ураження органів, в першу чергу органів кровотворення (провідний фактор у патогенезі променевої хвороби)) → зменшення кількості лейкоцитів і тромбоцитів у крові → зниження реактивності організму → втрачається природний імунітет → розвиток інфекційно-запальних ускладнень → загальна інтоксикація і патологічна імпульсація → порушення функцій центральної нервової та ендокринної систем → подальше поглиблення патологічного процесу (дистрофічні зміни в усіх органах, спустошення кісткового мозку, виникнення геморагічного синдрому, розвиток інфекційних ускладнень).

Виникають основні радіаційні синдроми, які витікають із патогенезу і чітко характеризують ГПХ:

• первинної променевої реакції;

• церебральний;

• шлунково-кишковий;

• токсемічний;

• кістковомозковий;

• геморагічний;

• синдром інфекційних ускладнень;

• некротичний тощо.

Біологічна дія іонізуючого випромінювання залежить від інтенсивності дози, його просторового розміщення на тілі, виду променів і реактивності організму.

Гостра променева хвороба (гпх): клінічна класифікація, загальна симптоматологія, клінічна картина

Гостра променева хвороба розвивається при одноразовому, повторному або тривалому (від кількох годин до 1-3 діб) зовнішньому гамма- і нейтронному опроміненні всього тіла або більшої частини його в дозі, яка перевищує 1 грей (100 рад).

Це захворювання характеризується періодичністю перебігу і полісиндромністю клінічних проявів, серед яких головними є симптоми ураження системи кровотворення, кишечнику, серцево-судинної і нервової систем.

Клінічні прояви і ступінь тяжкості ГПХ визначаються багатьма факторами: сумарною дозою опромінення, потужністю і видом випромінювання, рівномірністю опромінення тіла й індивідуальними особливостями організму (див. табл.2).

Доза опромінення в 1-10 грей спричиняє ураження кровотворних тканин, тому ця форма названа кістковомозковою. Доза опромінення з 10 до 20 грей, крім органів кровотворення, різко уражає кишечний епітелій, внаслідок чого зміни у кишечнику спричиняють смерть у найближчі кілька днів, ще до розвитку порушень в органах кровотворення, відповідно, ця форма названа кишковою. Опромінення в дозі понад 20 грей призводить до виникнення токсемічної (вплив токсичних речовин у крові) і церебральної (порушення функцій ЦНС) форм радіаційного ураження. Смерть настає в найближчі години або смерть під променем.

Типова або кісткомозкова форма ГПХ (з ураженням органів кровотворення) супроводжується виникненням провідного клінічного прояву – синдрому пангемоцитопенії і тісно пов’язаних з нею синдромів кровоточивості та інфекційних ускладнень.

У клінічному перебігу кісткомозкової форми ГПХ виділяють такі періоди:

I період – первинна реакція;

II період – прихований (латентний), або відносного клінічного благополуччя;

III період – виражених клінічних проявів (розпалу);

IY період – відновлення (завершення).

Таблиця 2