Організація проведення лабораторних робіт

Лабораторні заняття з дослідження ДВЗ складаються з декількох робіт. Для їх виконання підгрупа студентів ділиться на бригади з шести-семи чоловік. Бригаду очолює найбільш досвідчений студент або той, що має досвід роботи на виробництві. Викладач складає графік виконання лабораторно-практичних занять таким чином, щоб кожна бригада вивчила будову стендів і приладів для випробування ДВЗ, а також зняла відповідні характеристики ДВЗ. Кожен студент повинен освоїти техніку виконання всіх запланованих операцій на всіх робочих місцях.

Після закінчення занять студенти прибирають свої робочі місця, очищаючи їх від залишків палива, води, оливи, після чого бригадир здає майстру виробничого навчання відповідне робоче місце. Усі матеріали результатів випробувань студенти записують у робочий зошит. На кожній лабораторній роботі наводяться схеми і дається короткий опис установки. Результати випробувань заносять у таблицю, будують графіки.

Викладач у кінці або перед початком занять перевіряє оформлення звітів. При неправильних результатах або не повністю виконаній роботі бригада зобов’язана доробити її. У випадку недоздачі лабораторних робіт студент не допускається до заліку.

Послідовність виконання лабораторних робіт

Роботи з дослідження ДВЗ студенти виконують у такій послідовності:

1. Розділившись на бригади і зайнявши свої робочі місця, вони вивчають загальну будову стендів, приладів і послідовність виконання лабораторних робіт, користуючись даними методичними вказівками та рекомендованою літературою (див. список у кінці даних методичних вказівок).

2. Перевіряють технічний стан і комплектність ДВЗ, правильність встановлення на випробувальному стенді, наявність необхідного устаткування та приладів.

3. З дозволу викладача (майстра виробничого навчання) вмикають електродвигун стенда, і переконавшись у справності роботи стенда і ДВЗ, починають безпосередньо виконувати лабораторну роботу, готують таблицю відповідно до даної роботи, роблять записи у зошиті спостережень.

4. Після закінчення лабораторної роботи вимикають стенд, очищають його, виконують обчислення, оформляють звіт, структура якого подана нижче.

Структура звіту про виконання лабораторної роботи

Звіт про виконання лабораторної роботи повинен мати такі обов’язкові елементи:

номер, тему та мету лабораторної роботи (для всіх робіт);

схеми стендів, приладів з описом їх будови, принципу дії та методик випробувань (для ЛР №1);

методику обробки результатів досліджень ДВЗ з наведенням формул, за якими вони повинні виконуватись (для ЛР №2);

відповідні характеристики ДВЗ, представлені у табличній та графічній формах, а також розрахунки (у т.ч. і проміжні) з наведенням формул, за якими вони виконувались (для всіх лабораторних робіт окрім ЛР №1 та ЛР №2);

відповіді на контрольні запитання (для всіх робіт);

висновки по лабораторній роботі (для всіх робіт).

Лабораторна робота № 1 Випробувальні стенди та вимірювальна апаратура для випробування автотракторних двигунів

Мета роботи: ознайомитись з будовою та вивчити принцип роботи випробувальних стендів та вимірювальної апаратури, призначених для випробування автотракторних двигунів.

Види стендових досліджень

тракторних та автомобільних двигунів

Згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 18509-88 проводяться наступні стендові випробування: приймально-здавальні, періодичні короткочасні, періодичні тривалі, типові, попередні, атестаційні та граничні.

Цим же стандартом регламентується періодичнісгь всіх видів стендових випробувань та їх програми.

Приймально-здавальні випробування проводяться з метою контролю, складання та регулювання дизелів, що знаходяться у виробництві, а також якості готової продукції; періодичні короткочасні – для контролю відповідності основних параметрів дизелів, що знаходяться у виробництві, стандартам або технічним умовам; періодичні тривалі – для контролю безвідмовності у стендових умовах; типові – з метою контролю ефективності змін у конструкції або технології виготовлення, які впливають на технічні умови дизелів; попередні – для контролю якості виготовлення експериментальних зразків або партій дизелів, що пред’явлені для відомчих (невідомчих) або державних випробувань; атестаційні – з метою визначення технічного рівня дизелів або підготовки їх до державної атестації якості; граничні – для визначення межі допустимих значень параметрів дизелів під впливом заданих факторів.

Для всіх видів випробувань дизельний двигун повинен бути укомплектований відповідно до ГОСТ 18509-88.

Для автомобільних двигунів ГОСТ 14846-81 передбачає обсяг та методи стендових випробувань для визначення: показників потужності та економічності при повному або частковому навантаженні; показників у режимі холостого ходу; умовних механічних втрат; рівномірності роботи циліндрів; безвідмовності роботи; димності відпрацьованих газів.