Тема 2. Системний аналіз управлінських проблем
Румянцев A.M. Главное - системный подход к народному хозяйству. // "Экономика и организация промышленного производства". - 1974. - № 4. - С. 3-8
Тахтаджян А.Л. Текстология: История и проблемы. Ежегодник, 1971. — М.: "Наука", 1972. - С. 200-277.
Системный анализ в экономике и организации производства. Учебник для студентов, обучающихся по специальности «Экономическая информатика и АСУ» /
С.А. Валуев, В.Н. Волкова, А П. Градов и др.; Под общей ред. С.А Валуева, В.Н. Волковой. - Л.: Политехника, 1991. - 398 с.
Федоренко Н.Л. О взаимодействии естественных и общественных наук. // "Вопросы философии" - 1973. - № 10. - С. 31-38.
Хилл П. Наука и искусство проектирования. Пер. с англ. - М.: "Мир", 1973.-263 с.
Хитч Ч., Маглин Р. Военная экономика в ядерный век. Πер.c англ. — М.: Воениздат, 1961. - 624 с
Черняк Ю И. Информация и управление. - М.: "Наука", 1974. - 184 с.
Чумаченко Н.Г., Заботина Р.И. Теория управленческих решений. Учеб. пособие для вузов. - К.: Вища школа, 1981. - 246 с.
Чумаченко Н.Г., Савченко А.П., Коренев В.Г. Принятие решений в управлении производством. - К.: "Техніка", 1978. - 192 с.
29 Чумаченко Н.Г. Статистико-математические методы анализа в управлении производстьом США. - М: "Статистика", 1973. - 164 с.
Шарапов О.Д та ш. Системний аналіз: Навч. посібник: О Д. Шарапов,
Терехов, С.П. Сіднев - К.: Вища шк., 1993. - 303 с.
Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия. Вопросы методологии. - М.. "Экономика", 1974. - 207 с.
47
Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті
Теорія рішень.
Багатоаспектний підхід до прийняття управлінських рішень.
Методи та способи прийняття управлінських рішень.
Моделювання при прийнятті управлінських рішень: поняття та підходи.
Мистецтво прийняття управлінських рішень: нестандартні підходи.
3.1. Теорія рішень
Практика прийняття різноманітних рішень нараховує тисячоліття, однак до сьогоднішнього дня фундаментальна теорія рішень не сформувалася. Проблема прийняття ефективних рішень цікавила ще античних філософів. Давньогрецький філософ Арістотель (384-322 pp. до н.е.) розробив вчення про силогізм, обґрунтував твердження про те, що в процесі міркування не можна підмінювати один предмет думки іншим, одночасно визнавати два висловлювання, що виключать одне одного, тощо.
Англійський філософ-матеріаліст Ф. Бекон (1561-1626 pp.) - розробив метод дедукції і довів, що в процесі пізнання можна рухатись не лише від загального до часткового (як це робив Аристотель), а й від часткових міркувань до загальних висновків.
У формування теорій рішень чималий внесок зробив французький філософ і математик Р. Декарт (1596-1650 pp.), який сформував відомі правила:
1. Не приймати за істинне що б там не було, поки ти не визнаєш постійності й упередження в своїх судженнях.
48