11.2. Завдання аналізу використання матеріальних запасів

Необхідною умовою виконання планів з виробництва продукції, зниження її собівартості, збільшення прибутку, рентабельності є повне та своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості.

Зростаючі потреби підприємства у матеріальних ресурсах можуть бути задоволені екстенсивним шляхом (купівлею або виготовленням великої

246

Тема 11. Моделі та методи управління матеріальними запасами

кількості матеріалів) або інтенсивним (більш економним використанням наявних матеріальних ресурсів у процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до збільшення питомої ваги матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знижуватися за рахунок збільшення обсягу виробництва та зменшення величини постійних витрат.

Другий шлях забезпечує скорочення питомої ваги матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції.

Завданнями аналізу забезпеченості та використання матеріальних ресурсів є:

1) оцінка реальності планів матеріально-технічного забезпечення, ступеню їх виконання та впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартості та інші показники;

2. оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

2. виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів з їх використання.

Джерелами інформації для аналізу використання матеріальних ресурсів є: план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на постачання сировини та матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів та про витрати на виробництво; оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання; відомості аналітичною обліку про надходження, витрачання та залишки матеріальних ресурсів тощо.

11.3. Моделі управління матеріальними запасами

На будь-якому підприємстві сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція утворюють необхідну частину будь-якої виробничої діяльності підприємства. Необхідно правильно спрогнозувати обсяги реалізації до того, як приймати рішення щодо рівня запасів, що значно ускладнює завдання менеджера з управління запасами. Крім того, оскільки неправильні рішення негайно призводять до втрати в обсягах виробництва та реалізації або до надмірних витрат зі зберігання запасів, управління цим видом активів є важливим і водночас складним завданням.

Для управління матеріальними запасами застосовують наступні моделі: оптимальної партії замовлень;

- філософії своєчасності або JIT - калькулювання.

Модель ABC. планування матеріальних потреб

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Оптимізацій рівня виробничих запасів

Модель оптимальної	залежить від витрат, пов'язаних з придбанням
партії замовлень
	запасів, які складаються з двох елементів: витрат

зі зберігання і витрат з розміщення та виконання замовлень. Ці два елементи змінюються обернено пропорційно один одному: чим більші витрати зі зберігання оборотних засобів (наприклад, необхідні складські приміщення в достатній кількості), тим меншими є витрати на транспортування (не має необхідності зайвий раз користуватися послугами транспортних підприємств).

Першим етапом процесу управління с ідентифікація всіх витрат із доставки та зберігання запасів. Витрати можна поділити на три групи, що пов'язані із зберіганням запасів; оформленням замовлення, завантаженням, відправкою, транспортуванням і прийманням сировини та матеріалів, а також, пов'язані із недостачею запасів.

Витрати зі зберігання збільшуються пропорційно середньої о розміру запасів. Величина запасів залежить від частоти їх поповнення. Наприклад, якщо річна потреба у сировині складає S од., а підрисмство замовляє N однакових партій в рік, то S/N од. - величина одного замовлення. Якщо запаси витрачаються рівномірно протягом року і при цьому немає страхових запасів, то середній запас (А) буде розраховуватися наступним чином:

(11.1)

Витрати на розміщення та виконання замовлень у більшості випадків є постійними. Наприклад, поштові витрати або витрати на міжміські телефонні переговори, налагодження обладнання та приймання партії, як правило, не залежать від розміру однієї партії. Тому зазначений елемент загальних витрат визначається як виробничі постійні витрати на розміщення замовлення та із приймання однієї партії і кількості партій на рік.

Якщо позначити постійні витрати на розміщення та приймання замовлення F, а кількість розміщених в рік замовлень N, то загальні витрати із виконання замовлень (ТОС) будуть визначатися за формулою:

ТОС= FxN

(11.2)

Загальні витрати запасів у підприємстві (TIC) визначаються як сума витрат із зберігання запасів і витрат із виконання замовлень, що визначаються за формулою:

(11.3)

248