3.Зовнішня привабливість по мнс

Зовнішня привабливість. Зовнішня привабливість відіграє важливу роль при виборі партнера у людей. У деяких дослідженнях показали, що привабливість особи може залежати як від схожості по MHC, так і від гетерозиготности MHC. Roberts і ін. (2005b) виявили, що жінкам більш привабливими для тривалих відносин здалися обличчя чоловіків, схожих з ними по MHC. Ті ж автори (2005c) припустили, що гетерозиготність по MHC може відбиватися в привабливості особи. Дослідники показували фотографії 92 чоловіків 50 жінкам. Виявилося, що чоловіки, які були гетерозіготни по всіх трьох локусам, оцінювалися жінками як більш привабливі, ніж гомозиготні по одному або двом локусам.

При цьому гетерозиготність не корелювала з асиметрією особи, але впливала на здоровий вигляд шкіри обличчя. В дослідженні Lie і ін. (2008) брало участь 77 чоловіків і 77 жінок, які оцінювали по фотографії привабливість суб'єкта протилежної статі. Рівень гетерозиготності по MHC, але не по іншим генетичними маркерами (такий підхід забезпечує специфічність ефекту саме для локусу MHC), позитивно корелював з привабливістю осіб чоловіків, але не осіб жінок (цей ефект можна пояснити використанням жінками косметики).

Фактичний вибір партнера. Щоб визначити, як схожість за MHC впливає на фактичний вибір партнера, а не просто на перевагу, були проведені дослідження одружених пар. Rosenberg і ін. (1983) при дослідженні 1017 пар, яких генотіпіровалі по HLA-A і HLA-B для інших генетичних цілей (напрмер, для транспантаціі), виявили, що у цих пар частотизустрічальності однакових алелів були вищі, ніж очікувані. Тим не менш, у дослідження взяли суб'єктів з різних етнічних груп, що могло привести до неточного розрахунку очікуваних частот (так як частоти варіантів HLA сильно відрізняються між популяціями).

Так, в іншому дослідженні на 500 парах (представниках білої популяції) аналіз локусів (A, B і DR) виявив випадкове утворення пар (Jin et al., 1995). Всі ці та більшість інших досліджень були виконані на популяціях, які живуть в розвинених країнах, і сучасний спосіб життя міг завуалювати сигнали нюху, а мобільність популяції могла підвищити гетерогенність частот алелів MHC. Навпаки, популяція індіанців Амазонки практично неторкнута цивілізацією, і при її дослідженні можна отримати більш правдиві результати. Генотипування локусів HLA-A і HLA-B у 194 пар (з 11 різних племен) не виявило відхилень частот в парах від довільних (Hedrick and Black, 1997). Навпаки, інше дослідження 411 пар хуттерітов (високоендогамная релігійна громада, в якій заборонено застосування контрацепції) з серологічним аналізом локусів MHC виявило більш низькі частоти ідентичних гаплотипов по MHC у пар, ніж очікувалося (Ober et al., 1997).

Дещо інша стратегія була обрана Garver-Apgar та ін. (2006): автори опитали 48 пар на предмет сексуальної та загальної задоволеності в стосунках і проаналізували у них локуси HLA-A, B і DR. Задоволеність жінок негативно корелювала з кількістю однакових з партнером алелів MHC (результати для їх партнерів були такими ж). Кількість зв'язків поза пари серед жінок також негативно корелювало зі схожістю по MHC з нинішнім постійним партнером. Причому ці жінки відзначали, що з минулим постійним партнером у них не виникало подібних відносин, що також говорить на користь роль подібності по MHC. Для чоловіків, схожих за MHC зі своїми партнерками, не спостерігали подібного взаємозв'язку з наявністю відносин поза пари.

Так само, як і при дослідженні нюхового уподобання, вивчення MHC в парах дало суперечливі результати. Загалом, цього слід було очікувати, так як локус MHC високо поліморфа, і потрібно проаналізувати дуже багато пар, щоб отримані результати мали статистичну значущість. Крім того, на фактичний вибір партнера впливає безліч психологічних факторів (Buston і Emlen, 2003) і фізичних особливостей, які надають незалежне вплив на вибір партнера (Roberts і Little, 2008). У всіх подібних дослідженнях порівнюють тільки отримані частоти з очікуваними і не звертають уваги на інші чинники. З цих міркувань, дослідження, проведене Garver-Apgar та ін. (2006), може мати набагато більше значення, і потрібне подальше вивчення істинної ролі MHC у виборі партнера.

У висновку важливо відзначити, що необхідне проведення додаткових досліджень MHC-опосередкованого вибору партнера у людей, в яких потрібно враховувати репродуктивний статус жінки, фазу менструального циклу і застосування оральних контрацептивів. Також потрібно брати до уваги, що сучасний спосіб життя міг вплинути на пов'язані з MHC уподобання.

Так як нюхові сприйняття є основною ланкою, пов'язаний з MHC вибір, застосування хімікатів і бактерицидних речовин, нейтралізують і маскувальних неприємні запахи, може впливом на природне вираження нюхових переваг (хоча, як згадувалося вище, парфумерна продукція швидше посилює індивідуальний запах тіла, ніж маскує його). Привабливість особи, зокрема, здоровий вигляд шкіри обличчя (що свідчить про гетерозиготності) можна візуально створити косметикою, замаскувавши недоліки, що робить неможливий «зчитування» по обличчю інформації щодо гетерозиготності майбутнього партнера.