Семінарське заняття № 1

Тема: Загальні засади психодіагностики

Питання для обговорення

1. Сутність психодіагностики як науки.

2. Завдання загальної психодіагностики.

3. Тест як основний психодіагностичний інструмент. Класифікація і характеристика тестів.

4. Вимоги до тестів як методів психодіагностичного дослідження.

5. Вимоги до користувачів психодіагностичних методик.

Література:

1. Белова О.В. Общая психодиагностика. - Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1996.

2. Бодалев А.А. Столин В.В. Аванесов В.С. Общая психодіагностика. - СПб.: Изд-во «Речь», 2000. -440 стр.

3. Галян І.М. Психодіагностика: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Академвидав, 2011. – С. 21-60.

4. Попов И.К. Введение в общую психодиагностику. Курс лекций. – Красноярск: КГТУ, ИИСС, 2003.

5. Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К.М. Гуревича и Е.М. Борисовой. – М.: Изд-во УРАО, 1997. – 304 с.

6. Скребец В. А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. —К.: МАУП, 2001. — 152 с: ил. — Библиогр.: с. 146-150.

Самостійна робота ЗМ 1

Тема: Методи в психодіагностиці

Скласти схему чи таблицю з поширеною класифікацією методів психодіагностики за різними критеріями (наприклад, за способом обробки даних: кількісний, якісний та ін.).

Індивідуальне завдання ЗМ 1

Скласти програму спостереження за дітьми з самостійно обраної проблематики (агресія, імпульсивність, сором’язливість тощо) та розробити бланк карти спостереження за проявами поведінки такої дитини.

Допоміжні матеріали

1.Сутність психодіагностики як науки.

Галян І.М. Психодіагностика: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Академвидав, 2011. – С. 21-60.

Термін «психодіагностика» запровадив Г. Роршах для позначення процесу дослідження за допомогою створеного ним «Заснованого на перцепції діагностичного тесту». Паралельно з поняттям «психодіагностика» використовують термін «психологічне тестування». Спочатку під психоло­гічним тестуванням розуміли будь-які вимірювання у психології, однак із розвитком тестів це словосполучення застосовують лише щодо вимірювання особливостей та когнітивних здібностей особистості.

Однозначного трактування предмета психодіагности­ки не існує. Психологи розглядають психологічну діагно­стику як науку про встановлення достовірного психоло­гічного діагнозу (О. Бодальов, В. Столін); особливий вид психологічного експериментування, яке полягає у ранжуванні людей за психологічними і психофізіологічними оз­наками, що дає змогу вивчати їх різноманітні психологіч­ні і психофізіологічні риси (С. Рубінштейн, К. Гуревич, Дерюгін, В. Дюк та ін.); сукупність методик і прийомів Нормування психологічного діагнозу оцінки (Л. Бурла чук, С. Морозов, С. Батигін, І. Дев'ятко та ін.); розділ психології, що вивчає принципи, методи й засоби психологічної оцінки (М. Шевардін).

Загальна психодіагностика розглядає закономірності прийняття валідних і надійних діагностичних суджень, правила «діагностичних умовиводів», за допомогою яких оційснюється перехід від ознак або індикаторів певного психічного стану, структури, процесу до констатації наявності і вираження цих психологічних «змінних». Вона охоплює сукупність правил застосування психодіагностичних інструментів, заснованих на знанні властивостей змінних, що вимірюються, і вимірювальних інструментів, також етичних і професійних норм психодіагностичної роботи. Водночас психодіагностика досліджує мотивацію клієнта щодо обстеження і способи її підтримки, розробляє методи оцінювання стану обстежуваного загалом, способи повідомлення йому інформації без завдання ніколи, навики презентації інформації тощо. Д Отже, більшість дослідників визнають психодіагности­ку галуззю психологічного знання, спрямованою на розро­блення методів розпізнавання індивідуально-психологічних особливостей, яка оперує тестами (стандартизованим мірилом індивідуально-психологічних особливостей) і якісними (не стандартизованими) оцінками особистості. Психодіагностику вважають частиною або особливим видом експерименту (К. Гуревич, С. Рубінштейн, В. Дюк); предмет Психодіагностики — інструментом психологічного вимірю­вання, оцінки досліджуваного об'єкта (Л. Бурлачук, Р. Немов). її також визначають як розділ психологічної науки, Теоретичної дисципліни і сфери практичної діяльності Психолога (О. Бодальов, В. Столін, М. Шевардін).

Психодіагностика — галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи, інструменти оцінювання й вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, змінні соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.

Специфічність психологічного вимірювання полягає в тому, що у процесі діагностики досліджуваний і психолог вступають у певні міжособистісні стосунки, які познача­ються на результатах діагностики. На них впливають та­кож стан і настрій досліджуваних, умови діагностування, тобто ергономічні чинники (шум, вібрація, освітленість приміщення, де проходить дослідження, мікроклімат тощо, навіть те, зручно чи ні людині заповнювати реєстра­ційні бланки, працювати на комп'ютері або на апаратурі). Відповіді на питання і поведінка під час експерименту залежать від соціального статусу людини, її статусу в гру­пі в умовах колективного психодіагностування. Це уміння психолога адекватно побудувати діагностичний процес (психологічне оцінювання).

Белова О.В. Общая психодиагностика. - Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1996.

Предмет психодиагностики как научного знания

Психологическая диагностика изучает способы распознавания и измерения индивидуально-психологических особенностей человека (свойств его личности и особенностей интеллекта). Распознавание и измерение осуществляется с помощью методов психодиагностики (см. Тема 2).

Психодиагностика неразрывно связана с предметными областями психологической науки: общей психологией, медицинской, возрастной, социальной и др. Явления, свойства и особенности, изучаемые перечисленными науками, измеряют с помощью психодиагностических методов. Результаты психодиагностических измерений могут показывать не только наличие того или иного свойства, степень его выраженности, уровень развития, они могут также выступать как способы проверки истинности теоретико-психологических построений различных психологических направлений.

Так же, как психодиагностика "обслуживает" предметные области психологической науки, саму психодиагностику "обслуживает" так называемая дифференциальная психометрия. Целью дифференциальной психометрии является разработка требований к измерительным психодиагностическим методам. Эти требования относятся к адаптации методов, интерпретации получаемых данных, к процедуре разработки методов, разработке и применению математического аппарата для анализа получаемых данных.

3. Номотетический и идеографический подходы в психодиагностике

В психодиагностике выделяют два подхода измерения и распознавания индивидуально-психологических особенностей человека: номотетический [3] и идеографический [4]. Эти подходы отличаются по следующим основаниям:

1. понимание объекта измерения;

2. направленность измерения;

3. характер методов измерения.

Основание	Номотетический подход	Идеографический подход
Понимание объекта измерения	Понимание личности как набора свойств	Понимание личности как целостной системы
Направленность измерения	Выявление и измерение общих для всех людей свойств личности	Распознавание индивидуальных особенностей личности
Методы измерения	Стандартизованные методы измерения, требующие сопоставления с нормой	Проективные методики и идеографические техники