У к о о п с п і л к а

Л ь в і в с ь к а к о м е р ц і й н а а к а д е м і я

Ю р и д и ч н и й ф а к у л ь т е т

Цивільне право України

(Загальна частина )

Методичні рекомендації, завдання для практичних занять

і самостійної підготовки, тести

для студентів денної та заочної форми навчання

галузі знань 0304 „Право”

напрям підготовки 6.030401 „Правознавство”

Львів

Видавництво Львівської комерційної академії

2013

Цивільне право України ( загальна частина ). Методичні рекомендації, завдання для практичних занять і самостійної підготовки, тести. Для студентів денної та заочної форми навчання галузі знань 0304 „Право” напрям підготовки 6.030401 „Правознавство”, – Львів: вид-во ЛКА, 2013.

Укладач: канд.юрид.наук, доцент Федик Є.І., ст.викл. Войтович М.Г.

Затверджено на засіданні кафедри цивільного права та процесу

протокол № 9 від 26. 03. 2013 р. Рекомендовано до друку Вченою радою юридичного факультету ЛКА, протокол № від 04. 2013 р.

Рецензенти:

к.ю.н., доц. Соловйов А.В., Львівська комерційна академія

к.ю.н., доц. Апопій І.В., Львівська комерційна академія

Відповідальний за випуск: к.ю.н., доц. Федик Є.І. завідувач кафедри цивільного права та процесу

@ Федик Є.І.

@ Войтович М.Г.

2013

Вступ

В умовах ринкової економіки центральне місце займають економічні відносини між різними учасниками суспільного життя, насамперед це майнові відносини та інші, що пов’язані з широким застосуванням товарно-грошових зв’язків. Тобто ті відносини, які є визначальними в економічному, майновому житті як суспільства в цілому, так і окремих його громадян. В силу цього, цивільне право, як одна з найважливіших галузей системи права України, покликано врегульовувати зазначені відносини в інтересах приватної особи, держави та суспільства. З врахуванням зазначеного, метою засвоєння студентами змісту цивільного права є: набуття теоретичної підготовки з усіх аспектів загальної та спеціальної частин цивільного права; глибоке оволодіння практичними вміннями і навичками застосування основних положень цивільного права для регулювання цивільних правовідносин; розуміння суті і змісту цивільного законодавства, вміння його тлумачення, застосування та реалізації. У досягненні необхідного рівня такої підготовки студентів важливу роль відіграють міжпредметні та міжтемні зв’язки навчального плану спеціальності „Правознавство”, що і обумовлює місце та роль цивільного права у підготовці майбутніх юристів. Крім цього, метою вивчення цивільного права є набуття ними не лишеві від повідного рівня юридичного мислення, але й формування їх професійної ментальності та належної правової культури, закладення стійких психологічних стереотипів щодо безумовного дотримання вимог законодавства, захисту законних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин.

Беручи до уваги значимість цивільного права, а також зважаючи на предмет і методи правового регулювання майнових та особистих немайнових правовідносин у суспільстві, завданням вивчення цивільного права (на основі всіх доступних форм і засобів навчання) є: забезпечити повноцінне оволодіння студентами основних теоретичних положень з усіх правових інститутів цивільного права та нормативно-правовою базою; сформувати розуміння і вміння орієнтуватися у законодавчій базі; навчити студентів професійно грамотно і адекватно застосовувати чинне законодавство, що регулює розглядувану систему суспільних відносин; сформувати у них необхідні організаційні та вольові навички щодо впливу засобами правового характеру на регулювання зазначених відносин.

У результаті вивчення цивільного права студенти напряму підготовки „Правознавство” повинні:

знати: коло суспільних відносин, що регулюються цивільним правом; суб’єктів цих відносин; нормативно-правову базу забезпечення таких відносин; підстави виникнення та динаміку цивільних правовідносин, їх форму, зміст; базові положення права власності в Україні, форми та види власності; форми та способи забезпечення й захисту зобов’язань та права власності; різні види зобов’язань; права та обов’язки суб’єктів зобов’язань, їх цивільно-правову та іншу відповідальність.

уміти: застосовувати теоретичні знання та нормативно-правову базу з цивільного права для врегулювання цивільних правовідносин; аналізувати закономірності та тенденції розвитку цивільного права; здійснювати організаційно-правове забезпечення діяльності господарюючих суб’єктів; професійно захищати законні права та інтереси різних суб’єктів цивільних правовідносин.

1.3. Міжпредметні зв’язки

Для засвоєння змісту цивільного права України студенти повинні мати необхідні теоретичні знання та вміння з: теорії держави і права, історії держави і права зарубіжних країн та України, римського цивільного права, конституційного права України, судових та правоохоронних органів, адміністративного права, інших галузей права в часі вивчення ними навчальної дисципліни цивільне право України.

Частина перша (загальна частина)

Тема 1. Цивільне право в системі права України

Цивільне право як галузь права України. Предмет і метод цивільно-правового регулювання. Принципи та функції цивільного права. Система цивільного права України.

Цивільне право як наука. Предмет і метод науки цивільного права. Цивільне право та інші юридичні науки. Стан та проблеми розвитку науки цивільного права. Значення цивілістичної науки у становленні та удосконаленні цивільного законодавства і практики його застосування.

Цивільне право як навчальна дисципліна. Система курсу, науково-методична база його вивчення та основні завдання.

Лекційне (теоретичне заняття)

1. Цивільне право як галузь права/

2. Цивільне право як наука/

3. Цивільне право як навчальна дисципліна/

Практичне заняття

Цивільне право як галузь права

1. Предмет і метод цивільно-правового регулювання.

2. Принципи та функції цивільного права.

3. Система цивільного права України.

4. Предмет і метод науки цивільного права. Цивільне право та інші юридичні науки. Стан та проблеми розвитку науки цивільного права.

5. Система навчального курсу цивільного права.

Питання для самопідготовки

1. Значення цивілістичної науки у становленні та удосконаленні цивільного законодавства і практики його застосування.

2. Цивільне право як навчальна дисципліна. Науково-методична база вивчення курсу та основні завдання.

Джерела:

1-3, 5, 15, 17, 33, 75,109- 115, 118.

Тести

1. Цивільне право як галузь права - це:

а) система знань;

б) частина науки про право;

в) сукупність категорій та суджень;

г) система правових норм.

2. Цивільне право як навчальна дисципліна - це:

а) система перевірених практикою знань;

б) сукупність правових норм;

в) сукупність суспільних відносин;

г) частина науки про право.

3. Цивільне право як наука - це:

а) сукупність правових норм;

б) система знань, ідей, теорій, концепцій та доктрин про закономірності становлення і розвитку цивільно-правових явищ;

в) сукупність суспільних відносин;

г) сукупність засобів та прийомів впливу.

4. Що є предметом цивільного права:

а) особисті немайнові відносини;

б) майнові відносини;

в) товарно-грошові відносини;

г) майнові та особисті немайнові відносини.

5. Чи застосовується цивільне законодавство до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій, а також до податкових, бюджетних відносин?

а) не застосовується;

б) застосовується;

в) не застосовується, якщо інше не встановлено законом;

г) застосовується, якщо інше не встановлено законом.

6. Хто є учасниками цивільних відносин?

а) фізичні та юридичні особи;

б) фізичні, юридичні особи та держава;

в) фізичні, юридичні особи, держава та територіальні громади;

г) фізичні, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

7. Методом правового регулювання в цивільному праві є:

а) метод цивільно-правового регулювання;

б) метод примусу;

в) імперативний метод;

г) метод заборони.

8 . Характерними ознаками методу цивільно-правового регулювання є:

а) автономія волі сторін та диспозитивність;

б) автономія волі сторін та особливий порядок вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин;

в) диспозитивність та наявність майнової відповідальності сторін;

г) юридична рівність, автономія волі сторін, диспозитивність, особливий порядок вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин та наявність майнової відповідаль­ності сторін.

9. Що означає «автономія волі сторін» як ознака методу цивільно-правового регулювання?

а) право сторін визначати характер власних взаємовідносин у межах, встановлених законом;

б) можливість самостійно вільно виявляти та формувати свою волю;

в) можливість мати рівні суб'єктивні права та юридичні обо'язки;

г) властивість суб'єкта відносин нести цивільно-правову відовідальність.

10. Що означає «диспозитивність» як ознака методу цивільно-правового регулювання?

а) можливість мати рівні суб'єктивні права та юридичні обов'язки;

б) можливість самостійно і вільно виявляти та формувати свою волю;

в) можливість учасників правовідносин вирішувати спори, що виникають між ними;

г) право сторін визначати характер власних взаємовідносин у межах, встановлених законом.

11. Функціями цивільного права є:

а) функція соціального контролю;

б) прикладна;

в) регулятивна, охоронна, компенсаційна та превентивна;

г) охоронна, превентивна та узгодженості інтересів.

12. Що з перерахованого не відноситься до загальних засад цивільного законодавства?

а) неприпустимість свавільного втручання у сферу особисто­го життя людини;

б) свобода підприємницької діяльності;

в) судовий захист цивільного права й інтересу;

г) об'єктивність.

13. Що означає «свобода договору»?

а) правову охорону прав та інтересів сторін при укладенні договору;

б) визнання за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від їх укладання) та визначати їх зміст на власний розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості;

в) визнання за суб'єктом цивільного права можливості вільно обирати тип і характер своєї поведінки;

г) закріплення в законодавчому порядку загального правила про право здійснювати підприємницьку діяльність, а також встановлення юридичних гарантій реалізації цього права.

14. Що з перерахованого не є характеристикою принципу судового захисту цивільного права та інтересу?

а) встановлення правил, обов'язкових для сторін при укладенні та виконанні публічного договору;

б) абсолютний характер захисту;

в) наявність спеціальних органів захисту;

г) універсальність способів захисту.

15. Скільки частин складають систему цивільного права України?

а) три;

б) дві;

в) п'ять;

г) шість.

16. Який із перерахованих інститутів не входить до загальної частини цивільного права?

а) представництво;

б) строки та терміни;

в) об'єкти цивільних відносин;

г) договірні зобов'язання.

17. Чи застосовується положення Цивільного кодексу України до врегулювання відносин, що виникають у сферах використання природних ресурсів, охорони довкілля, до трудових та сімейних правовідносин

а) ні;

б) так;

в) так, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства;

г) так, якщо є пряма вказівка закону.