Стійкі позначення для проведення морфемного аналізу:

Закінчення

Корінь

Суфікс

Основа

Префікс

Постфікс

|| Інтерфікс

Порядок словотворчого аналізу

1. Визначити, до якої частини мови належить подане слово.

2. Встановити його похідний характер.

3. До кожного мотивованого (похідного) слова дібрати мотивоване слово або словосполучення.

4. Знайти мотивуючу основу.

5. Виділити словотворчий формант.

6. Охарактеризувати морфологічні зміни, що є у складі мотивуючої основи.

7. Назвати спосіб словотвору і його різновид.

Порядок етимологічного аналізу

1. Записати значення слова в сучасній мові і провести його морфемний аналіз на синхронному рівні.

2. За етимологічним словником визначити походження слова: запозичене чи власне.

3. З’ясувати внутрішню форму слова (вихідне значення), дібравши однокореневі лексеми.

4. Установити первісне членування слова на морфеми.

5. Зіставивши вихідне і сучасне членування, вказати історичні процеси, що змінили морфемну структуру слова: опрощення, перерозклад, ускладнення, декореляцію.

6. Виявити їхні причини: найдавніші фонетичні процеси, що порушили чіткість членування на морфеми; семантичні зміни; втрата мотивуючих слів, що спричинило ослаблення мотиваційних і дериваційних зв’язків та ін.

Порядок морфологічного аналізу

1. Категоріальна семантика.

2. Морфологічні ознаки (класифікаційні категорії, словозмінні).

3. Синтаксичні властивості.

Схема аналізу іменника

1. Словоформа в тексті.

2. Частини мови. Категріальне значення.

3. Початкова форма.

4. Лексико-граматичні розряди.

5. Рід.

6. Тип і варіант відміни.

7. Відмінок, значення відмінка.

8. Число.

9. Синтаксична функція.

Порядок аналізу словосполучення

Виділити з тексту словосполучення.

1. Початкова форма словосполучення (за початковою формою стрижневого слова).

2. Тип словосполучення за структурою.

3. Типи словосполучення за морфологічною природою стрижневого слова.

4. Структурна схема словосполучення.

5. Тип за злиттям компонентів.

6. Тип за характером семантико-синтаксичних відношень між компонентами словосполучення.

7. Спосіб підрядного зв’язку, його характеристика.

Порядок синтаксичного аналізу простого речення

1. Установити, що речення є просте, підкреслити граматичнц основу.

2. Характер членованості / нечленованості.

3. Склад головних членів (двоскладне / односкладне), якщо односкладне, зазначити його різновид.

4. Наявність другорядних членів речення (поширене / непоширене).

5. Наявність структурно обов’язкових членів речення (повне / неповне), якщо речення неповне, назвати його різновид.

6. Наявність ускладнень (ускладнене / неускладнене); якщо ускладнене, зазначити чим (однорідними членами, звертанням, вставленими і вставними конструкціями).

7. Функціональний тип речень (тип за метою висловлювання).

8. Тип речення за емоційним забарвленням.

9. Тип речення за характером предметних відношень.

10. Назвати члени речення, зазначити, чим вони виражені. Відмітити синкретичні члени речення і детермінанти.