Тема 10. Податок на прибуток підприємств

Завдання 1. Згідно з розділом III Податкового кодексу України, витрати платника податку, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок, крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації (пп. 139.1.12 і ст. 139 Податкового кодексу), не включаються до складу витрат.

Завдання 2. Відповідно до пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу, при врегулюванні сумнівної, безнадійної заборгованості платник податку – продавець товарів, робіт, послуг має право на зменшення суми доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Право на зменшення доходу платник податку отримує за умови, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення забор­гованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна, або за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставле­ного майна (крім податкового боргу).

Крім того, відповідно до абзацу четвертого пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу платник податку — продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відван­тажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

У разі, якщо через різні причини суд не задовольняє позов (заяву) такого продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) тощо, або покупець погашає заборго­ваність, то платник податку — продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду, попередньо ним зменшений, та збільшити витрати відповідного податкового періоду на собівартість товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість (пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу).

Завдання 3. Відповідно до п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Завдання 4. Відповідно до пп.139.1.12. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, якщо орендодавцем за договором оперативної оренди є фізична особа – підприємець, що сплачує єдиний податок, то витрати орендаря, пов’язані зі сплатою орендних платежів, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Якщо орендодавцем за договором оперативної оренди є юридична особа (на загальній системі оподаткування чи на спрощеній) або фізична особа - підприємець на загальній системі, то орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого орендного платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування .

Завдання 5. Відповідно до п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України, на період з 01.04.11 до 01.01.16 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку, у яких розмір доходів наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати працівників є не меншим, ніж 2 мінімальні заробітні плати, якщо такі платники відповідають одному з критеріїв: а) утворені після 1 квітня 2011 р.; б) діючі, у яких протягом 3 послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше 3 років), щорічний обсяг доходів не перевищує 3 мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб; в) які були зареєстровані платниками єдиного податку у період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Завдання 6. Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із Податковим кодексом України мають пільги з цього податку, враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Завдання 7. Відповідно до пп. 138.10.1"д" п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень у складі загальновиробничих витрат включаються до витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.

Витрати на утримання основних фондів загальногосподарського використання (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення) враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством (пп. 138.10.2 "в" п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу).

Витрати на утримання основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (опалення, освітлення) враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі витрат на збут ( пп. 138.10.3"д" п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу). Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Що стосується включення до складу витрат орендаря витрат, понесених на оплату комунальних послуг (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення) орендованого приміщення (виробничого приміщення або приміщення загальногосподарського використання), то під час оренди приміщення комунальними послугами фактично користується орендар такого приміщення і тому в договорі оренди має бути обумовлено порядок розрахунків за комунальні послуги.

Орендар може самостійно оплачувати вартість комунальних послуг за умови укладення договорів з відповідними підприємствами про надання комунальних послуг та установки окремих лічильники для обліку спожитих газу, тепла, води, електроенергії. Орендар може компенсувати вартість спожитих комунальних послуг орендодавцю за умови, що договір оренди передбачає здійснення компенсацію вартості комунальних послуг на підставі наданих орендодавцем рахунків.

При цьому якщо відсутня можливість обладнання орендованого приміщення окремими лічильниками для обліку спожитих газу, тепла, води, електроенергії, то вартість спожитих орендарем комунальних послуг визначається: послуг водопостачання пропорційно чисельності працівників підприємства-орендаря щодо загальної чисельності працівників; вартість спожитої електроенергії – виходячи з потужності електроприладів і фактичного часу роботи; вартість теплопостачання – із співвідношення орендованої та загальної площ.

Враховуючи зазначене, витрати платника податку – орендаря, понесені на оплату вартості спожитих комунальних послуг (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, за умови наявності первинних документів (договорів, рахунків, платіжних документів, тощо) включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування залежно від призначення орендованого приміщення: до загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, або витрат на збут.

Завдання 8. Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Завдання 9. Відповідно до пп. 140.1.3. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України, до складу витрат включають:

- витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;

- витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років;

- витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

У разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного в абзаці другому цього підпункту, платник податку зобов’язаний збільшити дохід у сумі фактично здійснених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Внаслідок такого збільшення доходу нараховується додаткове податкове зобов’язання та пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, якщо б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені до суми такого податкового зобов’язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об’єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов’язання та пені, зазначених в цьому абзаці.

Завдання 10. Відповідно до пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під бартерною (товарообмінною) операцією розуміють господарську операцію, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

З метою визначення податку на прибуток доходи й витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижче (вище) звичайних цін (п. 153.10 ст. 153 Кодексу).

У випадку поставки товарів/послуг у межах бартерних операцій база оподаткування ПДВ визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін (п. 189.1 ст. 189 Кодексу).