Оцінка фізичного стану

Функціональний клас (оцінка фізичного стану)	Вік, років до 30
	Чоловіки (км)	Жінки (км)
І (дуже поганий)	Менше, ніж 1,6	1,5
ІІ (поганий)	1,6 – 2,0	1,5 – 1,8
ІІІ (задовільний)	2,01 – 2,4	1,81 – 2,1
ІV(хороший)	2,41 – 2,8	2,11 – 2,6
V (відмінний)	Більше, ніж 2,8	2,6 і більше

Зробити висновки щодо власної фізичної працездатності.

Контрольні запитання

1. Дати характеристику соматичному здоров'ю як стану органів i систем організму людини (артеріальний тиск, частота пульсу, довготривалі та тимчасові захворювання).

2. Охарактеризуйте організм як єдине ціле.

3. Що є головним показником життєдіяльності?

4. Як визначається індивідуальний рівень здоров'я?

5. Творче завдання. Розробіть та оформіть «Паспорта здоров’я» для молодших школярів, залучіть до цієї роботи старшокласників і окремих батьків учнів.

Рекомендована література

1. Валеологія : навч. посіб. для студ. ВНЗ : [у 2 ч.] / В. І. Бобрицька, М. В. Гриньова та ін. [за ред. В. І. Бобрицької]. – Полтава : „Скайтек”, 2001. – Ч. 1. – С. 94 – 98.

2. Медико-біологічні основи валеології : навч. посіб. для студ. вищих навчальних закладів [за ред. П. Д. Плахтія]. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2000. – С. 143 – 162.

3. Томан І. Як удосконалювати самого себе : пер. з чес. – К. : Політвидав України, 1984. – 240 с.

4. Царенко А. В. Практикум з валеології : посіб. для лабораторних і самостійних робіт учнів старших класів загальноосвітньої школи / А. В. Царенко, Г. Ф. Яцук. – Тернопіль, 1997. – Ч. ІІ. – С. 25 – 29.

5. Царенко А. В. Валеологія: підр. для 8 – 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. / А. В. Царенко, Г. Ф. Яцук. – К. : Генеза,1998. – С. 114 – 130.

6. Шевчук О. А. Валеологія. Розробки уроків для 5 – 7 класів : метод. посіб. для вчителів та учнів / О. А. Шевчук. – Рівне: „Ліста”, 2001. – С. 147 – 152.

Практичне заняття № 10

Тема. Валеологічні компоненти уроку «Основи здоров’я»

Мета: поглибити і закріпити знання матеріалу теми; ознайомитися з валеологічними компонентами, які мають бути присутніми на уроках з основ здоров’я, оволодіти методикою проведення фізкультхвилинок та ігор як у класі так і на свіжому повітрі, під час уроку та на перервах.

Матеріали та обладнання: підручники, методичні розробки.

Хід роботи

1. Теоретична частина

Фізкультхвилинки та фізкультпаузи

Методика їх проведення

Фізкультхвилинки проводяться з дітьми початкових класів на різних заняттях, безпосередньо не пов'язаних з фізичним вихованням (з малювання, ліплення, розвитку математичних уявлень), а також між ними з метою зняти втому, забезпечити відпочинок м'язам, що працюють, і нервовій системі, підвищити продуктивність розумової діяльності.

Фізкультхвилинка на заняттях, яка триває 2 – 3хв і включає 3 – 4 вправи, поліпшує кровообіг, збуджує одні ділянки кори головного мозку, що не брали участі у попередній діяльності і загальмовує інші, що працювали. У зв'язку з цим у дітей виникають позитивні емоції і підвищується настрій. Вони з великим інтересом займаються на заняттях, зростає і продуктивність їхньої діяльності. Фізкультхвилинки потрібні тоді, коли в дітей втомлюються м'язи кисті, пальців (при ліпленні) і спини (при зберіганні нерухомої пози протягом довгого часу), стомлюється нервова система (на заняттях із розвитку математичних уявлень тощо). Природно, що через це знижуються увага і здатність до сприймання навчального матеріалу, погіршується настрій, виникає почуття втомленості. Діти стають неспокійними та неуважними.

Вправи для фізкультхвилинок добираються з урахуванням характеру та змісту занять.

На заняттях з малювання та ліплення дітям даються рухи руками з обертанням кисті, згинанням і розгинанням пальців; струшування руками і окремо кистями рук; нахиляння і повороти тулуба. Ці вправи виконуються сидячи або стоячи (за столом).

Часто діяльність дітей пов'язана не лише з одноманітними рухами кистей рук і статичним положенням тіла (сидячи, стоячи), а й із збереженням напруженої уваги (на заняттях з формування математичних уявлень, розвитку мовлення), унаслідок чого виникає порушення кровообігу, стомлення м'язів і нервової системи. У цьому випадку корисні комбіновані вправи, які залучають до роботи одночасно великі та дрібні м'язи, поліпшують кровообіг в організмі і посилюють роботу дихальної системи. Із цією метою даються 3 – 4 вправи: для рук і плечового поясу (кругові рухи руками з обертанням кистей, із згинанням та розгинанням, пальців), для м'язів тулуба (нахиляння з поворотом голови), для м'язів живота і ніг, разом з тим і для підсилення діяльності серцево-судинної і дихальної систем (присідання у швидкому темпі, ходьба на місці з високим підніманням колін, біг на місці, стрибки на місці). Закінчується фізкультхвилинка ходьбою у повільному темпі, що приводить організм дитини у спокійний стан, необхідний для продовження занять.

Фізкультхвилинка має створювати бадьорий настрій, але не перезбуджувати дітей. Педагог стежить за їхнім самопочуттям і поведінкою під час і після фізкультхвилинок, використовуючи дані своїх спостережень для удосконалення змісту і методики подальшої роботи.

Фізкультхвилинки проводяться й у перервах між заняттями (5 – 10 хв.). Педагог (іноді доручає це кому-небудь з дітей) може провести повністю комплекс ранкової гімнастики (дещо змінивши його), запланований на поточний тиждень, або спеціально підібрати загально-розвивальні вправи з предметами і без них.

Порядок виконання вправ такий самий, як і на ранковій гімнастиці: спочатку йдуть вправи для плечового поясу, потім – для м'язів спини, живота і ніг тощо. Школярів треба стимулювати до того, щоб вони випрямляли тулуб і зберігали правильну поставу.

У ці 5 – 10 хв. діти можуть займатися і самостійно різними вправами (із м'ячем, накидання кілець, влучення у ціль) і гратися в рухливі ігри. Вправи мають бути простими, давати можливість одночасно рухатися усім дітям, поліпшувати діяльність серцево-судинної та дихальної систем, знімати втому м'язів та нервової системи, підвищувати продуктивність наступних занять.

Фізкультурні паузи можна проводити у спортивній залі, класній кімнаті або на майданчику.

До комплексу фізкультпауз, зазвичай, пропонують включати вправи з м'ячем, ходьбу по колоді, стрибки через скакалку тощо. Крім того, пропонуємо активно використовувати різні вправи з підлізанням, пролізанням, лазінням і повзанням, які сприяють розвиткові м'язів тулуба, гнучкості та рухливості хребта. Як не дивно, ці основні рухи, які мають велике оздоровче значення, і досі не знайшли свого застосування в жодній методичній розробці.

Фізкультурні паузи можуть бути й комбінованими і складатися з комплексу загально розвивальних вправ і рухливих ігор, уже знайомих дітям. Наприклад: спочатку виконується 6 – 7 вправ (дозування 5 – 8 разів залежно від віку дітей), а потім проводиться гра великої або середньої рухливості (одне – два програвання). У кінці комплексу обов'язковими є вправи на розслаблення.

На повітрі загально-розвивальні вправи (6 – 7) можна поєднати з двома-трьома основними рухами: різними видами бігу (прямо, оббігаючи дерева, долаючи перешкоди), ходьбою по колоді (по поваленому дереву, сніговому валу), підлізанням під дугою (в обруч, під мотузкою, під низькими гілками дерев тощо), метанням в ціль і на дальність. Загально-розвивальні вправи у групі доцільно поєднувати з різними видами повзання, підлізання, перелізання, стрибками, вправами з м'ячем тощо.

Ігри малої та середньої рухливості можна поєднати э такими основними рухами (до трьох), як біг, стрибки, вправляння у рівновазі, підлізання, метання.

Гру великої рухливості можна поєднувати з грою середньої рухливості (хороводною) – на початку фізкультпаузи та грою малої рухливості наприкінці її. Ігри повторюються по 2 – 3 рази.

У комплексах фізкультпауз можна використовувати пантоміми, рухові шаради. При цьому діти не тільки охоче рухатимуться, але й фантазуватимуть, створюватимуть певні образи. Можна запропонувати малятам самостійно придумати вправи імітаційного характеру й відтворити їх у міміці та пантомімі, наприклад: зобразити рухи тварини, інопланетянина, ходу маленької дитини, дорослого, який поспішає на роботу. Такі вправи подобаються дітям.

Змістом фізкультурних пауз може також бути самостійна діяльність школярів з використанням різноманітного обладнання, дрібного інвентарю, заняттями на "міні-стадіонах". Це сприяє виробленню у молодого покоління навичок самоорганізації. Дивись додаток 9.