Повна матеріальна відповідальність

Цей вид відповідальності застосовується до працівників тільки в суворо визначених законом випадках, перелік яких наведений у ст. 134 KЗпП.

Випадки повної матеріальної відповідальності

Відповідно до статті 134 Kодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

• між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 Kодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

• майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

• шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

• шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

• шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

• відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

• шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

• службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

• керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Найчастіше на практиці до такої відповідальності працівник може бути притягнутий, якщо з ним укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Оскільки нерідко саме цей випадок відповідальності буває каменем спотикання для роботодавців, зупинимося на ньому докладніше.

Згідно зі ст. 135 KЗпП письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений організацією з працівниками, які:

• досягли 18-річного віку;

• обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (випуском), перевезенням або застосуван­ням у процесі виробництва отриманих від організації цінностей.

Це - касир, комірник, провізор, фармацевт, старша медична сестра структурного підрозділу установи охорони здоров’я та інші.

Повний перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджені Постановою № 447.

На жаль, часто договір про повну матеріальну відповідальність укладається з працівником, чия посада або вид діяльності не включені до вказаного пере­ліку. Зазначу, що коли такий договір і укладений, він є неправомірним, а працівник несе при цьому обмежену матеріальну відповідальність.

Розглянемо конкретну ситуацію.

У штаті методкабінету при міському відділі освіти числяться: завідувач, методисти і секретар. З ким із них має бути укладений договір про матеріальну відповідальність за те майно, яке знаходиться в їх користуванні? Чи має це бути договір про повну матеріальну відповідальність?

У наведеній ситуації ні з ким з перелічених працівників методкабінету договір про повну матеріальну відповідальність укладати не можна, оскільки посади, що обіймаються ними, і виконувана робота в названому переліку не значаться. Отже, за завданий організації збиток ці працівники можуть бути притягнуті тільки до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі, що не перевищує їх середньомісячного заробітку.