10. Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Правила оформлення платіжних доручень визначені в главі три інструкції ППНБУ №22 від 21.01.04 року.

Платіжне доручення оформлюється платником за формою наведеною в додатку два Інструкції, згідно з вимогами, щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до Інструкції.

Доручення приймаються банком до виконання протягом 10 календарних днів з дня виписки (день заповнення не враховується).

Платіжні доручення застосовується в розрахунках:

1. На фактично відвантажено (продану продукцію);

2. У порядку попередньої оплати;

3. Для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

4. Для перерахування підприємствам сум, які належать фізичним особам на їх рахунки;

5. Для сплати податків і обов’язкових платежів до бюджетів (державних цільових фондів);

6. В інших випадках.

Військові часини передають до органу держказначейства комплект платіжних доручень, крім того одночасно ідентична інформація передається на магнітному електронному носії, які після обробки повертається начальнику фінансового органу.

11. Порядок укладання договору. Основні реквізити договору

Господарські взаємовідносини військових частин з державними чи приватними підприємствами і організаціями щодо постачання матеріальних цінностей та надання послуг оформлюються договорами.

Поняття договору визначається в різноманітних першоджерелах у відповідності до предмету договору, умов його виконання, кількості сторін, що його укладають та інше. Так визначення договору наведене у Господарському кодексі України господарський договір - це майнова угода господарюючого суб’єкта з контрагентом, яка встановлює зобов’язання сторін у сфері господарської діяльності при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Визначення договору наведено у Цивільному кодексі України (глава 52) – договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (стаття 626).

Як правило господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, також на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках передбаченим законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб’єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках — затверджувати типові договори. (далі висвітлюються можливі типові форми договорів).

Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Військові частини укладають договори на постачання тільки тих видів матеріалів, майна, котрі не відпускаються у порядку централізованого забезпечення, або закупівля яких в окремих випадках доручається військовим частинам.

Між військовими частинами договори, як правило, не укладаються. Взаємне виконання поставок, яке випливає з господарських відносин між ними, повинно регулюватися начальниками відповідних забезпечуючих управлінь.

Проекти договорів складають начальники служб військової частини, до розпорядження яких відноситься предмет договору. Усі договори підписуються командиром частини. До підпису договори повинні бути перевірені начальником фінансово-економічної служби на предмет їх відповідності до чинного законодавства, встановлених цін та забезпеченості їх коштами. Без візи начальника фінансово-економічної служби, а також без візи юрисконсульта, договори командиром не підписуються.

Договори, які підписані командиром і пов’язані з витрачанням коштів повинні зберігатися у фінансово-економічної служби, а їх примірники у начальників служб, до розпорядження яких відноситься предмет договору.

Розрахунки по договорам, пред’явлення санкцій, претензій та позовів здійснюються фінансово-економічною службою військової частини.

Звісно, що розрахунки по договорам і угодам здійснюються фінансово-економічною службою, тому напередодні їх підпису вони перевіряються начальником ФЕС, порядок цієї роботи розглядається у 3 питанні лекції.

Обов’язки начальника фінансово-економічної служби у зв’язку з укладанням договорів

Усі договори та угоди, які укладаються військовою частиною до підпису їх командиром повинні бути перевірені та завізовані начальником ФЕС. В цьому виражається важлива роль фінансово-економічної служби у дотриманні договірної дисципліни. На начальника ФЕС покладається відповідальність за вірне оформлення договорів, які укладаються військовою частиною.

Перевіряючи проекти договорів, начальник ФЕС звертає увагу на наявність у них обов’язкових реквізитів, повноту та конкретність умов постачання продукції. Зокрема, у договорі повинні вказуватися вимоги та технічні умови, котрим повинна відповідати продукція, яка замовляється. Неконкретність формулювання реквізитів вносить у відношення між сторонами невизначеність у предметі договору, угоди постачання і приводить до суперечок та відмовам у позовах.

В той же час договори, угоди не повинні бути захаращені надмірними умовами. Наприклад, не слід включати до договору пункти, які повторюють вимоги Основних умов поставки продукції виробничо-технічного призначення для військових організацій, так як вони застосовуються незалежно від посилання на них у договорі.

Перевірений договір візується начальником ФЕС, тобто в кінці договору він робить запис: "Договір перевірено. Начальник ФЕС лейтенант Карпенко".

Без візи начальника ФЕС про погодження командир частини договори на підпис не приймає. У випадку, коли договір складений невірно або укладання договору є недоцільним, начальник ФЕС не візує проект договору і доповідає про це командиру частини.

У процесі виконання договорів обов’язком начальника ФЕС є точне дотримання розрахункових умов, до яких відносяться: своєчасне перерахування у дозволених випадках авансу, дотримання строків платежів та форм розрахунків, а у встановлених законодавством випадках-своєчасна та обґрунтована відмова від акцепту платіжних вимог-доручень.

При оплаті рахунків постачальників і підрядників начальник ФЕС здійснює контроль за дотриманням ними умов договору по кількості, якості та термінам поставки продукції і надання послуг. Особлива увага звертається на вірність цін, які вказані у рахунках, їх відповідність умовам договору.

Через фінансово-економічну службу здійснюється подання претензій та позовів, застосування санкцій, до постачальників, що не виконують умови договорів.

Слід підкреслити, що застосування санкцій - не тільки право військової частини, але і її обов’язок, за виконання якої несуть відповідальність командир і начальник ФЕС військової частини. За вказівкою командира частини начальник ФЕС зобов’язаний складати претензійні листи та позовні заяви, що надсилаються відповідачам та відповідним по підсудності органам, які розглядають майнові суперечки, а також відгуки на позови, які пред’являються військовій частини.

Коли за рішенням господарського суду з військової частини відраховується пеня (штраф тощо), начальник ФЕС доповідає про це рапортом командиру військової частини. На підставі наказу командира сума сплаченої неустойки списується до витрат, по тим кошторисним підрозділам, за рахунок яких вони мали сплачуватися з одночасним занесенням цієї суми до книги обліку нестач і призначенням адміністративного розслідування.

Таким чином, на фінансові органи військових частин покладено широке коло обов’язків по укладанню і виконанню договорів, угод, по пред’явленню санкцій, претензій та позовів до несправних постачальників. Інтереси подальшого удосконалення господарського механізму вимагають підвищення відповідальності господарських керівників за виконання договірних зобов’язань. У зв’язку з цим зростає роль фінансових органів щодо укріплення договірної та фінансової дисципліни.