16 Дидактичні принципи

ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Дидактичні принципи — це керівні положення, на основі яких будується навчальний процес у школі.

У радянській школі запроваджено такі дидактичні принципи: науковість, зв’язок теорії з практикою, систематичність і по­слідовність, наочність, свідомість і активність та ін. Тому гово­рять про систему дидактичних принципів.

Систему вбачають тут у тому, що, розв’язуючи будь-яке на­вчальне завдання, проводячи кожне конкретне заняття, треба одночасно враховувати дидактичні принципи і створювати умови для їх здійснення. Виконання такої вимоги полегшується тим, що дидактичні принципи взаємозв’язані між собою. Застосуван­ня кожного з них сприяє застосуванню всієї системи дидактич­них принципів у цілому. Забезпечуючи принцип науковості в на­вчанні, легше добитися свідомості й активності учнів, і навпаки, якщо учні ставляться до навчання свідомо й активно, легше за­безпечити науковий рівень навчання. Втілення принципу зв’язку теорії з практикою полегшується, якщо забезпечується наочність у навчанні. І навпаки, якщо вивчення теорії проводиться в тіс­ному зв’язку з практикою, створюються умови для унаочнення навчального процесу. Дидактичні принципи єдині для всіх на­вчальних предметів, проте застосування їх у кожному конкрет­ному випадку має свої особливості.

Розглянемо суть дидактичних принципів у трудовому на­вчанні.(№17)

15. Забезпечення принципу гуманізації виховання — означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизації виховання передбачає усунення авторитарного стилю виховання, гуманізацію взаємин між вихователями і вихованцями, співробітництво вихователів і вихованців; формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини, її громадською відповідальністю.

Принцип диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу означає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

ПОЄДНАННЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ З ПРОДУКТИВНОЮ ПРАЦЕЮ

Продуктивною працею учнів називається доцільно організована праця, спрямована на створення матеріальних або духовних благ та всебічний розвиток особистості.

Надзвичайно велике значення має здійснення принципу по­єднання навчання з продуктивною працею. Безпосередньо цей принцип реалізується в процесі трудового навчання, але перед­умови для цього створюються іншими навчальними предмета­ми. Це пояснюється тим, що потрібна не будь-яка продуктивна праця, а тільки така, що сприяє виконанню навчально-виховних завдань, які розв’язуються в школі.

Продуктивна праця передусім має бути свідомою, тобто спи­ратися на знання учнів з основ наук і спеціальні технічні та технологічні знання. Тому, підбираючи трудове завдання, учи­тель дбає про те, щоб учням було до чого прикласти свої знан­ня з фізики, математики, креслення та інших предметів. Крім того, продуктивна праця має бути творчою. Це означає, що учні, виконуючи трудові завдання, повинні творчо розв’язувати хоча б найпростіші виробничі питання. Нарешті, за своїм змістом про­дуктивна праця має відповідати навчальній програмі, тобто включати саме ті трудові операції, які нею передбачено.

Дуже важливо також, щоб продуктивна праця ознайомлюва­ла учнів з виробництвом, щоб устаткування, інструменти, техно­логія, прийоми роботи, організація праці відповідали тому, що є на сучасних промислових підприємствах. Звичайно, така вимо­га стосується перш за все старших класів. У середніх і молод­ших класах насамперед доводиться дбати про те, щоб умови трудового навчання відповідали віковим особливостям учнів. Але й тут не можна забувати, що штучність умов трудового навчання производить до спотворення уявлень дітей про основи виробництва, а це суперечить завданням політехнічної освіти.

Аналіз досвіду роботи кращих шкіл дає змогу визначити основні шляхи поєднання трудової підготовки з продуктивною працею. Це продуктивна праця у процесі трудового навчання, у позаурочний час під керівництвом вчителя, у вільний від на­вчання час на підприємстві.

Системою політехнічного навчання створюються належні передумови для забезпечення політехнічної спрямованості на­вчального процесу, тобто для створення такої дидактичної ситуа­ції, при якій на прикладі окремих конкретних виробничих проце­сів пізнаються загальні основи сучасного виробництва. Проте для реалізації цих передумов повинна бути проведена певна методична робота.

Реалізація політехнічного принципу з психологічної точки зору означає побудову такої системи навчання, яка забезпечу-

вала б формування широкого технічого кругозору учнів і на­буття ними узагальнених знань і вмінь, що застосовуються в ба­гатьох галузях виробничо-технічної діяльності.

Йдеться про те, щоб показати учням «універсальність» тех­нічних знань і вмінь, яких вони набувають у процесі трудового навчання; показати, що ці знання і вміння треба вміти «пере­носити», тобто використовувати в нових виробничих умовах. Для цього в процесі трудового навчання кожний технічний об’єкт, виробничий процес вивчають не окремо, а в зв’язку з іншими об’єктами, іншими процесами, що становлять ланки одного лан­цюга, який характеризує в якомусь певному аспекті основи су­часної промисловості.

Отже, для досягнення політехнічної спрямованості навчаль­ного процесу треба проводити порівняльний аналіз змісту на­вчального матеріалу. Такий аналіз можна назвати відповідно до його основної мети політехнічним.