11. Вимоги до вчителів трудового навчання

При викладанні трудового навчання, як і у викладанні інших предметів, у школі керівна роль належить учителеві. Учитель підготовляє навчальний процес, встановлює мету кожного заняття, визначає форми їхньої організації, продумує їхню структуру. По кожному заняттю вчитель відбирає із програми навчальний матеріал, групує його й доповнює новими відомостями, відбирає методи навчання, забезпечує заняття наочними приладами, технічною документацією, інструментами, матеріалами й устаткуванням.

Учитель організує й безпосередньо здійснює навчальний процес. Він пояснює школярам новий матеріал, озброює їх знаннями, учить застосовувати ці знання в практичній діяльності, керує трудовим процесом учнів і формуванням у них практичних умінь і навичок, організує самостійність школярів у роботі, сприяє розвитку їхньої творчості.

Керівна роль учителя в здійсненні трудового навчання полягає в умінні передбачати хід навчання, направляти його найбільш успішними шляхами, знати можливі труднощі й заздалегідь готовити школярів до подолання їх.

Для того щоб учитель міг кваліфіковано проводити заняття, керувати трудовим процесом, і вихованням учнів, він повинен мати відповідну підготовку. Однією із головних вимог до вчителя є любов до дітей та своєї роботи. Він повинен розуміти значення своєї роботи із трудового навчання й виховання майбутніх будівельників цивілізованого суспільства, почувати відповідальність за її проведення перед державою, та батьками дітей, яких він навчає.

Щоб виховувати інших, учитель трудового навчання повинен бути сам бездоганний у поводженні, у роботі, у побуті. Він повинен бути прикладом моральної чистоти, мати сильну волю й твердий характер, бути наполегливим у доведенні до кінця початої справи. У той же час вчитель повинен мати витримку й терпіння, бути людяним.

Підготовка вчителя трудового навчання складається із двох частин: підготовки педагогічної й підготовки спеціальної.

12.Осолиості педагогічної діяльності

Можна визначити як істину твердження, що педагог є ключовою фігурою, яка формує основи наукового світогляду підростаючого покоління, керує його діями в пізнанні оточуючого світу. Для вчителя трудового навчання таке твердження може видатися дивним. Адже при засвоєнні цього предмета близько 70% навчального часу припадає на самостійні практичні роботи учнів, що можуть виконуватись без прямого втручання педагога. Та досвід показує, що керівна його роль полягає у продуманій і спланованій підготовці до самостійної роботи школярів. Учитель визначає зміст техніко-технологічних відомостей та підбирає методичний інструментарій передавання їх учням. Він відбирає об’єкт праці з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхнього досвіду, фізичного розвитку та інших чинників. учитель планує хід заняття, чітко визначаючи місце кожного конструктивного елементу для досягнення дидактичних цілей. Йому належить правильно організувати учнів до роботи, що допоможе згуртувати дитячий виробничий колектив та сприятиме налагодженню справжніх ділових і товариських стосунків. Як і в інших навчальних предметах, у трудовому навчанні за вчителем зберігаються функції контролю засвоєння навчальної інформації та формування трудових умінь і навиків. У народі кажуть, що педагогом потрібно народитися і особливо це стосується вчителя трудового навчання. Бути ним без покликання і таланту неможливо. Робота в школі дає багато радощів, творчого задоволення, проте вона неможлива без терпіння, доброзичливості, поваги та любові до вихованців. Тому однією з найважливіших рис вчителя повинна бути любов до своєї професії. Пріоритетною рисою вчителя трудового навчання має бути висока фахова кваліфікація. Вона закладена в основу кваліфікаційної характеристики, де зазначено, що повинен знати та вміти вчитель праці. Грунтовні та міцні знання спеціаліста з основ матеріалознавства, машинознавства, сучасного виробництва зможуть задовольнити цікавість кожного учня. Вчитель також повинен володіти навиками обробки найпоширеніших матеріалів. Це і є основою справжнього та надійного авторитету педагога. Кваліфікований спеціаліст повинен мати добротну психолого-педагогічну підготовку. Часто буває так, що вчитель володіє глибокими знаннями з основ наук, має достатні практичні вміння, але не може їх належним чином передати учням. Це можна пояснити тим, що педагог не знає закономірностей навчального процесу; йому важко до відповідних техніко-технологічних відомостей підібрати педагогічний інструментарій; виникають проблеми у відборі об’єктів праці для учнів та в організації їх до роботи тощо. Учителеві трудового навчання необхідно добре засвоїти основні положення дидактики, психічні закономірності розвитку особистості, на яких грунтується навчальний процес.

13.   Методична робота в школі — спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога.

   Методична робота спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег.    Її функції полягають у визначені системи заходів, спрямованих на досягнення найкращих результатів (планування); у діяльності з удосконалення структури і змісту методичної роботи (організаційна); у регулярному вивченні співвідношення між рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті їх праці, та вимогами суспільства до якості роботи працівників освіти (діагностична); передбаченні знань та умінь, необхідних педагогам у майбутньому (прогностична); виробленні принципово нових положень навчально-виховної роботи, у формуванні, експериментальній перевірці та впровадженні передового досвіду (моделююча); відновленні частково забутих або втрачених учителями знань після закінчення навчального закладу (відновлююча); виправленні недоліків у діяльності педагогів, пов'язаних з використанням застарілих методик (коригуюча); інформуванні, агітації педагогів щодо впровадження досягнень науки, передового досвіду (пропагандистська); налагодженні й підтриманні зворотного зв'язку, в оцінюванні відповідності наслідків методичної роботи завданням та нормативним вимогам (контрольно-інформаційна).    Методична робота покликана стимулювати підвищення наукового рівня вчителів, їх підготовку до засвоєння змісту нових програм і технологій реалізації, досягнень психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, передового педагогічного досвіду.    Методична робота здійснюється за такими напрямами;    1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань. Спрямоване на вивчення педагогічної теорії та методики навчання й виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета й методики його викладання.    2. Вивчення принципів розвитку української національної школи. Передбачає збагачення педагогічних працівників надбаннями української педагогічної думки, науки, культури, вивчення теорії та досягнень науки з викладання конкретних предметів, оволодіння сучасними науковими методами, освоєння оновлених програм і підручників.    3. Освоєння методики викладання додаткових предметів. Охоплює вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, дидактичних матеріалів.    4. Систематичне інформування про нові методичні розробки. Полягає у систематичному вивченні інструктивно-методичних матеріалів стосовно змісту і методики навчально-виховної роботи.    6. Оволодіння науково-дослідними навичками. Сприяє формуванню дослідницьких умінь, організації власного теоретичного пошуку, аналізу та оцінювання результатів педагогічних досліджень.

Організація атестації педагогічних працівників.

  Атестація вчителів  організована і проводиться згідно з „Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України”. У навчальному закладі складається  план заходів з підготовки та проведення атестації педагогічних працівників на поточний навчальний рік, який передбачає проходження атестації вчителями не рідше ніж один раз на п’ять років. Підвищення кваліфікації, методичної майстерності педагогів відбуваються завдяки внутрішкільній системі методичної роботи та навчанню з відривом від основного місця роботи.    Кожний педагог, незалежно від закладу, в якому працює, повинен один раз на 4—5 років проходити підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти, на відповідних факультетах педагогічних інститутів, курсах, на факультетах підвищення кваліфікації на базі педагогічних університетів. Школи направляють педагогів відповідно до термінів перепідготовки та офіційного набору певних груп за профілем перепідготовки. Підвищення кваліфікації керівників шкіл здійснюється у спеціальних групах (на факультетах, в інститутах), які зосереджують свою роботу на вивченні сучасної теорії управління (менеджменту).    Внутрішкільну методичну роботу здійснюють певного дня тижня, у найзручніший для всіх членів педагогічного колективу час.    Для стимулювання діяльності вчителів щодо підвищення їх професійної кваліфікації, методичної майстерності, спрямованості до якісних результатів у навчанні й вихованні школярів, починаючи з 1972 p., запроваджено їх атестаці