50) Складові частини технологічного виховання.

Сучасна промисловість характеризується високими вимогами до точності продукції, швидкими темпами обробки. Усе це ста­вить підвищені вимоги до самоконтролю, уміння критично про­аналізувати результати своєї роботи.

Надзвичайно велике значення для розвитку суспільного ви­робництва має свідома виробнича дисципліна. Порушення виробничої дисципліни призводить, як правило, до зниження якості продукції, зменшення її кількості, а в ряді випадків — до трав­мування. Вимоги трудової дисципліни пов’язані з властивостя­ми оброблюваних матеріалів, особливостями устаткування, ре­жимом роботи тощо.

Висока культу­ра праці починається з зовнішнього вигляду учасників виробництва і закінчується високими естетичними вимогами до інструменту, обладнання, продукції. Цього досягають в результаті правильної органі­зації робочого місця, застосування заготовок оптимальної фор­ми, раціональної організації постачання робочого місця та ін­ших заходів.

Умови, від яких залежить ефективність трудового виховання

До них належать посильність праці, творчий характер, суспільно корисна спрямованість і колективність.

Коли мова йде про посильність праці, треба мати на увазі посильність її у фізичному і розумовому аспектах. Якщо вихо­дити з завдань трудового виховання, то доводиться враховувати, що завдання як надто складні, так і надто прості однаково нега­тивно позначаються на трудовому вихованні. Непосильні завдан­ня породжують невір’я в свої сили, завдання занадто прості — самовпевненість. Тільки завдання, які враховують фізичні і розумові можливості учнів, стимулюють їх до застосування набутих знань і вмінь, до творчих пошуків, спонукають до подо­лання труднощів, сприяють гартуванню волі.

Поряд із свідомістю велике значення для трудового вихован­ня має творчий характер праці. Підбираючи завдання відповід­ної складності, вчитель праці залучає учнів до вдосконалення конструкції виробу, організа­ції праці. При цьому їм доводиться вносити пропозиції, спираю­чись на свій досвід, і застосовувати свої знання і вміння в нових умовах.

Досвідом роботи шкіл, а також спеціальними дослідженнями доведено, що найбільше виховне значення має суспільно корисна, продуктивна праця. Розуміючи, що їхня праця буде корисною, учні намагаються виконати роботу якнайкраще, не шкодуючи сил і часу.

Ефективність трудового виховання залежить від колектив­ного характеру праці. Установлення трудових взаємин між учня­ми відкриває додаткові можливості для трудового виховання. Учні пересвідчуються в тому, що від організації колективу, його єдності значною мірою залежить успіх у робо­ті, починають поважати колектив. Колективні рішення стають поступово обов’язковими і виконую­ться неухильно всіма членами колективу. Це виховує в учнів свідому дисципліну, повагу до товаришів.

Методичні заходи, що впливають на ефективність трудового виховання

Це планування і нормування праці, відзначення результату праці, застосування різних форм організації праці учнів. При колективній формі оплати праці грошова винагорода роз­поділяється порівну між учнями незалежно від того, яку роботу виконав кожний з них.

44) Методичні поради до організації і проведення уроків та дотримання ПТБ Організація трудового навчання характеризується формою навчальної роботи (урок, виробнича практика, гурткові заняття та ін.); формою організації роботи учнів (фронтальна або гру­пова, бригадна або ланкова, чи індивідуальна, за розподілом пра­ці); формою організації навчання (групова, коли навчання про­водиться в складі групи учнів, і індивідуальна, коли навчання проводиться окремо з кожним учнем).

До уроку ставлять такі специфічні вимоги (поради):

Чіткість дидактичної мети. На кожному уроці, як правило, розв’язуються дидактичні завдання, одне з яких є провідним. При підготовці до занять учитель праці вирішує, які дидак­тичні завдання слід вважати головними на уроці, розглядає їх як мету і відповідно до цього будує урок.

Нерозривність освітніх і виховних завдань. Навчання повин­но бути виховуючим. Цю вимогу ставлять до всіх навчальних предметів. Учням слід прищепити цілий комплекс позитивних якостей: патріотизм, повагу до старших, чесність і багато інших.

Правильний добір навчального матеріалу для кожної части­ни уроку. Підбираючи навчальний матеріал, треба врахову­вати такі фактори: мету уроку; знання і вміння, набуті учнями на заняттях; знання учнів з основ наук; фізичний розвиток учнів.

Доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку. Мети уроку вчитель не зможе досягти, не поєднуючи різні мето­ди і прийоми роботи.

Основою уроку в майстернях є самостійна робота учнів, яка починається з того, що вони ознайомлюються з завданнями, продумують, в якій послідовності і з застосуванням яких інструментів та пристроїв його треба виконувати.

Крім того, під час самостійної роботи вчитель перевіряє зун.

Колективна праця учнів поєднується з самостійністю кож­ного учня. Встановилося чотири основні форми організації пра­ці учнів: фронтальна, ланкова, індивідуальна та з розподілом праці. До оцінки кожної з них треба підходити з двох точок зору. По-перше, як вона сприяє формуванню вмінь і навичок, набу­ванню знань; по-друге, яка з них дає можливість створити пов­ніше, чіткіше уявлення про організацію праці на сучасних про­мислових підприємствах.

Організаційна чіткість уроку. Кожний урок повинен бути чітким щодо організації його проведення. Особливістю уроку в майстернях є те, що це здебільшого урок продуктивної праці учнів.

Щоб забезпечити безперервну роботу учнів, учитель стежить насамперед за станом устаткування, бо несправність його під час роботи в умовах навчальних майстерень означає невиконан­ня навчальної програми.

Технічна документація, якою учні користуються в майстер­нях, також впливає на організаційну чіткість уроку; якщо рисун­ки, технологічні карти, інструкції

Продуктивний характер праці учнів. Заняття в майстернях будуються на основі продуктивної праці. Продуктивним назива­ється такий вид суспільно корисної праці, у процесі якого ство­рюються матеріальні цінності. Тому продуктивною буде й оплачувана праця, пов’я­зана з виконанням замовлень підприємства.

Створення умов для безпечної роботи учнів. На заняттях у майстернях учні працюють різним різальним інструментом, об­робляють матеріали на верстатах, монтують електричні схеми. При цьому можливі випадки травмування, якщо не додержувати правил безпеки. Тому створення умов безпечної роботи учнів є однією з основних вимог до уроку в майстернях. Для створення умов безпечної праці вчитель суворо вимагає від учнів додержання правил безпеки, а також усуває все, що може спричинити порушення цих правил. Наприклад, учні знають, що не можна користуватися молотком, якщо він злітає з ручки, користуватися зубилом, якщо на його бойку є тріщина. У майстерні мають бути таблиці з правил безпеки, аптечка і куток протипожежної безпеки. При подачі нового матеріалу вчитель роз’яснює правила без­пеки, пов’язані з роботою над цим матеріалом, демонструє при­йоми виконання їх, а потім перевіряє, як учні ці прийоми за­своїли. Під час уроку вчитель пильнує, щоб учні додержували правил безпеки, а коли помічає порушення, проводить поточне індиві­дуальне або групове інструктування, аналізує допущені пору­шення і суворо попереджає учнів про потребу усунення їх. Підбиваючи підсумки роботи, оцінюючи вироби учнів, учи­тель не забуває зауважити кожному з них, які допускались порушення правил безпеки.

№52 Характеристика методів і форм технологічного виховання Під Технологічним вихованням в школі розуміють формування у дітей працьовитості, усвідомленого і сумлінного ставлення до праці, глибокої поваги до трудових людей, формування трудових і професійних умінь, розвиток навичок праці як фізичних, так і розумових. Праця - це перша життєва потреба. Тому в загальноосвітніх школах велике значення має надаватися ретельної підготовки школярів до виконання доступних видів професійної діяльності. На сучасному етапі розвитку шкільної освіти досить повно розроблена система трудового виховання учнів. Ця система містить такі найважливіші компоненти: 1) навчальний працю; 2) оволодіння основами політехнічних знань і умінь при вивченні навчальних дисциплін; 3) трудове виховання безпосередньо на уроках праці; 4) додаткові заняття в шкільних майстернях особливо відзначилися і зацікавлених школярів; 5) трудове виховання дітей у сім'ї. Навчальний трудове виховання складається з наступних видів роботи школярів:

1) робота з навчальною та довідковою літературою; 2) проведення лабораторних робіт; 3) спостереження; 4) вимірювання і розрахунки лабораторних робіт; 5) оволодіння навичками самостійної роботи в школі; 6) самостійна домашня робота.

Що стосується політехнічних знань і умінь, то вони формуються безпосередньо в процесі виконання завдань та вивчення основних наук та спеціалізованих технічних предметів.

Загальні основи промисловості і виробництва вивчаються на таких уроках, як фізика, хімія, біологія і т. д. Тут же в розгляд вводяться принципові положення, що лежать в основі роботи машин, апаратів, приладів. Крім того, оволодіння школярами основними явищами, які закладені в технологічних процесах.

Трудове виховання в середній загальноосвітній школі на заняттях праці триває з першого по одинадцятий клас.

На уроках праці учням послідовно і поступово прищеплюються елементарні прийоми ручної роботи, які є часом життєво необхідними для будь-якої людини. Крім того, оволодіння школярами з 5-6 класу основними найважливішими вміннями з обробки деревини, металу, пластмаси.

У сучасному суспільстві підростаючому поколінню обов'язкове знання необхідних навичок електротехнічних робіт і різноманітних видів і форм побутової техніки. У самих старших класах трудове виховання школярів стає все більш складною і диференційованою структурою. Адже саме в цьому віці учні набувають досить грунтовну допрофесійну підготовку. На заняттях праці в 10-11 класах трудове виховання і навчання має наступну будову: 1) технічна праця; 2) обслуговуюча праця; 3) сільськогосподарська праця.

Сімейна обстановка повинна сприяти тому, щоб домашня праця для дитини була основою трудового виховання. За змістом праця в сім'ї підрозділяється на: 1) праця з самообслуговування;

2) догляд за молодшими членами сім'ї; 3) догляд за хворими родичами; 4) ведення домашнього господарства.

№53 Предметно-перетворювальна діяльність як основа трудового виховання та самореалізації школярів Із застосуванням п р е д м е т н о ї системи в трудовому навчанні учнів загальноосвітніх шкіл пов'язано ім'я шведського діяча ручної праці Отто Саломона.

Як випливає з назви самої системи, трудове навчання буду­валося на основі виготовлення учнями предметів. Виготовлення проводилось не за кресленнями, а за моделями. Моделі підбирали відповідно до певних вимог. Вимоги стосувались вибору моде­лей і визначення їх послідовності в колекції. Виходячи з за­значених положень, Отто Саломон створив декілька колекцій моделей.

За даними Саломона, при виконанні колекції з 100 моделей учень ознайомлюється з 88 прийомами обробки деревини. Уся серія включає 774 вправи, тобто кожний прийом повторюється в середньому 9 раз, причому нові прийоми вводяться поступово за рахунок того, що складність моделей весь час зростає. Так, в одній з колекцій першою йде указка. Виготовлення її пов'яза­но з такими прийомами, як різання ножем уздовж шару і різан­ня ножем поперек шару. Друга модель — указка має склад­нішу форму. При виготовленні її крім названих двох прийомів застосовується різання ножем навкіс шару. Третя модель — зубець для грабель. Тут застосовуються три перші прийоми і вво­диться четвертий — виготовлення ножем фаски. Складність прийомів поступово зростає.

Одночасно з шведською системою трудового навчання в шко­лах знаходила застосування датська система, автором якої є Аксель Міккельсен.

Принципова відмінність датської системи від шведської по­лягає в тому, що в датській ручній праці вирішальне значення мають вправи (прийоми): на моделях намагаються знайти най­кращі умови для оволодіння певним прийомом, а якщо такі умови не забезпечуються, вдаються до чистих вправ із певного прийому. Якщо роблять перестановки в порядку системи, то міняють перш за все окремі прийоми, а в зв'язку з цим і моделі. Прийом - це центр, а моделі _, периферія системи і то­му колекція моделей є тут лише приблизним набором предметів

ЩО можуть бути застосовані для оволодіння потрібними прийомами. У шведській системі учень працює так, як вважає за найкра­ще. Кожним одержує модель, потрібний матеріал, вільний до-ступ до інструментів і вирішує сам, в якій послідовності вести Обробку. З інструментами можна поводитись як завгодно аби ви­конати завдання.

За датською системою звертають значну увагу на розуміння вправ, на правильність володіння інструментом і точність при­йомів роботи.

Таким чином, Аксель Міккельсен виходить з того, що головне завдання ручної праці полягає не у виготовленні певних предме­тів, а у виконанні якомога краще і досконаліше відповідних вправ

Сама робота може за датською системою включати три ета­пи: чисті вправи, попереднє застосування вправ, остаточне за­стосування вправ.

№55 Процес праці і його елементи

Праця — це комплекс свідомих дій і вчинків учня, пов'язаних з можливостями та інтересами і функціональним змістом трудового процесу. (Працею учнів називають організовану працю, яка спрямована на створення матеріальних або духовних благ та всебічний розвиток людини.) Саме завдяки тому, що праця є цілеспрямованою діяльністю, створює цінності і здатна задовольняти різноманітні потреби людей, вона отримує пріоритетний статус. Але будь-яка людська діяльність, якщо вона доцільна, містить у собі елементи праці, проте розуміння працї як основної діяльності ґрунтується на традиційному визнанні пріоритету її матеріальних результатів.

два її аспекти: зміст праці - розвиток людини і виробництво благ - і мотиви, що збуджують людину до праці. Він визначає працю як діяльність, спрямовану на розвиток людини і перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні та духовні блага. Така діяльність може здійснюватись або за примусом (адміністративним, економічним) або за внутрішнім бажанням.

№54 Характер і зміст трудової діяльності учнів Оскільки трудове виховання здійснюється в процесі включення учнів у відповідну їхньому віку трудову діяльність, виникає питання: у які види праці необхідно залучати учнів?

Широке застосування в школі знаходить, перш за все трудова діяльність учнів, пов'язана з навчальними заняттями. Починаючи з першого класу, учні займаються виготовленням різноманітних навчально-наочних посібників: таблиць, картин, діаграм, гербаріїв, колекцій, найпростіших моделей, а у середніх та старших класах, крім цього, школярі створюють різні механізми, діючі моделі, стенди т.д. При вивченні природознавства і ботаніки учні працюють на пришкільній навчально-дослідній дільниці, в теплицях і садах, займаються вирощуванням квітів, створюють живі куточки, організовують роботу з підгодівлі птахів і диких тварин.

Значне місце у трудовому вихованні та навчанні займає ручна праця в початкових класах, заняття в навчальних майстернях в середніх класах і навчально-виробнича практика в старших класах.

Велику роль у трудовому навчанні та вихованні відіграє праця посамо обслуговування. Він включає в себе: догляд за своїми речами, прибирання класів і навчальних кабінетів, ремонт навчально-наочних посібників, книжок у шкільній бібліотеці, меблів та інвентарю і т.д.

Наступним видом трудової діяльності учнів є суспільно-корисна робота з благоустрою шкільної території, по збору вторинної сировини, лікарських рослин, озеленення вулиць у населених пунктах, доріг і т.д. До цієї роботи залучаються учні від I до XI класу.

Нарешті, у трудовому вихованні важливе значення має суспільно-корисна праця, що організовується в середніх і старших класах на промислових підприємствах, у сільському господарстві і який пов'язаний з свідомістю матеріальних цінностей.

Школярі не тільки здобувають трудові уміння і навички, але й вчитися господарювати, проявляти підприємливість. Зрозуміло, що багато чого тут залежить від ініціативи, активність і турботи педагогічного колективу, від його діяння зробити працю дійсним засобом навчання і виховання учнів.

№56 Види трудових об’єднань в сучасній школі та організація продуктивної праці в них

Продуктивна праця на уроках трудового навчання може про­ходити по-різному.

Для того щоб учні виготовляли суспільно корисну продук­цію, установлюють зв'язки з промисловими підприємствами: на їх замовлення виготовляють окремі деталі або нескладні вироби. Найкращі умови для цього створюються під час трудової прак­тики учнів X класів. З досвіду роботи шкіл відомі такі прикла­ди, коли на базі міжшкільних майстерень виготовляються меблі та інший шкільний інвентар. Багато шкіл подають допомогу підшефним дитячим садкам і яслам, виготовляючи для них стільці, столики, іграшки га ін.Значна кількість замовлень виникає щороку в самих шко­лах, у завідуючих навчальними кабінетами, господарчою ча­стиною.

Для того щоб у продуктивній праці брали участь учні дев'я­тирічної школи, їх роботу часто кооперують з роботою старшо­класників, тобто доручають їм виготовлення менш відповідаль­них деталей або виконання чорнової обробки точних, складних деталей. Завершують виготовлення виробів учні X—XI класів.

Продуктивна праця в позаурочний час під керівництвом учителя може проходити у формі різних трудових об'єднань: шкільних виробничих бригад, таборах праці та відпочинку, тру­дових загонах старшокласників та ін. За змістом вона не повин­на обов'язково збігатися з трудовим навчанням, але має бути посильною та не становити загрози здоров'ю дітей. Така праця, як правило, повинна оплачуватися.

Останнім часом для продуктивної праці в позаурочний час учні почали об'єднуватися в кооперативи. Перший досвід засвід­чує, що це досить перспективна форма залучення дітей до про­дуктивної праці.

Нині в багатьох виступах у пресі і на різних нарадах дово­дять, що учням треба дозволити працювати за бажанням на підприємствах. У даний час вже дозволено дітям, що досягли 14 років, працювати у вільний від навчання час за скороченим робочим днем із оплатою за фактично виконану роботу.

№57 Планування та організація продуктивної праці учнів. Завдання кожного виду праці - сприяти фізичному, розумовому І моральному вихованню школярів. Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно пов'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню знань, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищувала суспільну активність і сприяла підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі є її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть зацікавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, самостійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати почату справу, особливо у молодших класах.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, товариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля.

Ефективність трудового виховання (внаслідок планування) зростає, коли до процесу планування залучаються учні. Особли­во сприятливі умови створюються для цього в старших класах.

Коли до учнів доведено план роботи, відповідальність їх зростає. Звичайно, треба, щоб план враховував можливості учнів.

Планування базується на нормуванні праці(питання 58).

Однією з передумов правильної організації продуктивної праці є планування роботи шкільних майстерень. Лише знаючи наперед, які саме об'єкти доведеться виготовляти, можна розпо­ділити їх по класах і в часі. Ні в якому разі не можна допускати, щоб була «штурмовщина», коли замовлення надходять раптово і не залишається часу для погодження змісту трудової діяльності учнів з навчальною програмою. Щоб такого не сталося, вчителі праці складають план роботи з ремонту устаткування і осна­щення майстерень, збирають заявки від завідуючих навчальни­ми кабінетами і завідуючого господарчою частиною школи, за­мовлення підприємств, а потім разом з директором або завучем школи складають план роботи шкільних майстерень.

№58Нормування праці учнів

Планування базується на нормуванні праці. Наукового об­грунтування процесу нормування ще немає, проте безпосередній досвід роботи шкіл свідчить про те, що введення норм часу на трудові завдання підвищує дисципліну учнів, значно скорочує непродуктивні витрати часу. Крім того, учні більше цікавляться роботою. Тому впровадження нормування слід вважати цілком доцільним, починаючи з V класу.

Нормування праці сприяє виробничому змаганню, застосу­вання якого в процесі трудового навчання має надзвичайно велике виховне значення. По-перше, учні ознайомлюються з од­нією з основних форм прояву творчого ентузіазму, по-друге, вони самі залучаються до цього.

У практиці роботи є різні види виробничого змагання: за високу культуру на робочому місці, за високу якість роботи, за ощадливе використання оброблюваних матеріалів та ін. Вироб­ничі зобов'язання можуть бути індивідуальними і колективними. Підсумки змагань доцільно широко висвітлювати, щоб кращі успіхи Стали відомими всьому колективу, щоб можна було запо­зичити досвід.

Праця учнів у процесі трудового навчання повинна бути посильною, доступною та ставити певні ви­моги до організму, призводить до значних напружень вегетатив­них функцій організму і до збільшення м'язових зусиль, що су­проводиться енерговитратами, які інколи перевищують оптималь­ні значення. Наприклад, за даними досліджень на заняттях у майстернях учні V—VII класів витрачають (залежно від видів операцій) 0,5...0,9 МДж/год (130...208 ккал/год) на середню масу тіла учня.

Зіставлення даних енерговитрат на уроках пращ з віковими нормами показує, що на трудових заняттях вони вищі від опти­мальних і наближаються до гранично допустимих значень. До цього слід додати, що в учнів ще не завершився розвиток бага­тьох органів і систем, які перебувають у фазі вдосконалення. Наприклад, у віці 12...14 років не закінчено ще формування кіст­ково-м'язової системи, продовжуються зміни в структурі КІСТОК та м'язів і відповідно до них змінюються функціональні можли­вості організму.

Ураховуючи значне фізіологічне напруження учнів у процесі трудового навчання і значні енерговитрати, треба зазначити, що серед проблем, що виникають у звязку з організацією і прове­денням трудового навчання в середній школі, однією з найважли­віших проблем є визначення оптимального режиму роботи учнів.

Режим роботи повинен бути таким, щоб трудове навчання сприяло всебічному розвитку організму дітей, зміцненню їх здо­ров'я Це стає можливим, коли учні в процесі роботи не пере­втомлюються і функціональні зсуви різних систем організму не виходять за межі фізіологічних коливань.

№59 Оплата праці учнів

Учні не залишаються байдужими до того, як оцінюються наслідки їх діяльності. Досвідчені вчителі завжди користую­ться цим. Своєчасна оцінка або навіть просто заохочення пози­тивно впливає на ставлення учнів до роботи. Як одну з форм оцінювання результатів роботи учнів можна розглядати її опла­ту. У школах установлено три основні форми оплати праці учнів: індивідуальна, колективна і мішана.

При індивідуальній формі оплати праці кожний учень вико­нує своє завдання і одержує за це грошову винагороду. Наслід­ки його роботи не пов'язуються з наслідками роботи товаришів. Як показує досвід, це породжує індивідуалізм, байдужість до роботи колективу в цілому.

При колективній формі оплати праці грошова винагорода роз­поділяється порівну між учнями незалежно від того, яку роботу риконав кожний з них. З одного боку, це ставить кожного учня в залежність від наслідків роботи колективу в цілому, але, З другого боку, не стимулює тих учнів, які працюють неохоче, абияк. Вони знають, що при розподілі їх не обминуть.

Недоліки розглянутих форм оплати праці можна усунути, урахувавши обидва фактори: яка робота виконана колективом у цілому і яку участь брав у цьому кожний член трудового колективу. Таку форму оплати праці називають мішаною.

Гроші, які заробляють учні, як правило, передають їм на руки не повністю. Частина грошей використовується для громад­ських потреб: придбання спортивного устаткування, ігор та ін. Надзвичайно велике виховне значення має праця учнів у фонд організацій, які ведуть боротьбу за збереження миру (Комітет захисту миру та ін.).

№60 Санітарно-гігієнічні вимоги до праці учнів Можливості створення оптимальних гігієнічних умов для роботи учнів залежать значною мірою від зовнішнього середовища, в якому відбувається трудовий процес (мікроклімат, освітлення,

шум та ін.).

Навчальні майстерні треба систематично провітрювати, бо виконання трудових процесів (паяння, термічної обробки мета­лів, приготування клею, фарбування виробів та ін.) супроводить­ся виділенням шкідливих газів. Провітрювання залежно від кубатури майстерень може бути природним або штучним (за до­помогою вентилятора).

Велике значення для створення нормальних з точки зору са­нітарно-гігієнічних вимог умов роботи має освітлення. Найкраще працювати при природному освітленні, проте в осінній і зимовий періоди, як правило, доводиться застосовувати освітлення штуч­не (лампи розжарювання І люмінесцентні). При цьому виходять з нормативів, розроблених лікарями-гігієнІстами. Проте вчителеві доводиться підходити до учнів індивідуально. Вчитель, кон­сультуючись з лікарем, ставить на краще освітлені місця учнів, що мають поганий зір.

На працездатність учнів впливає виробничий шум, яким су­проводиться робота в майстернях. Дані досліджень показують, що виконання деяких операцій (рубання металів на плиті, роз­пилювання дощок дисковою пилкою та ін.) супроводиться шумом, який виходить за межі допустимого. Тому треба стежити за хо­дом роботи і знімати всі зайві шуми, зокрема ті, що пов'язані з неправильним закріпленням заготовки або з неправильним ви­конанням трудових прийомів.

На працездатність учнів впливає кольорове оформлення шкільних майстерень. Численними дослідженнями встановлено, що при правильному доборі кольорів для оформлення приміщень Я устаткування можна сприяти створенню бадьорого настрою. Разом з тим створюються сприятливі умови для виховання куль­тури праці і для естетичного виховання.

10)Національная школа і проблема модернізіції підготовки вчителя техгнології Проте якою б грунтовною не була підготовка вчителя в училищі або інституті, її не можна вважати завершеною. Відомо, зло сучасне виробництво розвивається дуже швидкики темпами, гзбувається безперервне вдосконалення знарядь праці, техно­логії обробки матеріалів. Цей процес тією чи іншою мірою по­винен позначатися на трудовому навчанні. Отже, учитель повинен весь час стежити за прогресом у галузі науки і техніки, ознайом­лювати з ним у доступній формі учнів.

Не залишається сталим і арсенал методичних засобів, що використовується вчителями в процесі трудового навчання. Пере- л:зі вчителі невпинно вишукують нові форми впливу на учнів, нові прийоми формування знань, умінь і навичок. Кращий досвід узагальнюється і стає набуттям усіх. Тому виникає потреба весь час стежити за висвітленням передового педагогічного досвіду, застосовувати його в своїй роботі.

Таким чином, учитель трудового навчання повинен весь час працювати над удосконаленням педагогічної майстерності та підвищенням рівня своєї кваліфікації.

Значну допомогу в цьому подають учителям обласні інститу­ти підвищення кваліфікації вчителів. У складі зазначених ін­ститутів функціонують кабінети трудового навчання і профорі­єнтації. Ці кабінети організовують курси, на яких учителі праці :знайомлюються з досягненнями в галузі науки і техніки, з кра­плям педагогічним досвідом.

У кабінетах трудового навчання і профорієнтації створюють актив, робота якого спрямована на підвищення кваліфікації вчителів. До такого активу входять керівники районних мето­дичних об’єднань учителів праці, учителі опорних шкіл га ін.

Велике значення для підвищення кваліфікації вчителів мають серпневі і січневі наради, які проводяться в районних центрах і містах. Тут заслуховують доповіді вчителів з досвіду їх роботи. Кращі доповіді виносять на обласні і республіканські наради, г*л проводяться 1 раз у 2 роки. З такою самою періодичністю про­видяться всесоюзні педагогічні наради — педагогічні читання. Кращі доповіді вчителів відзначаються грамотами і пре­міями.

Значне місце в підвищенні кваліфікації вчителів займають самоосвіта, самостійне вивчення передового досвіду своїх колег і робота з методичною та фаховою літературою. Нині самоосві- •і —одна з найактуальніших проблем у підготовці вчительських :.лрів, яка не втратить свого значення ще довгий час. Справа з тому, що значну кількість учителів становлять фахівці-вироб- гачники, які не мають спеціальної середньої або вищої освіти.