№19 Класифікація методів

Метод навчання — взаємопов'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток. Методи навчання та їх класифікація Залежно від походження інформації виділяють: словесні, наочні та практичні методи; від мети: методи здобуття нових знань, метод формування умінь і навичок, метод застосування знань на практиці, методи творчої діяльності, методи закріплення знань, умінь і навичок, методи перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок.

Пояснювально-ілюстративний : викладач організує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання , осмислення і запам'ятовування її; репродуктивний: викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком; проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого пошуку частково-пошуковий викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом дослідницький: викладач ставить перед учнями проблему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощспонукальний метод навчання і пошуковий метод учіння. Викладач ставить перед учнямипроблемніпитання і завдання, організовуючиїхсамостійнудіяльність; учнісамостійноздобувають і засвоюютьновізнанняв основному без допомогивикладача.Словесніметодинавчання. Головна їхособливість у тому, щоінформаціяподаєтьсяучням через слово викладача, а сприйманняїїздійснюється у процесіслуханняїї. НаочніметодинавчанняДо наочнихметодівнавчання належать: ілюстрування, демонстрування, самостійнеспостереження.Практичні методинавчанняВикористовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. До них належать: вправи, лабораторні, практичні, графічні й дослідніроботи.

№20 Методи навчання — взаємопов'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток. Залежновідпоходженняінформаціївиділяють: словесні, наочні та практичніметоди; Словесніметодинавчання. Головна їхособливість у тому, щоінформаціяподаєтьсяучням через слово викладача, а сприйманняїїздійснюється у процесіслуханняїї.(бесіда,лекція,розповідь,інструктаж)

До наочнихметодівнавчання належать: ілюстрування, демонстрування, самостійнеспостереження.

Метод ілюстрування — оснащення ілюстраціями статичної (нерухомої) наочності, плакатів, малюнків, картин, карт, схем .Метод демонстрування — показ рухомих засобів наочності, приладів, дослідів, технічних установок.Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях.Практичні методи навчання Використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. До них належать: вправи, лабораторні, практичні, графічні й дослідні роботи..Лабораторні роботи — вивчення у школі природних явищ за допомогою спеціального обладнання..Практичні роботи — застосування знань учнями у ситуаціях, наближених до життєвих.Графічні роботи —- відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натур

№21 Виділяють основні 2 підгрупиметодів: репродуктивні і продуктивні.

Репродуктивні методи характеризуються тим, що за їх допомогою учні засвоюють знання в готовому вигляді, виконуючи інтелектуальні і практичні дії по зразку, який надає викладач, майстер виробничого навчання.

Недостатньо високий рівень самостійної розумової діяльності учнів забезпечує використання пояснювально-ілюстративного методу, коли викладач пояснює, ілюструє навчальний матеріал. Учні отримують знання на уроці, з літератури, через екранний засіб у готовому вигляді. Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний – методи традиційного навчання, основна сутність яких зводиться до процесу передачі готових відомих знань студента.

Переваги пояснювально-ілюстративного і репродуктивного методів:економічність часу;можливість передачі знань, умінь за стислий час і невеликими затратами зусиль;міцність знань завдяки можливості їх багаторазового повторення.

Недоліки цих методів:уповільнений темп вивчення матеріалу; переважаюче навантаження на пам’ять студента.

Пошукові (продуктивні) методи передбачають послідовне і цілеспрямоване включення учнів у вирішенні завдань різної складності, в процесі якого вони активно засвоюють нові знання і уміння. Використання цих методів передбачає виконання таких вимог:висунення пізнавальних задач;висунення гіпотез; залучення учнів до активної пізнавальної діяльності;аналіз і оцінка результатів навчальної діяльності.Залежно від рівня розумової активності учнів виділяють такі продуктивні (пошукові) методи:

Проблемний виклад передбачає створення вчителем проблемної ситуації, допомогу учням у виокремленні та прийнятті проблемної задачі, використання словесних методів (пояснення, розповіді, лекції) для активації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу, шляхом отримання нової інформації. Учні стають співучасниками наукового пошуку.Частково-пошуковий (евристичний) метод спрямований на залучення учнів до пошуків шляхів, прийомів і засобів розпізнавання пізнавальної задачі.Дослідний метод спрямований на залучення учнів до самостійного розв’язання пізнавальної задачі з використанням необхідного обладнання.

Переваги пошукових (продуктивних) методів:розвиток логічного творчого самостійного мислення і здібностей учнів, їх творчих умінь;засвоєні таким чином знання більш міцні;

№22 Методи роботи вчителя

Словесні методи Слово вчителя - найдоступніший і розповсюджений інструмент навчання. Навчившись користуватися словом, вчитель навіть самі абстрактні поняття, ідеї робить зрозумілими дітям. За допомогою слова він може викликати у свідомості дітей яскраві картини минулого, прекрасного майбутнього людства, будови всесвіту. Слово активізує уяву, пам'ять, почуття учнів,хто добре володіє майстерністю розповіді, забезпечує засвоєння учнями знань у певній системі, розвиває їх мислення.

Наочні методи Метод спостереження. В даний час, коли навчання будується на основі тісного зв'язку з життям, межі використання методу спостереження в навчальному процесі значно розширюються. Без спостереження різноманітних явищ природи, праці людей, суспільного життя, спостережень, що направляються, що їх організував вчителем, не можна собі уявити успішне здійснення завдань зв'язку навчання з життям. Необхідність широкого застосування методу спостереження випливає з обліку процесу пізнання дітьми явищ навколишньої дійсності. На основі спостережень формуються подання учнів і глибше, достовірніше стають їхні знання.

ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ Метод вправ. Характер і методика вправ залежать від особливостей навчального предмета, конкретного матеріалу, питання, що вивчається і віку учнів. Але дидактика формулює ряд загальних правил проведення вправ.  Першим правилом є доведення до свідомості учнів мети та порядку виконання вправи.  Різноманітність вправ - друга важлива правило їх організації.  Третє правило – систематичність проведення вправ. Причому після пояснення нового матеріалу вправи даються частіше. Поступо венаростання труднощі вправ - наступне правило їх проведення.  Відразу після вивчення нового матеріалу вчитель дає типові вправи, в яких вивчені учнями ознаки виступають найбільш яскраво і опукло. Коли ж новий матеріал засвоєний учнями міцно, можна давати завдання і вправи, для виконання яких діти використовують знання інших тем предмета.

№23 Методи самостійної роботи

Самостійна робота – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт.На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні;підготовчі;    навчальні. Основна функція перевірних самостійних робіт – контролююча.Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички, потрібні для сприймання нового матеріалу, майже на кожному уроці вчитель пропонує дітям підготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усні й письмові вправи на повторення, зіставлення певних фактів, правил, способів дій, попереднє читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складання описів, замальовок якихось об’єктів, знаходження даних тощо. До навчальних самостійних робіт відносимо ті, які пропонують дітям для самостійного засвоєння нового матеріалу.Щоб самостійна робота на уроці була ефективною, слід чітко уявляти її залежність від ряду дидактичних умов.Самостійна робота на уроці – органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів.Самостійну роботу залежновідїї мети можнапроводити на різнихетапах уроку. Найчастішевчителівідносятьїї до закріплення і повторення. І дужерідко – до вивчення нового матеріалу, хочавінвивчаєтьсямайже на кожному уроці. Щоброзвиватипізнавальніздібностідитини, їйслідпропонувати для самостійногоознайомлення і новийматеріал.

Плануючи самостійну роботу, вчитель має:1) визначити її місце в структурі уроку;2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом;3) передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;4) правильно визначити зміст і обсяг завдань; форму їх подачі; тривалість самостійної роботи;5) дібрати потрібний матеріал;6) знайти раціональний спосіб перевірки роботи.

Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховує можливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку. Так, коли самостійновиконуютьсятренувальнівправи, доцільновикористатипідручникчикартки з диференційованимизавданнями: а коли йдеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригодістанутьрозповідь-бесіда, вправи з дошкитощо. Неправильневизначення часу на самостійну роботу можеспричинитиперебудовунаміченоговчителем плану уроку.

№24Умови вибору методів навчання

Знаючи арсенал методівнавчання, учитель, природно, стоїтьперед виборомметодів як у вивченніусього курсу загалом, так і кожного конкретного уроку.виділеночимало причин, яківпливають на вибірметодівнавчання. На основіїхузагальненняможнавиділитиумови, яківизначаютьвибір методу навчання:1. Смисловіцілі освіти.2.Закономірності та принципинавчання, яківипливають з них.3. Змістнавчання на певномуетапізасвоєннязнань, умінь та навичок.4. Цілі і завдання уроку.5.Індивідуальнацільучня, мотивийогонавчальної діяльності.6. Навчальніможливостіучнів (вікові, рівеньпідготовки, особливостікласногоколективу).7. Наявнізасоби навчання.8. Можливостівчителів (досвід, рівеньпідготовки, знаннятиповихситуаційпроцесунавчання).9. Фактор часу.

Обираючипевний метод навчання, учителю необхідноодночасновраховуватибагатообставин: методи, загальніумови, випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованістьвпливуяких не можнапередбачитизавчасно. При першомунаближенні до проблемивиборуметодівціобставинизалишаються поза увагою, протеслідпам'ятати, щосаменепередбачені причини зумовлюютьнадійністьпрогностичнихвисновків. Завданняоптимізаціїметодівформулюється однозначно: у конкретнихумовахізбагатьохметодівслідвиділититі, якізабезпечуютьнайвищуефективністьнавчання за прийнятимикритеріями

№25Профільним називається навчання ,зміст якого охоплює певним профіль,наппр. Метало та деревообробку,обробку тканин,це означає що учні ознайомлються послідовно з основами декількох професій,які охоплюються даним профілем.Професійнеи навчання відрізняється від профільного тим,що учні оволодівають якоюсь однією професією.Професійне навчання поділяєть на теочитичне і практичне,теоретичне займає 25% навчального часу Мета профільного навчання - забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової професійної підготовки.Основними завданнями профільного навчання є:1) створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;2) забезпечення умов для життєвого і професійного самовизначення старшокласників, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;3) забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою.

Перед позакласною роботою з трудового навчання стоять такі завдання:розвивати технічну творчість,розширювати уявлення про основи сучасного виробництва,закріплювати і поглиблювати знання та вміння ,набуті у процесі трудового навчання. Працюючи в гуртках учні навчаються конструювати,розробляти технологічні процеси,виробляти різноманітні технічні об’єктидповідно до обраного профілю

28.) Процес засвоєння технічних знань.

Відповідно до його концепції, можна виділити три етапи процесу засвоєння знань і відповідно три його рівня. На першому етапі учні повинні усвідомлено сприйняти досліджувану інформацію і запам'ятати її. У даному випадку рівень засвоєння знань характеризується готовністю учня впізнати вивчений об'єкт і відтворити інформацію про нього. Наприклад, вчитель може показати учням VII класу електромагніт і пояснити його пристрій і принцип дії, а потім запропонувати їм з ряду різних об'єктів (трансформатори, електричні двигуни, електричний дзвінок і т.п.) електромагніт, як складову частину цих об'єктів. Після цього вчитель просить учнів розповісти про принцип пристрою і дії електромагніту.

На другому етапі учні повинні освоїти способи застосування знань за зразком або за варіаціями цього зразка в знайомих ситуаціях. Наприклад, продовжуючи вивчення з учнями електромагніту, вчитель може запропонувати учні виконати наступні вправи: розглянути пристрій електромагнітного реле і знайти в ньому електромагніт, розглянути пристрій вимірювального приладу електромагнітної системи і знайти в ньому електромагніт. При виконанні першого завдання учні будуть діяти, застосовуючи знання про електромагніті точно за зразком, так як в електромагнітному реле зазвичай використовується електромагніт, за типом аналогічний тому, який вже вивчили школярі. При виконанні другого завдання ситуація дещо змінюється, так як у вимірювальному приладі електромагнітної системи добре помітна важлива частина електромагніту - обмотка, через яку проходить електричний струм, тоді як сердечник має форму, що відрізняється від звичайного найпростішого електромагніту. У цьому випадку учні будуть діяти, використовуючи знання про електромагніті не просто за зразком, а по одному з його варіантів. На розглянутому етапі рівень засвоєння знання буде більш високим, ніж у першому варіанті.

Вищий рівень засвоєння знань досягається на третьому етапі вивчення об'єкта і характеризується готовністю учня творчо застосувати засвоєні ним знання у новій, незнайомій ситуації. Наприклад, на цьому етапі вивчення електромагніту вчитель може дати учням завдання: "Які зміни треба внести у цей електромагніт, щоб він став притягати сталеві предмети з більшою силою?" Ясно, що при виконанні цього завдання учні повинні будуть творчо застосовувати отримані знання про електромагніті. Враховуючи, що на вивчення теоретичних питань на заняттях але трудового навчання відводиться порівняно мало часу, деякі вчителі обмежують пізнавальну діяльність учнів першим або другим рівнями засвоєння знань. Такий підхід не можна визнати оптимальним.

29.) Етапи формування практичних умінь та навичок.

У трудовому навчанні всі методи можуть бути конкретизовані за трьома групами - у відповідності зі способом передачі і засвоєння інформації: словесні, наочні і практичні. Словесні методи широко використовуються, тому треба чітко розрізняти особливості кожного з них та методики їх застосування Словесні методи припускають кілька неодмінних умов, які професіонал повинен виконувати.

Дикція, темп і чіткість мови дуже важливі для її адекватного сприйняття школярами. Ясно вимовні терміни, що супроводжуються паузами для осмислювання, словесні описи, дані в такому темпі, що вони розуміються і запам'ятовуються, - усе це звичайні методичні умови усного викладу.

У практиці вчителя технології одне з найважливіших місць займають демонстраційні (наочні) методи навчання. Так у методиці прийнято називати сукупність дій вчителя, яка полягає в показі учням самих предметів або їхніх моделей, а також у поданні їм певних явищ або процесів з поясненням їх істотних ознак. Демонстрація (показ) здатна сформувати в учнів точний і конкретний зразок трудових дій, яким вони будуть наслідувати, звіряти з ним свої дії. Ефективність демонстрації багато в чому залежить від правильної методики показу. Ось кілька правил, якими слід керуватися:

Інформувати школярів про те, що вони будуть спостерігати і з якою метою; Організувати спостереження так, щоб всі учні добре бачили демонстрований предмет; Дозволити учням по можливості сприймати предмет різними органами почуттів, а не тільки за допомогою зору; Намагатися, щоб найважливіші особливості предметів справляли на учнів найбільш сильне враження; Дозволити учням побачити предмети і процеси у властивих їм рухах та змінах. Що ж стосується демонстрації трудових прийомів, то тут застосовують таку методику:

- Показ трудового процесу; - Показ його в уповільненому темпі; - Показ в уповільненому темпі з зупинками після кожного прийому, при необхідності - ізольований показ окремих складних рухів; - Заключний показ трудового процесу проводиться в робочому ритмі; - Перевірка (пробне виконання) з'ясування учнями показаного трудового процесу. Практичні методи повинні змінюватись вчителем у застосуванні: залежно від періоду навчання і, значною мірою, від віку учнів. Так, на початкових етапах навчання можуть застосовуватися підготовчі вправи з вироблення правильної пози, вмінню тримати інструменти, з координації і т.д. При виконання вправ вчитель технології повинен запобігати квапливість, спонукати учнів уважно стежити зі своїми діями і оцінювати їх результат.

Практичні методи спрямовані, перш за все, на безпосереднє пізнання дійсності, і самостійність школярів має розвиватися і всіляко підтримуватися з перших занять.