Види деформацій[ред. • ред. Код] Лінійна деформація[ред. • ред. Код] Одновісний випадок[ред. • ред. Код]

Проявляється у розтягу-стисканні стержня вздовж його осі. Якщо вибрати у ненавантаженому стержні два перерізи, що розташовані на певній відстані і прикласти до нього зовнішні сили, то відстань між перерізами зміниться.

Лінійна деформація ε у довільній точці тіла є границею відношення приросту довжини ΔL до початкової довжини L, коли сама довжина прямує до нуля.

Іншими словами при визначенні деформації в точці розглядаються зміни у її безпосередньому околі.

Загальний випадок[ред. • ред. Код]

Для довільного тіла, що зазнає довільного деформування значення лінійних деформацій може відрізнятися у залежності від напрямку, у якому вони розглядаються. У цьому випадку лінійні деформації розглядаються в проекціях на осі декартових координат. Тоді деформація відрізка AB, що лежить на осіx і точка B яка після деформації переміститься у т. B' запишеться як:

Провівши подібний аналіз для осей y і z можна отримати відповідно ε_y i ε_z.

Маючи дане поле переміщень   (компоненти вектора переміщень для усіх точок тіла) можна записати у загальному лінійні деформації як:

 ;   ; 

Деформація зсуву[ред. • ред. код]

Аналогічно оцінюється деформація зсуву (зміна кутів) у безпосередньому околі точки. Кутова деформація γ є границею зміни кута між двома довільно обраними відрізками в тілі при прикладенні навантаження, коли довжини цих відрізків прямують до нуля. Маючи дане поле переміщень як і вище можна записати:

 ;   ; 

Об'ємна деформація[ред. • ред. код]

Хоча деформації лінійні ε і кутові γ повністю описують деформований стан тіла, є інколи доцільним характеризувати інші види деформацій, як, наприклад,об'ємна деформація, що виступає як міра зміни об'єму тіла. З визначення об'ємна деформація то:

де: V⁽⁰⁾ — початковий об'єм, V — кінцеве значення об'єму.

Можна також довести, що в декартовій системі координат:

Тензорний запис деформації[ред. • ред. код]

Використовуючи єдині позначення для обох типів деформації можна записати деформації у вигляді тензора деформації:

,

або у тензорному виді:

З порівняння тензорного запису з тардиційним для декартової системи координат можна отримати:

Об'ємна деформація :  ,

де: g^ij — контраваріантний метричний тензор.

Типові види деформацій[ред. • ред. код]

Найпоширеніші види деформації, котрі розглядаються опором матеріалів — згин, зсув (зріз), кручення, розтяг-стиск.

Закон Гука

Строга форма запису закону Гука[ред. • ред. код]

,

де   — тензор механічних напружень,   — тензор деформації, а   — тензор чертвертого рангу, який називається тензором модулів пружності і є характеристикою речовини.

Закон Гука був сформульований Робертом Гуком у 1660.

14. Закон Ома для ділянки електричного кола

Найпростіше електричне коло може складатися з джерела струму, споживача опору R, з’єднувальних провідників, амперметра і вольтметра.  Закон Ома для ділянки електричного кола: на деякій ділянці кола сила струму I прямо пропорційна напрузі U і обернено пропорційна опору R ділянки:  . 

Електричний опір[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електри́чний о́пір — властивість провідника створювати перешкоди проходженню електричного струму.

Позначається здебільшого латинською літерою R, одиниця опору в СІ - Ом.

Електричний опір використовується у випадках лінійної залежності електричного струму в провіднику від прикладеної напруги, й є коефіцієнтом пропорційності між падінням напруги U й силою струму I

.

Опір - це величина, яка характеризує спроможність елемента перетворювати електричну енергію на тепло

Електри́чний струм (англ. electric current) — упорядкований рух електричних зарядів у просторі.