18.Спіритуалістичний монізм: погляди Платона.

Монізм - це філософський погляд, згідно з яким природа дійсності (буття) є однорідною, отже існує тільки одна матеріальна або духовна субстанція; особлива форма м. - пантеїзм; протилежність дуалізму та плюралізму.

Ідеалістичний монізм вважає першоосновою всього сущого ідеальне, розглядаючи матерію як всього лише інобуття цього ідеального. Навпаки, матеріалістичний монізм затверджує єдність світу через його матеріальність. Монізму протистоїть дуалістичне трактування світу, відповідно до якого він утворений двома існуючими, вихідними початками - матеріальним і ідеальним. Перше з них поєднує сферу тілесно-предметної реальності, а друге - сферу духу

Платон (грец. Πλάτων; * 427 до н. е. — †* 347 або 348 до н. е.) — старогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом родоначальник європейської філософії; глава філософської школи, відомої як Академія Платона..

Спираючись на досягнення піфагорійців і сучасних йому математиків, Платон будує свою філософську систему, створюючи три світи: світ речей, який постійно змінюється, світ ідей (ейдосів) — вічний та незмінний і, у проміжку між ними — математичні об'єкти.

Будучи прибічником гераклітівської натурфілософії й сприйнявши її постійну мінливість, Платон вважав, що, все у природі виникає й знищується — отже, не може бути дійсного знання, бо чуттєвий світ мінливий. Тому він висуває теорію «ідей» (ейдосів), які є ґраничним станом речей, пізнаваних лише за допомогою математичних об'єктів при прагненні отримання дійсного знання.

Платон був засновником того, що пізніше отримало назву ідеалізму. Його погляди сформульовані у міфі про печеру з «Держави». На погляд Платона справжні цінності буття утворюють особливий позафізичний світ - Гіперуранію. Цей світ складають безтілесні прообрази, зразки, проекти, ідеї, ейдоси речей, тварин, людей, чеснот та цінностей. Ейдоси ніким і нічим не народжені, існують вічно, вони незмінні й непорушні. Позірний світ, доступний почуттям, утворюється при втіленні ейдосів у хаотичній, плинній змінній хорі (матерії). Світ, який ми знаємо - це лише тіні світу ейдосів

19.Поміркований реалізм Аристотеля.

Філософія Аристотеля ґрунтується на природознавстві. Вважає, що подвоєння світу на ідеї і речі не спрощує, а ускладнює проблему пізнання. На його думку, загальне, яке він назвав формою, притаманне самим речам. Всі ж речі становлять єдність пасивної матерії й активної форми. Сама форма є принципом активності, рухомості речей. У неживому світі формою є їх принцип побудови(«кулястість» кулі), в живому – душа. Найвищою сутністю є чиста форма, або форма форм, вічний двигун(божество).

А справедливо вважають батьком формальної логіки, відкрив основні її закони, створив вчення про правила умовиводів. Йому належить перша в історії філософії систематизація категорій.

Арістотелівський реалізм. Аристотель стверджував, що форми (універсалії) існують в одиничних речах (партікуляріях). Через партікуляріі ми можемо з допомогою мислення пізнати універсалії, але самі універсалії не існують незалежно від речей. Згідно Аристотелю, немає універсалії "справедливість", яка існувала б незалежно від того, чи існує справедливий чоловік (справедливе суспільство), чи ні. Справедливість не має незалежного існування, але існує тільки в справедливих людей і справедливих суспільствах.

Ця позиція є формою "реалізму", так як її прихильники стверджують, що універсалії існують, є "реальними". Однак вони не говорять, що універсалії володіють вищою формою існування, ніж партікуляріі, і що універсалії існують незалежно від партікуляріі.