3. Статична електрика. Заходи і засоби захисту людини від дії статичної електрики.

Класифікація заходів і засобів захисту від ураження людини електричним струмом.

Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки поділяються на дві групи:

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:

- ізоляцію струмовідних частин;

- недоступність струмовідних частин;

- блоківки безпеки;

- засоби орієнтації в електроустановках;

- виконання електроустановок, ізольованих від землі;

- захисне розділення електричних мереж;

- компенсацію ємнісних струмів замикання на землю;

- вирівнювання потенціалів.

Електрозахисні засоби - це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроустановок і використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм. Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолюючі штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавиці тощо), огороджу-вальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук).

Основні організаційно-технічні заходи і засоби щодо попередження електротравм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, за якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на власника.

4. Захист будинків і споруд від блискавки.

Створення громовідводів в свій час врятувало від пожеж сотні дерев’яних будинків. Принцип дії громовідводу полягає в тому, що провідник, як правило товстий металевий дріт, що проходить від даху і до поверхні землі, забезпечує „наближення” позитивного заряду в небо, створює шлях „відтоку” для вільних електронів, що стрімко наближаються з неба до поверхні землі і на своєму шляху обирають траєкторії польоту, де провідники будуть мати найменший опір (або найвищу провідність). Ділянки такого найменшого опору являють собою висотні будівлі, пагорби, вежі, опори електропередач. Відстань, на яку захищає громовідвід від місця свого розміщення, відповідає висоті самого громовідводу.

Громовідводи, нуль в електромережах (N), системи водопостачання, опалення, великі металеві предмети в електротехніці заземлюються. Способів заземлення існує декілька, але принцип один: при заземленні за мету ставиться створення якнайкращого контакту із землею металевого провідника, шляхом його закопування в землю.

Білет 17

1. Розслідування та облік професійних захворювань на підприємстві

Зв’язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідстанцією. Така характеристика видається за запитом керівництва лікувально-профілак­тичного закладу, що обслуговує підприємство, спеціаліста з профпатології міста (області), клінік науково-дослідних інститутів (НДІ) гігієни праці і профзахворювань, завідуючого спеціалізованим відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.

У разі підозри на профзахворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з відпо­відними документами, перелік яких встановлюється МОЗ, на консультацію до спеціаліста з профпатології міста (області).

Для встановлення остаточного діагнозу і зв'язку профзахворювання з впливом виробничих факторів і трудо­вого процесу спеціаліст з профпатології направляє хворого до визначених МОЗ спеціалізованих лікувально-профілак­тичних закладів, перелік яких додається (додаток № 10).

Для встановлення остаточного діагнозу в разі необхід­ності до цих закладів направляються і хворі, які проходять обстеження в науково-дослідних інститутах медичного профілю, що не ввійшли до зазначеного переліку.

Перелік закладів МОЗ, які мають право встановлю­вати остаточний діагноз профзахворювань, переглядається через кожні п’ять років.

У спірних випадках діагноз профзахворювання встановлюється Інститутом медицини праці (м.Київ).

Порядок повідомлення про випадки профзахво­рювань

На кожного потерпілого від профзахворювання клініками НДІ гігієни праці і профзахворювань, спеціалізо­ваними відділеннями обласних (міських) лікарень, які мають право встановлювати остаточний діагноз профзахво­рювання, складається повідомлення (додаток № 11).

Протягом трьох днів після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення надсилається підприємству, де працює хворий, санепідстанції та лікувально-профілактичному закладу, які обслуговують це підприємство.

Усі вперше виявлені хронічні професійні захворю­вання і отруєння (надалі — профзахворювання) підлягають розслідуванню.

Віднесення захворювання до професійного прово­диться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ.

І розслідування причини кожного випадку профзахворювання протягом семи днів з моменту одержання повідом­лення про профзахворювання.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією з розслідування, яка призначається наказом керівника санепідстанції. До її складу входять: працівник санепідстанції (голова комісії), представники профспілкової організації, трудового колективу, лікувально-профілактичного закладу, а також спеціаліст з профпатології місцевого органу управління охороною здоров’я і власник підприємства.

Власник підприємства зобов’язаний подати до комісії з розслідування дані лабораторного дослідження шкідливих факторів виробничого процесу з інструментальним вимірюванням їх значення, необхідну документацію на цей процес (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки тощо), забезпечити комісію з розслідування приміщенням, транспортом і засобами зв’язку, організувати друкування, оформлення і тиражування матеріалів розслідування.

Комісія з розслідування зобов’язана:

скласти програму розслідування причин профзахво­рювання;

розподілити функції між членами комісії;

розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

провести розслідування обставин та причин профзахво­рювання, скласти акт розслідування за формою (додаток № 12), в якому намітити заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначити відповідальність підпри­ємства і посадових осіб за виникнення профзахворювання.

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці хворого за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, а в разі необхідності — лабораторні дослідження шкідливих виробничих факторів з інструментальним, і вимірюванням їх значень. Аналізує наявну документацію: і амбулаторні картки, історію хвороби, висновки лікувально-профілактичних закладів, приписи органів державного нагляду за охороною праці та інші.

За результатами розслідування профзахворювання і власник підприємства видає наказ про визначення заходів і щодо запобігання профзахворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.

Про здійснення заходів щодо запобігання профзахво­рюванням, запропонованих комісією з розслідування, власник підприємства в термін, зазначений в акті, і письмово інформує санепідстанцію.

Контроль за правильним та своєчасним розслідуванням профзахворювань, оформленням документації, а також здійсненням заходів щодо усунення причин, які призвели до профзахворювання, здійснюють органи та установи державного нагляду за охороною праці МОЗ.

Громадський контроль за розслідуванням профзахворювань здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених з питань охорони праці, а також професійні спілки в особі своїх виборних органів та представників.

Порядок реєстрації та обліку профзахворювань

Реєстрація і облік осіб, у яких вперше виявлено (профзахворювання, ведеться в спеціальних журналах за формою, затвердженою МОЗ, які заповнюються:

на підприємстві та в установах санітарно-епідеміологічної служби па підставі повідомлень про профзахворювання та актів їх розслідування; у лікувально-профілактичних закладах па підставі медичної картки амбулаторного хворого, виписки з історії хвороби, лікарського висновку про діагноз при обстеженні в стаціонарі, а також повідомлення про профзахворювання. У журнали також записуються результаті постійного лікарського спостереження за здоров’ям та працездатністю кожного працівника, у якого виявлено профзахворювання.

Звітність про профзахворювання

Форми державної статистичної звітності про профзахворювання затверджуються Мінстатом за поданням МОЗ. Районні та міські санепідстанції у визначені терміни подають звіти санепідстанціям Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським та галузевим санепідстанціям, які надсилають звіти Головному санітарно-епідеміологічному управлінню МОЗ.