17) Методи захисту електрообладнання заземленням. Принципи дії, розрахунок і схема.

Захисне заземлення – це зумисне електричне з’єднання з землею металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції

Захисне заземлення – це захист людини від ураження струмом, якщо вона доторкнулася до металевих конструкцій електрообладнання, яке опинилося під напругою.

Захисна функція полягає в тому, що сила струму, що буде проходити по тілу людини буде безпечної величини тому, що опір заземлення дуже малий порівняно з опором людини.

Отже, для виконання захисної ролі заземлюючі пристрої повинні мати дуже малий опір. Відповідно до ПУЕ допустимий опір заземлюючих пристроїв має бути не більший за 4 Ом.Захисне заземлення обов’язково влаштовують у електроустановках при напрузі:

380В і більше при змінному струмі;440В і більше при постійному струмі;

42В перемінного і 110В постійного струму в зовнішніх установках, особливо небезпечних та в умовах з підвищеною небезпекою;незалежно від значення напруги у всіх вибухонебезпечних приміщеннях.

Заземлення складається із заземлітеля і заземляючих провідників. Заземлітель є один або декількома металевими сполученими між собою провідниками (електродів), що знаходяться в зіткненні із землею. Заземляючі провідники - металеві провідники, сполучаючі заземлітель із заземленими частинами електроустановки.

Захисне заземлення служить для оберігання від поразки струмом при дотику до металевих конструктивних частин електроустановок, які не знаходяться під напругою, але можуть опинитися під ним унаслідок пошкодження ізоляції. Воно застосовується в мережах, що працюють з ізольованою нейтралью (наприклад, 6 або 10 кв).

Якщо корпус електроустаткування не заземлений, то при порушенні ізоляції однієї з токоведущих частин між незаземленим корпусом і землею з’явиться напруга. Дотик людини до такого корпусу буде також небезпечний, як і дотик до голого провідника однієї фази.

Якщо корпус заземлений, то при пошкодженні ізоляції однієї з фаз через нього проходитиме струм з малим опором заземляючого пристрою і значним опором ізоляції двох непошкоджених фаз.

Схема заземлення в електроустановках до 1000В з глухо-заземленою нейтралью: а - приєднання до нульового дроту мережі - занулення (правильно); б - приєднання до заземляючого пристрою (неправильно)

Заземленню підлягають всі металеві нетоковедушие частини щитів, електроінструментів, металеві труби електропроводок, короби, кабельні конструкції, кронштейни, металеві елементи кріплення електропроводок і т.д.

4) Визначення розрахункового часу евакуації людей їз зони пожежі

Евакуація людей під час пожежі - це вимушений процес виведення людей із зони, де є можливість впливу на них небезпечних чинників пожежі.

Умовами необхідними, які забезпечують ефективну евакуацію, є: мінімальний час, за який можна залишити приміщення при пожежах, аваріях; найкоротша відстань від місця аварії до виходу назовні; безпечний шлях проходження людей до виходу.

Розрахунок часу евакуації поділяється на два етапи:

розрахунок Тр – розрахункового часу евакуації;

розрахунок Тнб – необхідного часу евакуації.

Розрахунковий час евакуації має бути меншим або таким, що дорівнює часу евакуації Тр Тнб, якщо ця умова витримується, то евакуаційні шляхи і виходи запроектовані правильно.

На основі аналізу проектного рішення об'єкта визначаються геометричні розміри приміщення та висота робочих зон. Розраховується вільний об’єм приміщення, що дорівнює різниці між геометричним об’ємом приміщення та об’ємом обладнання або предметів, що перебувають всередині. Якщо розрахувати вільний об’єм неможливо, то допускається приймати його рівним 80 % геометричного об’єму [2].

Далі обираються розрахункові схеми розвитку пожежі, які характеризуються видом горючої речовини або матеріалу та напрямком можливого поширення полум'я. При виборі розрахункових схем розвитку пожежі варто орієнтуватися насамперед на наявність легкозаймистих і горючих речовин та матеріалів, швидке та інтенсивне горіння яких не може бути ліквідовано силами людей, що перебувають у приміщенні. До таких речовин та матеріалів відносяться: легкозаймисті та горючі рідини, розпушені волокнисті матеріали (бавовна, льон та ін.), розвішені тканини (наприклад, завіси в театрах або кінотеатрах), декорації у видовищних закладах, папір, стружка деревини, деякі види полімерних матеріалів (наприклад, м'який пінополіуретан, оргскло) і т.д.

Для кожної з обраних схем розвитку пожежі розраховується критична для людини тривалість пожежі по наступних факторах:

підвищеній температурі; jТкрt

втраті видимості в диму ; jПВкрt

токсичним газам ; ТГ jкрt

зниженому змісту кисню . 2О jкрt

Отримані значення рівняються між собою та з них обирається мінімальне, котре і є критичною тривалістю пожежі по j-ой розрахунковій схемі.

Потім визначається найнебезпечніша схема розвитку пожежі в даному приміщенні. Із цією метою по кожній зі схем розраховується кількість вигорівшого до моменту , матеріалу mjкрt_j та порівнюється із загальною кількістю даного матеріалу Мj, що може бути охоплено пожежею за розглянутою схемою. Розрахункові схеми, при яких m_j>М_j, виключаються з подальшого аналізу. З розрахункових схем, що залишилися, обирається найнебезпечніша схема розвитку пожежі, при якій критична тривалість пожежі мінімальна.

Отримане значення t_кр приймається як критична тривалість пожежі для розглянутого приміщення.

За значенням t_кр визначається необхідний час евакуації людей з даного приміщення.

БІЛЕТ 6