65. Визначте особливості розвитку української культури в період хрущовської відлиги

Період хрущовської «відлиги» мав велике значення для всіх сфер культ. життя УРСР. Відхід від сталінізму сприяв послабленню цензури, реабілітації відомих письменників і митців (В. Чумака, З. Тулуб, Г. Косинки, Б. Антоненка-Давидовича, О. Ковіньки та ін.), розширенню рамок для творчої та наукової діяльності, зростанню кількості нових наукових центрів, гром. організацій, творчих спілок, у тому числі — Спілки журналістів (1957 p.), Спілки працівників кінематографії (1958 p.).

Пом'якшення в нац. політиці, мовній сфері позначилось на урядових рішеннях про збільшення тиражу укр. газет, зумовило появу низки періодичних видань укр. мовою («Радянське літературознавство», «Прапор», «Укр.історичний журнал» та ін.), фунд. наукових праць: Укр. радянської енциклопедії, «Історії укр. мистецтва» .

Процес реформування тоталітарної системи, ревізія аспектів сталінізму в ідеологічній і культ. ділянках вплинули на виникнення і формування покоління укр.. шістдесятників — нової літер.-мистецької та суспільно-політ. течії серед української еліти, що заявили про себе низкою порушених проблем, відмінними від офіційної думки підходами до їх розв'язання.

Для «шістдесятництва» характерними були пошуки «правди і чесної позиції», «власної індивідуальності», нових форм творчості, відмова від офіційних канонів мистецтва соц. реалізму. Символом творчої розкутості, пориванням до експерименту на початку 60-х років були позначені доробки поетів і прозаїків І. Драча, М. Вінграновського, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Шевчука, Є. Гуцала, В. Дрозда, І. Дзюби, художників А. Горської, П. Заливахи, В. Зарецького, Л. Семикіної, композиторів Л. Грабовського, В. Гордянського, В. Сильвестрова, кіномитців Довженка, Іллєнка, Осики, Танюка та ін. Прагнення покоління молодих митців позбутися диктату в творчому процесі згодом переросли в культурно-просвітницькі акції, в появу клубів творчої молоді.

Початкове об'єднання нац. свідомих творчих сил пов'язане з клубом творчої молоді «Сучасник» у Києві наприкінці 1959 р. При ньому діяло 5 секцій: письменницька, художня, музична, кіно і театральна.

Зростання їх активності, висловлення власної позиції щодо визначення форм мистецького самовираження, тяжіння до власного коріння, нар. традицій сприймалося ідеологічним апаратом ЦК КПУ як реальний шлях до нац..-культ. відродження, яке в уяві ототожнювалося з буржуазним націоналізмом. Після 1963 р. зазнала гонінь творчість поетів Л. Костенко, І. Калинця, В. Голобородька.

Національна діяльність клубів творчої молоді стала приводом для закриття молодіжних об'єднань та застосування каральних заходів щодо активу.

Невід'ємною частиною суспільно-політичного життя України у 1960-х роках став самвидав — непідконтрольний засіб поширення позацензурної літератури, заяв, петицій, листів. Серед матеріалів самвидаву 1960-х pp., що поширювалися серед населення, були поезія В. Симоненка, Л. Костенко, М. Вінграновського, В. Стуса, праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», В. Чорновола «Лихо з розуму», наукова розвідка М. Брайчевського «Приєднання чи возз'єднання?», памфлети В. Мороза «Репортаж із заповідника імені Берії» та Є. Сверстника «З приводу процесу над Погружальським», «Лист творчої молоді Дніпропетровська» І. Сокульського та ін. Центрами самвидаву були Київ, Львів, Тернопіль, Харків, Черкаси.