33.Проаналізуйте причини, хід і наслідки Коліївщини 1768р.

Опришківський рух був тісно пов’язаний з гайдамацьким, найвищим злетом якого стала Коліївщина. Це повстання спричинили декілька факторів:

-в пд. Київщині селяни довше користувались свободою від панських повинностей

-значний вплив на селян мала близькість вільного Запоріжжя.

- на півдні Київщини загострилися релігійні суперечності.

У 1768 р. польський сейм під тиском Росії схвалює рішення про формальне зрівняння у правах православної та католицької церков. Цим Катерина ІІ розраховувала послабити Польщу, спровокувавши конфлікт між королем і шляхтою та виставивши себе захисницею православ’я. У відповідь шляхтичі скликають Барську конфедерацію під гаслом захисту католицизму і шляхетських прав.

На прохання польського уряду Росія починає воєнні дії проти конфедератів на захист православної віри, що послужило сигналом до повстання, яке у травні 1768 р. очолив М.Залізняк. Він збирає повсталих, осердям яких були запорожці, у Хол. Яру. За декілька тижнів повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Галичину. Гайдамаки звільняли селян від влади пол. панів, скасовували панщину та інші форми визиску, створювали органи селянсько-козацького самоврядування. На початку червня 1768 р. повсталі оточили Умань – один із центрів польського панування на Правобережжі. На їхній бік перейшов уманський сотник Іван Гонта з козаками, і місто капітулювало. Рада повсталих обрала Залізняка гетьманом і князем смілянським, а Гонту – полковником і князем уманським. Тоді військо гайдамаків налічувало 16 сотень.

Наляканий розмахом Коліївщини, побоюючись поширення повстання на Лівобережжя й Запоріжжя, царський уряд наказав російським військам з’єднатися мовби для підтримки гайдамаків, а насправді надати допомогу польській армії у ліквідації повстання. В липні 1768 р. табір гайдамаків під Уманню було оточено, і ті здались. Залишки їхніх загонів були розбиті. Івана Гонту стратили з 800 повсталими. Максима Залізняка і багатьох його соратників заслали до Сибіру на каторгу. Віра у «доброго царя», відсутність політичного досвіду і культури, складнощі геополітичної ситуації зумовили поразку Коліївщини. Після цього російське самодержавство відкрито взяло бік польської шляхти. Ліквідація Запорізької Січі позбавила селян останнього прихистку.

34.Розкрийте обставини та наслідки приєднання Галичини і Буковини до Австрії, Правобережної України – до Росії.

1772 р., 1793 р., 1795 р. Польща була розділена між Росією, Пруссією і Австрією. Після третього поділу Польщі до складу Російської імперії увійшло майже 80% укр.. земель. Галичина, Закарпаття та Буковина були захоплені Австро-Угорщиною.

Наприкінці XVIII ст. внаслідок 3 поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. Її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсол. монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті – мадяризації, на Буковині – румунізації. Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу „королівства Галіції та Лодомерії” з центром у Львові. Місцевій шляхті дозволялося скликати сейм, але серйозної ролі вона не відігравала. Українське населення ніяк не могло вплинути на політику влади. В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів, Буковина, яка до цього була округом у складі королівства, стала окремою провінцією. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем. Слід зазначити, що приєднання краю до Австрії спочатку благотворно позначилось на становищі селян. Імперією керувала імператриця Марія-Терезія, яка разом зі своїм сином Йосипом ІІ вирішила провести серію реформ. Для українських студентів створюється окремий факультет. Покращилося становище в початковій освіті.

1781 р. Йосип проводить селянську реформу. Головною її метою було обмеження сваволі поміщиків. Заборонялася панщина більше 3 днів на тиждень, селяни отримали право скаржитися на поміщиків і укладати шлюби без їх згоди. У краї було впроваджено рівноправність для прихильників католицької, греко-католицької та православної церков. Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. У промисловості домінував іноземний капітал: австрійський, німецький, англійський, французький.

Протягом 90-х років XVIII ст. на територію Правобережжя були поширені загальноросійські адміністративні органи та установи. В краї почали діяти намісницькі, а згодом губернські управління, царські судові органи тощо. Становище народних мас майже не змінилося. Вони, як і раніше, відробляли панщину, сплачували численні державні податки. Одночасно польські магнати отримали від царської влади нові загальноімперські дворянські права, привілеї.

Отже, в результаті Української національної революції 1648-1657 рр. під проводом Б. Хмельницького було звільнено від іноземних завойовників значну частину українських етнічних земель, на яких була утворена Українська Козацька Республіка. Однак під час Руїни українському народові не вдалося утримати своєї незалежності, відбувається руйнування молодої гетьманської держави, втрачається автономія. Наприкінці XVIII ст. українські землі входили до двох імперій: більшість українських земель перебувала під Російською імперією, а Галичина, Закарпаття та Буковина - під Австро-Угорською імперією.