30.З’ясуйте причини тимчасового відновлення Гетьманщини в Україні. Висвітліть діяльність Кирила Розумовського.

За рішенням Єлизавети Петрівни 22 лютого 1750 року гетьманом обрано Кирила Розумовського – молодшого брата фаворита імператриці Олексія. Розумовський Кирило Григорович – останній гетьман України (1750-1764 рр.). Тимчасове відновлення гетьманства було пов'язане з клопотанням козацької верхівки та складним зовнішньополітичним становищем Російської імперії (загострення у кінці 40-х років 18 століття відносин з Туреччиною і Польщею) і намаганням у зв'язку з загрозою війни залучити на свій бік козацьку старшину.

У лютому 1750 р. на козацькій раді у Глухові К. Розумовського обрано гетьманом України. Влітку 1751 р. Розумовський переїхав з Петербурга в Україну. Столицю Гетьманщини він знову переносить із Глухова до зруйнованого Меншиковим у 1708р. Батурина, де збудував собі розкішний палац. Багато уваги приділяв відродженню автономних прав Гетьманщини. Судова реформа: поділено Г-щину на 20 судових округів, кожен з яких мав цивільний і земські суди. Військова: вдосконалив артилерію, запровадив єдине озброєння і форму, створив систему військових шкіл. Остаточно підпорядкував своїй владі Запоріжжя і Київ, відмінив дію цар. указу про закріпачення селян, висунув ідею спадкового гетьманства.

У 1762 р. брав участь у двірцевому перевороті на користь Катерини II, проте через 2 роки саме вона змусила К. Розумовського зректися гетьманства. Після ліквідації гетьманства Розумовський деякий час був членом Державної ради(1768-1771 р.), а згодом відійшов від державних справ. Останні 9 років життя провів у Батурині, де і помер у 1803 р.

Отже, тотальний наступ російського царату на українські землі у XVIII ст. характеризувався прогресуючим обмеженням українських прав та вольностей; посиленням тенденцій централізації, уніфікації, русифікації; цілеспрямованим розколом українського суспільства (заохоченням чвар між старшиною та гетьманом, підбурюванням селян проти старшини); хижацькою експлуатацією людських та матеріальних ресурсів, українських земель.

31.Розкрийте причини і перебіг подій, що призвели до ліквідації Гетьманщини і зруйнування Запорозької Січі, їх наслідки.

З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу, розпочату в Україні Петром I по остаточній ліквідації української автономії. Нова імператриця Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації держ. управління, у 1764р. після звернення К. Розумовського з проханням запровадження спадкового гетьманства в Україні та розширення його прав викликала його в Петербург і примусила подати рапорт про відставку.

10 листопада 1764 р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента 2 Малорос. колегії (1764–1786 рр.) П. Румянцева. Колегія складалася з 4 російських представників, 4 українських старшин, прокурора, 2 секретарів (рос. і укр.). Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Суть цього курсу у тезі імператриці: «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу». І цей наказ послідовно й наполегливо втілювалися в життя наступними російськими правителями старої і нової доби понад 200 років. Після ліквідації гетьманства осередком формування політичної свідомості укр.. населення, перешкодою колоніальній політиці Рос. імперії залишилась Зап. Січ. Але поки йшла боротьба з Туреччиною за Причорномор’я і Крим, в якій активну участь брали козаки, царизм змушений був терпіти “запорозьку вольницю“. Після укладення Кючук-Кайнаджийського миру Січ втратила значення форпосту проти турецької і татарської агресії. Тому Катерина II в 1775 р. дала таємний наказ генералу П. Текелі ліквідувати її. 4-5 червня 1775 р. російські війська під командуванням Текелі оточили і зруйнували Січ. П. Калнишевський – останній кошовий отаман – капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки.

Незадовго до руйнування, козацький флот майже всім складом був переведений на Дунай. Турецький султан виділив козакам під Задунайську Січ острів святого Юрія та видав клейноди — булаву, бунчук, печатку та корогву.

Задунайська Січ з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року.