
- •1. Визначення ф-ції двох незалежних змінних. Геометричне зображення ф-ції двох змінних.
- •2 Границя і неперервність ф-ції 2-х змінних.
- •3. Частинні прирости та частинні похідні ф-ції декількох незалежних змінних.
- •4. Повний приріст. Повний диференціал ф-ції 2-х незалежних змінних;його застосування в наближених обчисленнях.
- •5.Частинні похідні вищих порядків.
- •6.Похідні за напрямками. Градієнт ф-ї декількох змінних.
- •7.Екстремум ф-ї 2х змінних. Необхідна і достатня умови екстремуму.
- •8.Умовний екстремум ф-ї 2х змінних. Метод множників Лагранжа.
- •9. Найбільше і найменше значення функції 2-ох змінних у замкнутій області)
- •10. Диференціальні рівняння. Основні поняття і означення. Задача Коші.
- •12. Однорідні диф. Р-ня 1-го порядку.
- •13. Лінійні диф. Р-ня 1-го порядку.
- •16. Лінійні однорідні диф.Р-ня 2-го пор.Означення і загальні властивості
- •17.Лінійні однорідні диф. Р-ня 2-го пор. Зі сталими коефіцієнтами
- •18.Неоднорідні лінійні диференціальні рівняння 2-го порядку. Метод варіації довільних сталих.
- •19. Метод невизначених коефіцієнтів для знаходження частинного розв’язку
- •20,Властивості збіжних рядів.
- •21. Необхідна ознака збіжності ряду. Гармонічний ряд.
- •22.Ознаки порівняння збіжності ряду. Приклади
- •23. Ознака Даламбера збіжності ряду.
- •24. Радикальна ознака Коші.Приклади.
- •28.Знакозмінні ряди. Абсолютна і умовна збіжність
- •29. Степеневі ряди. Інтервал збіжності.
- •30.Ряд Тейлора і Маклорена.
- •31.Роскладання в ряди Макларена
- •33. Інтегрування диференціальних рівнянь за допомогою степеневих рядів.
- •34. Обчислення значених функцій за допомогою степеневих рядів.
- •35. Елементи комбінаторики. Перестановки. Розміщення і сполуки з n елементів по m.
- •36.Випадкові події. Операції над подіями.
- •37.Сумісні, несумісні події. Повна група подій. Протилежні події
- •38.Класичне означення ймовірності. Властивості ймовірностей
- •46. Формула Бейєса.
- •47.Повторні незалежні випробування. Формула Бернуллі.
- •48. Наймовірніше число появи події в незалежних випробуваннях.
- •49. Локальна теорема Муавра-Лапласа.
- •50. Послідовність незалежних випробувань. Формула Пуассона .
- •56.Математичне сподівання одновимірної випадкової величини та його властивості
- •57.Числові характеристики дискретної випадкової величини m(X),d(X), ∂(X) та їх властивості .
- •58. Медіана і мода розподілу
- •60. Біноміальний закон розподілу
- •61. Закон розподілу Пуассона
- •62. Рівномірний закон розподілу
- •63. Показниковий закон розподілу
- •64. Нормальний закон розподілу
- •65. Ймовірність попадання в заданий інтервал нормально розподіленої випадкової величини. Ймовірність її відхилення від математичного сподівання. Правило трьох сигм
- •66.Закон великих чисел Лема і нерівність Чебишева.
- •67. Закон великих чисел. Теорема Чебишева.
- •68. Теорема Бернуллі.
- •69. Теорема Ляпунова.
- •70.Дискретні двовимірні випадкові величини. Закон розподілу. Основні властивості. Закони розподілу компонент.
- •71.Неперервні двовимірні випадкові величини. Функція розподілу та її властивості.
- •72.Щільність сумісного розподілу ймовірностей неперервної двовимірної випадкової величини та її основні властивості. Ймовірність попадання випадкової точки в задану область.
- •73.Щільності розподілу ймовірностей складових двовимірної випадкової величини (безумовні щільності).
- •74.Умовні закони розподілу складових двовимірної випадкової величини (дискретної і неперервної).
- •75.Умовне математичне сподівання дискретної і неперервної двовимірної випадкової величини.
- •76.Залежні і незалежні випадкові величини. Необхідна і достатня умова незалежності випадкових величин.
- •78.Функція дискретної випадкової величини. Закон розподілу функції, числові характеристики.
- •79.Визначення щільності розподілу функції неперервної випадкової величини по щільності розподілу аргументу.
23. Ознака Даламбера збіжності ряду.
Якщо
в ряді з додатніми членами a1+a2+a3+…+an+…(1)
відношення (n+1)-го
члена до n–го
при n→∞
має скінченну границю ℓ,
тобто lim
=ℓ(2),
то якщо:
ℓ<1 ряд збігається
ℓ>1 ряд розбігається
ℓ=1 відповіді на питання про збіжність ряду теорема не дає
1)
ℓ<1,
покажемо, що ряд є збіжним. Розглянемо
число q,
що задовольняє умову, тобто ℓ<
q<1.
Із означення границі і співвідношення(2)
випливає, що для всіх n
починаючи з деякого номера N,
тобто при n≥N
буде мати місце нерівність:
<
q(2’).
Дійсно, так як величина
→ℓ,
то різниця між величиною
і ℓ може бути зроблена(за абсолютною
величиною) менше любого додатного числа,
починаючи з деякого номера
ℓ,
зокрема менше q-ℓ.
Тобто
<
q-ℓ.
Із останньої нерівності випливає
нерівність (2’). Запишемо нерівність
(2’) для деякого значення n
починаючи з номера N,
матимемо:
Знайдемо
суму лівої і правої частини нерівності:
+
+
+…+aN+k+…+aN(q+q2+…+qk+…).
Так як 0<q<1,
то ряд aN(q+q2+…+qk+…)
є
збіжним. Тоді ряд
+
+
+…+aN+k+…(3)
також є збіжним за ознакою порівняння.
Але ряд (3) одержаний із ряду (1) відкиданням
скінченого числа членів, а отже, і ряд
(1) є збіжним.
2)
Нехай ℓ>1, покажемо, що ряд є розбіжним.
Із рівності
=ℓ,
випливає, що починаючи з деякого номера
N,
що n≥N,
будемо мати нерівність:
>1,
звідси випливає, що
>
для любого n≥N.
А це означає, що члени ряду зростають
починаючи з N+1,
а тому загальний член ряду не прямує до
0, отже, ряд є розбіжним.
24. Радикальна ознака Коші.Приклади.
Теорема:
Якщо для ряду з додатними членами
величина
має
скінченну границю при n→∞,
тобто
limn→∞
=ℓ,
то якщо ℓ<1 ряд збігається, якщо ℓ>1
ряд розбігається і якщо ℓ=1, то питання
про збіжність ряду залишається відкритим.
Доведення.
Нехай ℓ<1, покажемо що ряд є розбіжним.
Розглянемо число q,
таке що ℓ< q
<1. Тоді матиме місце нерівність, яка
справедлива для деякого номера починаючи
з n=N,
тобто:
або
an<qn
для деякого n≥N.
Запишемо два ряди:
a1+a2+a3+…+aN+N+1aN+3+…(1)
та
q+q2+q3+…+qN+qN+1+…(1’).
Ряд
(1’) є збіжним, так як члени ряду є складною
геометричною прогресією, а члени ряду
(1), починаючи з aN
менше членів ряду (1’). Отже, ряд (1)
збігається(за ознакою порівняння). Нехай
ℓ>1, покажемо, що даний ряд є розбіжним.
Дійсно починаючи з деякого номера n=N,
будемо мати
,
тобто limn→∞an≠0.
Необхідна умова збіжності ряду не
виконується, отже ряд є розбіжний.
25.Інтегральна
ознака Коши..Нехай
члени ряду a1+a2+a3+…+an+…(1)додатні
і не зростають, тобто a1≥a2≥a3≥…≥an≥…(1’)
і нехай f(x)
така неперервна не зростаюча функція,
що f(1)=a1,
f(2)=a2,
f(3)=a3,…,
f(n)=an,…(2).
Тоді даний ряд і невласний інтеграл
одночасно
збігається або розбігається. Доведення.
Зобразимо члени ряду геометрично,
відкладаючи на осі Ox
номери 1,2,3,…,n+1,…членів
ряду, а на осі Oy
відповідні значення членів ряду
a1,a2,a3,…,an+1,…
Побудуємо
на цьому ж рисунку графік неперервної,
не зростаючої функції y=f(x),що
задовольняє умову(2). Замітимо, що перший
із побудованих прямокутників має основу,
що дорівнює 1 і висоту f(1)=a1.
Другий прямокутник основу – 1, висоту
f(2)=a2
і т.д.n-ий
– основу – 1, а висоту f(n)=an.
Сума площ побудованих прямокутників
дорівнює Sn
і дорівнює сумі перших n–членів
ряду, тобто Sn=
a1+a2+…+an.
З іншої сторонни ступінчата фігура, що
складається з прямокутників містить в
собі площу обмежену лініями:
y=f(x),y=0,x=1,x=n+1.
Площа цієї області визначається за
формулою:
.
Отже,
.
Якщо невласний інтеграл
є розбіжним, то він дорівнює 1 і якщо
є необмеженим і зростає з необмеженим
зростанням n.
Тоді і послідовність частинних сум
необмежено зростає, тобто
,
отже, ряд є розбіжним.
26. Знакочергуючим ряди. Теорема Лейбніца
Ряди, члени яких мають особливість знакочергуватися, тобто ряди виду: а1-а2+а3-а4+...+(-1)n-1аn+…..(1), де а1, а2, а3,....-додатні наз знакочергуючим рядом.
Теорема Лейбніца: Якщо в знакочергуючому ряді члени ряду такі, що
1)|a1|>|a2|>….>|an|>…
2)lim|an|=0
n0
то ряд (1) збігається, його сума додатня і не більша першого члену ряду. Тобто:
S<=a1
Доведення
Розглянемо суму перших n=2m членів ряду(1), тобто візьмемо парну кіл-ть членів.
S2m=(а1-а2)+(а3-а4)+(а5-а6)+...+(а2m-1-a2m)
Із умови 1) теореми Лейбніца випливає, що вираз в кожних дужках >0. Отже S2m>0
S2m=a1-(а2-а3)-(а4-а5)-(а6-а7)-...-(а2m-2-a2m-1)-a2m.
В силу умови 1) теореми вираз в кожних дужках>0. Тоді:S2m<a1. Отже послідовність частинних сум S2m зростає і обмежена, а отже має:
limS2m=S
m0
Таким чином ми показали, щ S>0, але S<a1. Тобто послідовність парних частинних сум має своєю границею число S.
Зауваження 1: теорема Лейбніца справедлива і в тому випадку, коли нерівності 1 виконуються, починаючи з деякого №n.
Зауваження 2:Якщо знакочергуючий ряд задовольняє умові теореми, то неважко оцінити помилку, яку ми допускаємо при заміні суми ряду S на часткову суму Sn. При такій заміні ми відкидаємо всі члени ряду, починаючи з аn+1 члена ряду. Але всі ті числа, що ми відкидаємо теж утворюють знакочерг ряд, сума якого за абс велечиною менше першого члену цього ряду, тобто менше an+1. Значить помилка, яку ми допускаємо при заміні S на Sn не більша за абсолютну велечину першого із відкинутих членів ряду.
27.Знакозмінні ряди. Достатня ознака збіжності знакозмінного ряду
Ряд назив знакозмінним, якщо серед його членів є як додатні, так і від’ємні. Знакочерг ряди є частинним випадком знакозмінних рядів.
Теорема(достатня ознака збіжності): Якщо знакозмінний ряд а1+а2+а3+а4+....+аn+... такий, що ряд, складений із абсолютних велечин його членів |a1|+|a2|+|a3|+|a4|+.....-збіжний, то і даний знакозмінний ряд є також збіжним.
Доведення
Розгл 2 ряди:
а1+а2+а3+.....=∑(от ∞ до n=1)an(1)
|a1|+|a2|+|a3|+.....=∑(от ∞ до n=1)|an| (2)
Нехай (2) є збіжним рядом. Позначимо через Sn частинну суму (1) і через σn частинну суму(2).
Так як ряд (2) є збіжним, то послідовність його частинних сум має границю:
lim σn= σ
n∞, а тому σn<σ при всіх n.
Позначимо через S+ суму додатних членів, а через S- суму від’ємних членів.
Sn= S+n + S-n (4) σn = S+n + S-n (3)
Зауважимо, що послідовність { S+n } і { S-n } є неспадними і обмеженими. Отже існують границі:
lim S+n = S+ і lim S-n = S-
n∞ n∞
У такому випадку в силу рівності (4) послідовність частинних сум ряду (1) має границю
lim Sn= lim (S+n- S-n)= lim S+n- lim S-n
n∞ n∞ n∞ n∞
Тобто ряд (1) є збіжним.