3)Розуміння культури в добу Стародавнього Сходу

Східне розуміння культури базується на особливостях ментального типу східної людини. Культура в добу Стародавнього Сходу-це мораль право,традиції, що визначаються специфікою релігійної системи.Східна людина-передоввсім-релігійна та моральна,а вже відтак,освічена.

Під культурою Стародавнього Сходу розуміють культури Єгипту, Месопотамії, Палестини, Ірану, Фінікії, Індії, Китаю.  Стародавня Месопотамія – історична область, де згідно з сучасними уявленнями раніше від усіх на планеті складається державність. Дуже довго ця цивілізація залишалася практично невідомою науці. Основним джерелом знань була Біблія, де є розповіді про будівництво Вавілонської вежі, про правителя Навуходоносора і полонення євреїв, про халдеїв – мешканців Вавілона, про столицю Асірії – Ніневію – “велику блудницю”, про чаші гніву, яку сім ангелів вилили на приєвфратські землі. Опис цих місць зустрічається і у давньогрецького історика Геродота. Він захоплювався стінами Вавілона – такої ширини, що на них могли роз'їхатися дві бойові колісниці, прирахував до чудес світу “висячі сади Семіраміди”. Такі свідчення довго викликали сумніви, тому що було незрозуміло, куди могла зникнути велика цивілізація. У XIX ст. відбулися грандіозні археологічні відкриття в долинах Тигру і Євфрату. Були розкопані головні міста Месопотамії, розшифрована писемність, що дозволило досить детально реконструювати минуле Дворіччя.

Найбільше досягнення культури Месопотамії – писемність. Раніше за всіх її створили шумери в IV тисячолітті до н.е. Спочатку з'явилося малюнкове письмо – піктографія.Поступово окремими знаками почали позначати вже не слово, а склади і звуки, а малюнки змінили свій вигляд. Для письма використовували глину – найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі. З ретельно очищеної глини виготовляли табличку, напис наносили паличкою або металевим стержнем. За формою клиноподібних рисок писемність отримала свою назву – клинопис. Готову табличку обпалювали у спеціальних печах. Зараз уже прочитано тисячі табличок найрізноманітнішого змісту: царські накази, господарські записи, учнівські зошити, наукові трактати, релігійні гімни, художні твори. В Ніневії була зроблена виключна знахідка – перша в історії людства бібліотека. Її створили за наказом асірійського царя Ашшурбаніпала. Збереглася і табличка з суворим наказом, розісланим по всій країні, збирати або переписувати глиняні таблички. Бібліотека була блискуче організована: внизу кожної таблички – повна назва книги і номер “сторінки”, ящики розміщалися на полицях відповідно до тем, у кожної полиці – номер.

4)Розуміння культури в добу античності. Давньогрецьке розуміння культури-походить від поняття «пайдогос»-навчання,освіченість. Стародавній грек-людина у культурному сенсі передовсім освічена,та,що знається на мистецтві,вміє філософствувати,любить мудрість,гармоніює між фізичним і духовним розвитком. Давньогрецьке розуміння культури-антропоцентричне - людина творець і носій культури. Культура у Стародавній Греції сприймається крім призму міфології,життєрадісною та емоційно піднесеною. Культура Стародавнього Риму перебирає схожі властивості,однак вже має менше демократичності,більш соціально та політично орієнтована,менш емоційна та життєрадісна. Грецька культура базується на міфологічній основі, яка має кілька культурно-історичнйх шарів. Вважалося, що споконвіку існували Хаос, Земля (Гея) та Ерос - життєва основа^Тея народила зоряне небо - Уращ який став першим володарем світу та чоловіком Геї. Від шлюбу Зевса і Гери народились: Геба - богиня юності, Арес - бог війни, Гефест - бог вулканічного вогню та ковальства. Серед нащадків Зевса особливо виділявся Аполлон - бог світлого начала в природі. Він вважався покровителем мистецтв, богом-цілителем і одночасно смертоносним богом, який розносить епідемії. Також багато даних про культуру стародавньої Греціх ми отримуємо з двої епічних поем Гомера «Іліада» і «Одісея». З кінця VII ст. до н.е. виникає монументальна грецька скульптура. Найрозповсюдженішими у цей період стають два типи скульптури: оголеного юнака (курос) та одягненої дівчини (кора). Оскільки на змаганнях юнаки виступали оголеними, то скульптура з перших своїх кроків почала вирішувати проблеми пластики оголеного чоловічого тіла. Підкреслено атлетичну статуру: широкі плечі, вузькі стегна. Куточки вуст ледь піднято, що дозволило вченим ввести термін "архаїчна посмішка", очі широко відкриті. Куроси присвячувались богам та атлетам. Матеріалом для них слугували камінь, дерево,. мармур, бронза. Статуї кор зустрічаються рідше. Оскільки жінки того часу не брали участі у спортивних змаганнях, то їх зображали одягнутими в хітони та пеплоси. Очі кор подовжені, широко розкриті, "архаїчну посмішку" ледь намічено. Звичайно кор розфарбовували. 

Антична поезія не знала звичного для нас римування, вірші поєднувалися у строфи завдяки ритмічності довгих і коротких складів. Най-відомішими епічними поетами архаїки були Гомер та Гесіод. Гомер створив дві величні поеми - ''Іліаду" та "Одіссею". У першій розповідається про облогу грецькими військами Трої (Іліону), а у другій -про мандри одного з героїв Троянської війни, Одіссея. Герої Гомера - мужні, горді і розумні люди. Кожен персонаж, кожна деталь у поемах є яскравими, зримими. "Іліаду" та "Одіссею" написано особливим віршованим розміром – гекзаметром.

5)Розуміння культури в добу Середньовіччя. У той час формується богословська концепція культури,репрезентують видатні богослови,передовсім, Августин та Фома Аквінський. Головна формула концепції:культура-єднальна ланка,що поєднує людину та Бога. Все,що створюється у культурному контексті екстрапольовано на БОГА і творено для його прослави. Культура середньовіччя-теоцентрична. Людиною того часу передовсім керує страх,страх перед нечистою силою, перел гріхом, перед покарою Господа,інквізицією,спаленням на вогнищі тощо.

В Європі період раннього середньовіччя був позначений ледь помітним культурним піднесенням. Дещо вагомішими ці процеси були на Сході у Візантії. Посилюється це як внаслідок варварських завоювань, так і впливом християнської церкви, яка боролась проти античної культури, науки, світогляду, була духовним поводирем європейського суспільства. Люди виховувались і жили в дусі релігійне-аскетичного світогляду, кожен віруючий повинен був готуватися до перебування у вічному загробному світі, для чого церква рекомендувала покаяння, молитви, пости.

Релігійний світогляд мав панівні позиції завдяки тому , що абсолютна більшість населення не знала грамоти, їй не були відомі природничі науки, а сама природа вважалась грізним явищем вищої сили.

Європейські народи в цей час були мало-освіченими. Шкіл було небагато, і в основному вони зосереджувалися при монастирях та церквах, при єпископських кафедрах, але значення їх відчувалося. Школа зберігала елементи античної культури, передавала їх наступним поколінням, поширювала знання. Існувало три види шкіл: нижчі, середні, вищі. Нижчі мали на меті підготовку суто духовних осіб — кліриків. Тому основна увага приділялась вивченню латині, молитов, самому процесу богослужіння. Середні школи тут здебільшого існували при єпископських кафедрах, вивчали сім «вільних мистецтв» — граматику, риторику, діалектику або логіку, арифметику, геометрію (до якої входила і географія), астрономію та музику. Перші три науки становили так званий тривіум, останні — квадріум. Вищі школи в XI—XIV ст. також передбачали вивчення «вільних мистецтв», де ці дисципліни становили зміст викладання на молодших факультетах.

Освітянськими та науковими центрами середньовіччя були університети (від лат. universitas — сукупність професорів і студентів). Найдавнішим університетом в Європі вважають Паризький, що існував як «вільна школа» в першій половині XII ст.

Візантійська світська література успадкувала багато чого від елліністичної літератури. Найбільш відомі твори цього жанру — повість про Александра Македонського невідомого автора, в якій чудово поєднані біографія відомого діяча з казковими пригодами й героями та численні любовно-еротичні романи Геліодора «Ефіопіки» Найвидатнішою пам'яткою візантійської архітектури є храм святої Софії в Константинополі. В галузі живопису Візантія знаменита технікою мозаїки, художніми мініатюрами, фресковими розписами храмів, іконописом. Візантійська культура мала величезний вплив на розвиток культур багатьох народів. Найінтенсивнішим він був у країнах, де утвердилось православ'я — в Болгарії та Сербії, Грузії та Вірменії, Київській Русі. Візантійський вплив виявлявся в релігії, філософії, суспільній думці, писемності, освіті, праві. Отже, Візантія була своєрідним географічним і культурним мостом між Сходом і Заходом, між античністю і середньовічною культурою.