
- •1.Роль грошей в ринковій економіці
- •2. Походження грошей
- •3. Функція грошей як міри вартості і функція грошей як засобу платежу
- •4.Функція грошей як засобу обігу, як засобу нагромадження і як світових грошей
- •5.Походження та види кредитних грошей
- •6.Походження векселя. Правові основи обігу векселів
- •Вексель та його обов’язкові атрибути
- •8. Простий і переказний вексель
- •9. Індосамент і його види
- •10.Протест по векселю. Право регресу вимог.
- •11. Цесія і її відмінності від індосаменту
- •12. Операції банка з векселем.
- •13. Вексельний обіг в Україні.
- •14.Банкнота і її відмінність від векселя та казначейських білетів
- •15. Чек і особливості його обігу. Чек в Україні.
- •16. Кредитні картки як технічна форма кредитних грошей. Перспективи введення кредитних карток в Україні.
- •17. Класична кількісна теорія грошей і її основні постулати.
- •18. Трансакційний варіант кількісної теорії Фішера
- •19. Кейнсіанське трактування кількісної теорії грошей.
- •20. Поняття грошового обігу. Грошові потоки і механізм їх збалансування.
- •21. Суть закону кількості грошей, необхідних для обороту.
- •22. Поняття та складові маси грошей , що обслуговує грошовий обіг. Базові гроші та грошові агрегати.
- •23. Принципи організації безготів.Обігу. Нормативна база організація безготівкового обігу.
- •24.Платіжні засоби та документооборот при здійсненні безготівкового обігу.
- •25. Принципи та організація готівкового грошового обігу.
- •26.Загальна організація і економічна структура грошового (фінансового) ринку.
- •27.Пропозиція грошей,Механізм формування пропозиції грошей та фактори,що впливають на зміну пропозиції грошей.
- •28.Суть грошової системи.Елементи грошової системи за умови існування металевих грошових систем.
- •29.Біметалічні грошові системи і їх характеристика
- •30.Попит на гроші та фактори,що впливають на зміну попиту на гроші.
- •31.Україна і її співпраця з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.
- •32. Валютне регулювання, його мета і механізм.
- •33. Відсоток за кредит, його суть
- •34. Небанківські кредитні установи
- •35.Нбу і його взаємодія з комерційними банками.
- •36.Грошово-кредитна політика нбу в умовах становлення ринкової економіки
- •37. Сутність та види грошових реформ
- •38.Грошова реформа в Україні 02.09.96.Особливості її проведення.
- •39. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в україні
- •40. Світовий банк, історія його виникнення та функції. Мбрр, його створення та функції
- •41. Паперові гроші. Причини та історія їх появи
- •42.Державний та міжнародний види кредитів.Характеристика.
- •43.Комерційний, банківський та споживчий види кредитів
- •44.Становлення і розвиток банківської системи України.
- •45. Європейська валютна система. Історія її становлення.
- •46. Ямайська валютна угода, її характеристика.
- •47. Кредитна система і її складові функції.
- •48. Комерційний банк і його функції.
- •49. Інвестиційні компанії та фонди. Їх характеристика як поза банківських кредитних установ.
- •50. Кредитні спілки і їх значення для функціонування та розвитку ринкової економіки.
- •51. Центральний банк та його функції. Нбу.
- •52. Бреттон –Вудська валютна система. Її становлення і причини краху.
- •53. Конвертованість валюти і її види.
- •54.Довірчі товариства, пенсійні та страхові компанії.
- •55. Валютне регулювання, його мета і механізм.
- •56. Інфляція в Україні та її особливості.
- •57.Суть і основні функції небанківських кредитних установ.
33. Відсоток за кредит, його суть
Позичковий процент виник тоді, коли товарне виробництво досягло певного ступеня розвитку, на якому склався регулярний грошовий обіг та виникли розвинуті кредитні відносини.
Відсоток (від лат. pro centum - на сотню) – плата позичальника кредитору за надані в його розпорядження гроші або матеріальні цінності.
В умовах ринкової економіки сутність процента полягає в тому, що позичковий процент є платою за користування позичковим капіталом, його ціною. При цьому між кредитором і позичальником відносно величини процента, строків і методів його сплати виникають певні економічні відносини, тому процент є економічною категорією.
Абсолютна величина доходу, який отримують від надання грошей у борг у будь-якій формі, називається процентами.
Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - його ставка, або норма.
Норма позичкового процента - це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100.
На рівень норми процента впливає багато об'єктивних і суб'єктивних чинників, а саме:
- розміри грошових нагромаджень та заощаджень у суспільстві та товарно-грошова збалансованість виробництва;
- масштаби виробництва, рівень його спеціалізації та кооперування;
- співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави; - циклічність коливань виробництва;
- сезонність умов виробництва та реалізації продукції;
- темпи інфляції, прискорення яких викликає підвищення процентних ставок, що слугує захистом від знецінення позичкового капіталу.
- своєчасність повернення кредиту;
- рівень кредитно-грошового регулювання економіки центральним банком
- міжнародні чинники, особливо вільний перелив капіталів із країни в країну.
Процент сприяє й більш ефективному використанню суб'єктами господарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх у банку на поточному чи депозитному рахунку, вони мають можливість отримати додаткові доходи. Певною мірою це полегшує для них можливість користування банківськими кредитами, а часто ще й на пільгових умовах, бо кожен комерційний банк заінтересований у клієнтах, які забезпечують його грошовими ресурсами.
34. Небанківські кредитні установи
Небанківські кредитні установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити.
Спеціалізація небанківських посередників здійснюється за двома критеріями: 1) за характером залучення вільних грошових коштів кредиторів;
2) за тими додатковими послугами, які надають фінансові посередники своїм кредиторам.
Формування грошових ресурсів небанківських фінансово-кредитних установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно скористатися, як банківськими чековими вкладами. Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних засадах та шляхом продажу посередником своїх цінних паперів (акцій, облігацій). Звідси всі ці посередники поділяються: на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.
Фінансові посередники класифікуються за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам понад доходи на залучені кошти. Договірних посередників за цим критерієм можна виокремити:
* страхові компанії; * пенсійні фонди;
* ломбарди, лізингові та факторингові компанії.
Інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити:
* інвестиційні фонди; * фінансові компанії; * кредитні товариства, спілки
Договірні фінансові посередники. Страхові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг, їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними і фізичними особами (через продаж страхових полісів) спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків).
Пенсійні фонди - це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. Ломбарди - фінансовий посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.
Лізингові компанії - фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування (транспортних засобів, обладнання, машин тощо) та передачі їх в оренду фірмам-орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку (5-10 і більше років).