19. Кейнсіанське трактування кількісної теорії грошей.

Теорія грошей займає чільне місце в науковій спадщині одного з найвідоміших економістів XX ст. Дж. М. Кейнса. їй він посвятив цілий ряд праць, зокрема "Трактат про грошову реформу" , "Трактат про гроші" і "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Дж. Кейс вважав, що збільшення грошевої маси в обігу і обсяг кредитних ресурсів тягне за собою пожвавлення економіки, зростання прибутків і зайнятості

Оцінюючи в цілому внесок Кейнса в теорію грошей, слід зробити такі 2 зауваження:

1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей - їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначав як результат кількісного співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позицій кількісної теорії. Кейнс також неодноразово підкреслював, що за незмінності всіх інших чинників впливу на ціни, зміна кількості грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним.

2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався методології монетаристської теорії грошей, за якою головним об'єктом наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти використання грошей в ек-і.

Ланцюг причинно-наслідкових зв'язків у грошовому механізмі впливу на ек-ку Кейнс вибудував за такою схемою: зміна грошової пропозиції зумовлює зміну рівня процентної ставки, Що, у свою чергу, призводить до зміни в інвестиційному попиті і через мультиплікативний ефект - до зміни обсягів номінального ВВП, укупний попит на гроші (М) у Кейнса складається з двох частин: трансакційного (М1),що є ф-ю доходу, і спекулятивного, що є ф-ю процента (М2):

де L1(y) - функція доходу; L2(i) - функція процента.

Дедалі більше дослідників звертали увагу на те, що концепції Кейнса не пристосовані для аналізу господарських ситуацій, що характеризуються стійким підвищенням загального рівня цін.

Монеторизм як самостійний теоретичний напрям сформувався в США в середині 50-х років. Біля його витоків стояла група економістів, яких очолював М. Фрідмен. Монетаризм виник на базі кількісної теорії грошей. Але якщо послідовники теорії (кількісної) грошей вважають, що "гроші мають значення", то монетаристи затверджують -"тільки гроші мають значення".

20. Поняття грошового обігу. Грошові потоки і механізм їх збалансування.

Грошовий обіг – безперервний рух грошей, що знаходиться у суспільному вир-ві. Рух грошей при реалізації цінностей однаково здійснюють як готівкові, так і безготівкові гроші, переходячи від одного учасника сфери обігу до іншого. Процес сус-го відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єктами ек-них відносин у сус-му відтворенні являє собою грошовий оборот.

Суб'єктами грошового обороту є всі юр.та фіз. особи, які беруть участь у в-ві, розподілі, обміні та споживанні валового сус-го продукту. Це всі під-ва, усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи. Для побудови моделі грошового обороту виділяють такі 4 групи: фірми, сімейні гос-ва, уряд, фінансові посередники.

Більшість відносин між ек-ми суб'єктами здійснюється через ринки: ринок продуктів; ринок ресурсів(робочу силу, земельні ділянки, будівлі ); грошовий ринок; світовий ринок. Грошові потоки пов'язують між собою не тільки всі групи ек-них суб'єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни. Збалансування грошового обороту, а отже його нормальне функціонування, забезпечується вирівнюванням двох ключових потоків – нац-го доходу та реалізації нац-го продукту. Між цими потоками існує внутрішній зв'язок, зумовлений єдністю процесу суспільного відтворення, що створює об'єктивну основу для їх вирівнювання. Ця обставина викликає формування в процесі розподілу і використання нац-го доходу 2 видів грошових потоків, які відносно нац-го доходу можна назвати потоками відпливу і потоками припливу.

До потоків відпливу належать: чисті податки, заощадження сімейних гос-в та оплата імпорту. До потоків припливу відносять: інвестиційні витрати фірм, державні закупівлі урядових структур, надходження за експортом. Якщо обсяги потоків відпливу і припливу грошей будуть урівноважуватися, то потоки нац-го доходу і реалізації нац-го продукту збалансуються.

Проте збалансованість потоків відпливу і припливу грошей автоматично не забезпечується. Вона може бути досягнута тільки через механізм грошового ринку, виконує 2 важливі для урівноваження вказаних потоків ф-ї:

1) трансформує заощадження сімейних гос-в у нові види платоспроможного попиту ;

2) коливання ринкової кон'юнктури (попиту і пропозиції грошей) зумовлюють відплив зайвих грошей на світовий ринок або приплив їх зі світового ринку у випадку дефіциту пропозиції грошей.