1. Давньоруська археологія України

Вивчаючи епоху Київської Русі, спеціалісти відзначають на території сх. слов'ян IX — п.XIV ст. основні категорії археологічних пам'яток: городища, селища, капища-жертовники і могильники. З кінця X ст. з'являються церкви. У др.п.XX ст. на терит. Укр. проведено масштабні дослідження давньоруських пам'яток, зокрема городищ, визначено їх поетапну хронологію. Всього на терит. Укр. зафіксовано понад 500 городищ часів К. Р. Розкопки О.О.Ратич, Б.О.Тимощук, І.І.Ляпушкін, П.О.Раппопорт, М.П.Кучера, та ін.

Городища зосереджені, переважно, у лісостеповій зоні України, менше їх у північних поліських районах. У Середньому Подніпров'ї протягом Х-ХІІ ст. були споруджені с-ми оборонних фортифікацій — так звані Змієві вали. 5 типів городищ: общинні центри, князівські (державні) фортеці, сторожові фортеці, феодальні замки, давньоруські міста.

Селища. Неукріплені селища—найбільш поширені археологічні пам'ятки К. Р. Нині на терит. Укр. зафіксовано понад 600 селищ. Вони відомі у лісовій і лісостеповій смузі, а також вздовж Дніпра аж до його устя. Селища розташовувалися по берегах річок, озер, іноді на вододілах, пісковикових дюнах, підвищеннях у заплавах. У степовій зоні давньоруські селища зафіксовано вздовж Дніпра по схилах других надзаплавних терас.

Для УШ-Х ст. хар-ні великі поселення, які відповідають землеробській сусідсько-великосімейній общині. В IX ст. з'явл. двори-господарства — ізольовані від інших дворів комплекси, що складалися з житлової будівлі та господарсько-виробничих споруд. Для Х-ХІ ст. типовими були житла-напівземлянки стовпової або зрубної конструкції площею до 30 м2. У житлах виявлено печі-кам'янки або глинобитні печі. У селах розвивалися деякі ремесла та промисли.

Давньоруські могильники. На території України досліджено понад 200 курганних і понад 100 ґрунтових могильників, на яких виявлено і вивчено понад 5 тисяч поховань. Курганні могильники хар-ні для більшості районів лісостепової і поліської смуг давньої Русі. Особливістю курганних могильників, розміщених на рівних ділянках, є досить значна густота насипів; навколо них часто знаходять кільцеві рови. Похованих під курганами, а також у звичайних ґрунтових могилах клали переважно головами на захід.

За обрядом поховання поділяють на 3 групи: трупоспалення на місці; трупоспалення на стороні; звичайні трупопокладення.

Підкурганні трупопокладення Лісостепу Х-ХІІІ ст. дослідники поділяють на поховання, здійснені нарівні давнього горизонту, і поховання в ямах. Є поховання у дерев'яних колодах.

На Житомирському курганному могильнику з 500 насипів було досліджено 77. У них виявлено трупопокладення на горизонті. Цікаво, що при трупопокладеннях виявлено попіл і дрібні вуглини з вогнищ — явні пережитки обряду трупоспалення. Окрема група – дружинні поховання (Чорна Могила в Чернігові – 11*125 м). У с. Шестовиця на Десні досліджено понад 150 курганів (Д. І. Бліфельд). Серед поховань переважали трупоспалення, здійснені на місці. Рештки кремації, зсипані у глиняні горщики, супроводжувалися багатим інвентарем.

Економіка К.Р. базувалася на розвинутому землеробстві і тваринництві. Знахідки наральників, лемешів, різаків-чересел фіксують розвинуті форми орного землеробства. Панувала трипільна система землеробства. Крім неї, існували також вирубна (у поліських районах) і перелогова (у степовій зоні) системи. с/г виробництво. Про це говорять серії залізних орних знарядь, а також коси, серпи, круглі кам'яні ротаційні жорна, виявлені не тільки на території селищ, а й у містах.

У феодальній вотчині і на селищах давньоруських общин розвивалися металургія, ковальська справа, ювелірне виробництво, гончарство, обробка дерева, шкіряна справа, прядіння, ткацтво, бондарна справа, обробка каменю. Проте найбільше реміснича діяльність пов'язана з міськими осередками. Міські ремесла були більш спеціалізованими за відповідними напрямками і галузями.