1.Столітня війна та її наслідки

У XIV ст. на політ. арені Європи постали націона­льні держави, що суперечило інтересам окремих феодалів. Одночасно втратило сенс створення універсальної держа­ви під зверхністю імператора або папи римського. Двома найзначнішими національними королівствами в Зх. Європі були Франція та Англія. Суперництво між ними вилилось у тривалий конфлікт, який назвали Столітньою війною (1337-1453 рр.). Це був перший збройний конф­лікт європ масштабу, в якому битви чергувалися з тривалими перемир'ями. У війні брали участь не тільки Франція та Англія, а й Шотландія, Кастилія, Арагон, Пор­тугалія, Анжу, Бургундія.

Причини війни. Одна з причин конфлікту крилась у феодальній системі правління. Англ королі, буду­чи наступниками нормандського герцога Вільгельма Заво­йовника, залишалися васалами франц короля у своїх володіннях 1358 р. повстання пари­жан під керівництвом прево — голови міської адміністра­ції Парижа Етьєна Марселя. Повсталі захопили королів палац і вбили кількох наближених Карла. Прево, по суті, став господарем Франції. Проте дофін зміг утекти, й у Франції стало два правителі. У політичну боротьбу втру­тився родич франц короля, володар Наварри Карл Злий, який удавано підтримав Етьєна Марселя, маючи на­мір захопити франц трон. Ситуація у країні загострилася.

Весь тягар війни і негаразди лягли на плечі селян. Остан­ньою краплею, що переповнила чашу їхнього терпіння, стала вимога до них виконувати роботи з укріплення замків. У травні 1358 р. на північ від Парижа спалахнуло повстан­ня, яке швидко поширилося на Пн-Сх Францію. Воно отримало назву жакерія (французькі сеньйори пре­зирливо називали всіх селян жаками). Селяни нападали на замки, знищували записи повинностей, податкові документи, жорстоко розправлялися з сім'ями сеньйорів. Вони зви­нувачували їх у зраді короля, який потрапив у полон. Повстанці не бачили різниці між англ і франц феодалами. Сеньйори не відразу змогли впоратися з цим селянським рухом. Тільки після підступного вбив­ства керівників повстання було придушено. Згодом подіб­не повстання вибухнуло і в Англії (1381 р.).

«Безкінечна боротьба». Після усіх цих негараздів Франція з великими труднощами відновила свої сили. До­фін Карл хоча був фізично слабким і боязливим, виявився неабияким державним діячем. Він спромігся 1360 р. уклас­ти мир з Англією. За ним майже третина території Франції відходила під англ управління, підтверджувалося зобов'язання виплати викупу за короля, зате — і це було головним — англ. король відмовився від претензій на франц престол. Після підписання миру Іоанна II під чесне слово відпустили до Франції. Та коли останній зрозумів, що викупу за нього не буде зібрано, він, дотримав­ши свого слова, повернувся до Англії, де незабаром помер. Дофін Карл, ставши королем, постарався виправдати дане йому прізвисько Мудрий. Хоча він і скасував рішення Ге­неральних штатів, та все ж таки упорядкував систему зби­рання податків, почав формування апарату управління, переозброїв армію, всіляко намагався навести в ній поря­док. Наслідки розумних рішень не забарилися.

Після відновлення бойових дій у 1369 р. франц армія під командуванням талановитого полководця Дюдеклена майже повністю визволила територію Франції. У той час змінився х-р війни: з війни між благородними рицарями, що воювали за славу, сеньйорів і дам, вона пере­творилася на війну між державами і націями

Після смерті Карла V Мудрого ситуація у Франції знову загострилася. Його син Карл VI збожеволів і не міг управ­ляти державою. Це загострило вн.політ. ста­новище в країні: в ній розгорілася боротьба за владу між двома угрупованнями, які намагалися посадити на франц престол свого представника. Одне — бургіньйони на чолі з герцогом Бургундським, інше — арманьяки (орлеан­ці) — на чолі з герцогом Орлеанським. Цією боротьбою вирішили скористатися англ й відновили війну. Восени 1415 р. англ армія на чолі з королем Генріхом V висадилася в Нормандії та біля села Азенкур знову розгромила французів. Англійці вступили до Парижа. За мирним договором 1420 р. Франція та Англія ставали єдиним королівством. Здавалося, що війна скінчилась.

Король Генріх V проголошувався регентом і наступни­ком франц престолу, взявши шлюб з донькою Карла VI. Син Карла VI — Карл — позбавлявся права успад­ковувати престол. Але дофін не визнав договору і втік на південь Франції, де ще були його прихильники. Якраз тоді померли Генріх V і Карл VI. Знову спалахнула війна. Пере­шкодою на шляху англ до повного підкорення країни стала фортеця Орлеан, яку вони взяли в облогу 1428 р. Хоча захисників фортеці було значно більше, ніж англій­ців, вони мало вірили в перемогу. Проте облога Орлеана затяглася.

Жанна д'Арк. У березні 1429 р. до двору дофіна Кар­ла, проголошеного Карлом VII, прибула по-чоловічому вбрана дівчина і сказала, що вона — селянка з села Домремі в Лотарингії, що звати її Жанна, а прийшла вона, аби визволити Орлеан, вигнати англійців із Франції та корону­вати дофіна. Жанну допустили до армії. У рицарському вбранні, з королівським прапором в руках вона стала символом майбутньої перемоги. Армія і Франція повірили в диво. У Жанні ба­чили знаряддя Бога, а Бог не може допомагати неправому ділу. Отже, Бог із Францією. Патріотичне піднесення охо­пило країну. Під прапори Карла почали сходитися ті, хто бажав урятувати Францію.

Тим часом Жанна на чолі армії насправді вчинила диво. За 17 днів франц армія зняла облогу з Орлеана і здійснила рейд до Реймса — міста, де відбувалася коро­нація французьких королів. Коронація Карла в Реймсі пе­ретворила дофіна в очах французів у «законного» коро­ля. А боротьба за короля у свідомості тодішніх людей — це боротьба за країну.

Після коронації Карл VII з пересторогою і підозрою ставився до зростаючої популярності «Орлеанської діви», боячись, що вона може затьмарити його славу. Король та оточення намагалися якось усунути її. Жанні доручали незначні, але ризиковані воєнні операції; під час однієї з них (оборони міста Комп'єнь) вона потрапила в полон до бургундців, що були союзниками англ. Карл VII нічого не зробив, щоби врятувати її. Вона постала перед англ судом, на якому судді намагалися довести, що Жанна, яка привела дофіна до корони, — відьма і єретичка, а тому коронація не була законною. На всі звинувачення Жанна відповідала мужньо й дотепно. Ії спалили на площі в Руані як відьму, а попіл викинули у воду.

Завершення війни та її наслідки. Хоча Жанна д'Арк і загинула, справа, розпочата нею, дала позитивні результати. У 1436 р. Карл VII вступив до Парижа, а до 1453 р. всю територію Франції, крім міста Кале, було визволено від англійців. Столітня війна скінчилася, хоча й не було підписано ніякого миру