1. Повість минулих літ: редакції, списки, протографи

Повість минулих літ — літописне зведення, складене у Києві на початку 12 ст., пам’ятка історіографії та літ-ри Київської Русі.

Оригінал «П.м.л.» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський, переписаний на поч.XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «П.м.л.»: 1 — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень кін. XI ст. з доведенням розповіді до 1113; 2 — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; 3 виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.

«П.м.л.» — перша у К. Р. пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію сх. слов’ян та князівської влади, утвердження христ-ва на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних с-них верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

2. Османська імперія у 17 -19 ст.: особливості соц-економ розвитку та визрівання кризи.

На ІІ пол.ХУІІст. Осман імп включала Балкани, Пд. Сх. Європу Крим Приазов’я , Пн Африку (Єгипет Туніс Алжир Мароко Лівія ) Азія – Аравія Сирія Палестина Єгипет Ірак пд.-зх Вірменія Мала Азія. Внутр. політ.: Основу імперії складала ленна система. Земля ділилась на: султанову, церковну, власне самі лени, які віддавались в користування феодалам. З 17ст розпочинається занепад імперії: міра ваги…(величин) не уніфіковані, грабіж на дорогах, корупція, не існує регулярна армія… 1730-31 повстання в Стамбулі яничар проти АХМЕДА ІІІ; до влади прийшов новий султан Махмед І (стратив 7 тис яничар). Реформи Селіма ІІІ (1789-1807): у ленників які не мали підтвердження на тримання землі лена конфісковували лен, інші лени забирались за викуп. Створювалась регулярна армія, військові училища, побудова флоту. Проти реформ виступили більша частина двору великі землевласники, як наслідок повстання у 1805-06рр. яничар, було вбито Селіма до влади прийшов Махмуд ІІ 1826р створив регулярну армію , ліквідував яничар, ленну систему провів адміністративну реформу обл. (вілаєти), округи (санджаки). Реформувалась центральний апарат створювались закордонне міністерство ряд посольств… Зовн політика 1681 Бахчисарайський мир Правий берег Дніпра до Туреччини. 1683 війна з Австрією, осаджений Відень визволяє Ян Собеський 1684 р створена «Священна ліга» Австрія Польща Венеція Мальта, потім ввійшла Росія.1699 р. Кар ловецький мир до Австрії відійшла Угорщина, Трансільванія Бачка Славонія

3. Входження західноукраїнських земель до складу срср

Початку ДСВ передувало укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту про ненапад, розрахованого на десять років. Додатково до цього договору було підписано таємний протокол, яким «розмежовувалися» сфери інтересів сторін. Це «розмежування» разом із підписаним у вересні 1939 р. «Договором про дружбу та державний кордон» означало згоду уряду Нім. на приєднання до Рад. Союзу польської частини Зх. України, Зх.Білорусії, Литви, Латвії і Естонії. Зі свого боку, Нім. дістала повну свободу дій у Європі, забезпечила собі постачання з Рад.Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

Таємна угода між Нім. і Рад.Союзом яскраво віддзеркалила імперську суть обох держав, цинічне ігнорування їхнім керівництвом загальноприйнятих у цивілізованому світі принципів міжнародних відносин.

Радян.-нім. договір розв'язав А. Гітлеру руки в його агресії в Європі. 1 вересня 1939 р. нацистські війська вторглися в межі Польщі. Англія і Франція, зв'язані з Польщею союзними договорами, оголосили Німеччині війну.Ці події поклали початок ДСВ.

Польське командування не змогло організувати ефективної відсічі загарбникам. Незважаючи на впертий опір деяких частин польської армії, фронт швидко відкочувався на схід. Певні надії в умовах назріваючої катастрофи покладалися на зх.укр. й зх.білорус. землі, спираючись на матеріальні й людські ресурси яких польський уряд сподівався продовжити боротьбу з агресором.

Але 17 вересня щ надії розвіялися: за погодженням з фашистським керівництвом польсько-радянський кордон перейшла Червона армія. Це означало фактичний вступ Рад. Союзу в ДСВ й пов'язаний з нею поділ світу. У Галичині та Волині наступали війська Українського фронту (війська Київського Особливого військового округу) під командуванням С.Тимошенка, в Західній Білорусії — війська Білоруського фронту (війська Білоруського Особливого військового округу) під командуванням М.Ковальова. Перевага радянських частин була величезною. Через добу, вночі 18 вересня, польський уряд і головне командування армії переїхали до Румунії, наказавши фронтовим командирам, не вступаючи з «більшовиками в бій», відводити війська до румунського кордону.

22 вересня радянські війська ввійшли у Львів, а через деякий час уся територія, передбачена таємними рад.-нім. угодами, опинилася під контролем Червоної армії. До рук чекістів потрапило багато полонених польських військовослужбовців. Серед них були українці, які служили у польській армії з 1 вересня 1939 р. Доля багатьох із них склалася трагічно. У квітні-травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше під Харковом та в інших місцях було розстріляно понад 15 тис. польських офіцерів - від молодших командирів до генералів.

Зх.укр. населення з надією на краще зустрічало Червону армію. Цьому сприяла, зокрема, радянська офіційна пропаганда, яка пояснювала перехід польсько-радянського кордону прагненням запобігти окупації краю нацистами. До того ж поляки, відступаючи під тиском нім. і рад. військ, часто зганяли свою злість на цивільному укр. населенні, не зупиняючись перед вбивствами мирних жителів. Звичайним явищем було знищення охороною польс.тюрем в'язнів-українців. В умовах, коли населення нічого не знало про таємні угоди між СРСР і Нім., радянська пропаганда мала певний психологічний ефект. Слід зважати, що зх українці споконвічно прагнули до єднання зі своїми сх.укр. братами. Разом з тим ненависть до польського окупаційного режиму охоплювала більшість місцевих українців. Що ж до польського населення Галичини та Волині, то воно вороже зустріло прихід Червоної армії, оцінивши його як «удар у спину». Воно було переконане, що на той час можливості боротьби польської держави з нацистами ще не були вичерпані.

Для узаконення рад. режиму у Львові 22 жовтня під ретельним контролем нових властей було проведено вибори до Народних зборів. Хоча вибори мали в основі деклароване властями загальне пряме виборче право, вони були фікцією, бо провадилися за офіційним безальтернативним списком кандидатів. Наприкінці жовтня Народні збори прийняли декларацію про возз'єднання Зх. Укр. з Рад. Україною в складі СРСР. У листопаді відбулися сесії Верховної Ради СРСР і Української РСР, які ухвалили закони про включення Зх. України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР.

У червні 1940 р. уряд СРСР зажадав від Румунії очищення від її військ Бессарабії» а також тієї частини Пн Буковини, де проживало переважно українське населення. Не маючи підтримки з боку Німеччини, уряд Румунії віддав своїм військам наказ залишити вказані в ультиматумі території. Там було встановлено радянську владу. Північна Буковина і Аккерманський, Ізмаїльський, Хотинський повіти Бессарабії ввійшли до складу УРСР. Законодавче закріплення нових територій у складі Радянського Союзу відбулося шляхом створення нової союзної республіки — Молдавської РСР та поділу території Бессарабії між Молдавською й Українською РСР. До складу Молдови ввійшла також частина українських історичних земель Придністров'я, де ще в 1924 р. у складі УСРР була утворена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка..

Білет 18.