1.Неоліт Волині.

Неоліт охоплює УІ – ІУ тисячоліття до н.е. Для неоліту хар-на трансформація привласнюючого, мисливсько-збиральницького типу господарства у відтворюючий – землеробсько-скотарський. Важлива риса – поява першого в історії людства штучного матеріалу – кераміки, тобто випаленого глиняного посуду.

Археологічна к-ра Волині різниться як за х-ром знахідок, так і за основним видом занять їх носіїв. Досить чітко тут виділяють дві зони: пд, землеробс-скотарс, представл. к-рою лінійно-стрічкової кераміки, і пн, мисливсько-рибальська, репрезент. волинською неолітичною к-рою з гребінцево-накольчастою керамікою.

Посел. к-ри лінійно-стрічкової кераміки відомі в Луцьку, Голишеві, Гіркій Полонці, Рівному, Городку, Клевані і ін. Досліджували Пелещишин, Охріменко, Захарук.

Основне заняття мотичне землеробство, ділянки для якого розчищались підсічно-вогневим способом. Знаряддя серпи кістяні або дерев’яні. Важл. свідченням існув на Волині землеробства є залишки к-них рослин у обвугленому стані.

Духовна к-ра представлена окремими знахідками м-ва. На чашах є зображення голови бика. Стилізовані фігурки знайдені в Луцьку, на Гнідаві свідчать про існування культу цієї тварини. Поховання тілопокладальні, супровідний інвентар горщики і кам’яні вироби. Тут появляється віра в потойбічний світ. Пам’ятки цієї к-ри датуються др.п.У-поч.ІУ тис.до н.е.

Волинська неолітична к-ра. Вчені довели, що її субстратом були пізньомезолітичні яніслаіцькі пам’ятки. Досліджували Телегін, Титова, Конопля, Охріменко.

Посел групувалися в р-ні лісових масивів, біля водоймищ, на високих і низьких терасах. На Волині є в Карасині, Розничах, Новосілках, Люб’язь і ін.

Посуд у вигляді гостродонних невисоких горщиків з прямими вінцями. Поверхня посуди орнаментована слабо. Поширені Сокирки, проколки, шила, рибальські гачки. Землеробство і скотарство знах в зародковій стадії. Осн завд було полювання, рибальство.

С-на організація мала родоплемінний х-р. був патріархальний устрій. Охріменко вважає населення становило 2-3 тис.осіб.

Дух. к-ра – даних мало. Віра у потойбічний світ.

Час існування к-ри У-ІІ тис.до н.е.

2.Реформи освіченого абсолютизму

Австрія за Марії Терезії(1740-80) створила державну раду для більшої централізації; вербування замінено рекрутським набором збільшилась чисельність армії 108 – 278 тис; встановлювався загальний прибутковий податок в тому числі для церкви і дворян; скасовано внутрішні мита; дозвіл селянам викуповувати землю; створювався центральний суд;панщину обмежили до трьох днів на тиждень. Йосиф ІІ (1780-90)відмінив прикріпленість селян до землі , ним секуляризовано частково церковні землі. Швеція за Густава 3 (1771 – 1792) північна війна послабила королівську владу. 1720 р Риксдаг ухвалив рішення про послаблення королівської влади. Повнота політичної влади в руках дворянства двох угрупувань «капелюхів», «ковпаків». Густав же ж зробив переворот і заарештував прихильників партії за послаблення державної влади. Скасував деякі станові обмеження при зайнятті державних посад, віротерпимість і віровизнання, пом’якшення покарань, проведено межування общинних земель, дозвіл вільно торгувати хлібом, частина безземельних селян отримала наділи. Підтримував заможного селянина і поміщика. Данія за Христіана 4 (1766 – 1808) реформи освіченого абсолютизму в цій країні проводив німецький лікар наближений до короля Струнзе. Відмінив право міністрам роздавати державні посади родичам, реформа суду , фінансів, зменшив витрати двору, свобода друку, видав за 3 роки більше 1 тис указів 1771 закон скасував панщину,

и союзы подмастерьев и рабочих. Была создана система регулярной почтовой связи и перевозок. Он также реформировал налогообложение: дорожная барщина была заменена денежным сбором, раскладывавшимся на все сословия. Тюрго планировал ввести взамен старых налогов всеобщий поземельный налог. Для распределения налогов на местах он собирался создать систему выборных провинциальных собраний.Однако новшества Тюрго затрагивали интересы всех сословий Франции. Их отвергли дворянство и духовенство (Тюрго покушался на их привилегии), а также беднота, пострадавшая от спекуляций и вздорожания хлеба. 12 мая 1776 Тюрго был отправлен в отставку, а реформы отменены. Его идеи реализовались 15 лет спустя, во время Великой французской революции. августе 1787 года под давлением общественного мнения и в условиях дальнейшего углубления финансового кризиса король был вынужден вновь призвать Неккера на пост министра финансов. Жестким контролем над расходованием государственных средств Неккер надеялся ослабить остроту финансового кризиса. Он сыграл большую роль в подготовке Генеральных штатов 1789 года и в предоставлении в них третьему сословию двойного представительства. 11 июля 1789 года Людовик XVI уволил Неккера в отставку, что послужило одним из поводов к восстанию 14 июля 1789 года и штурму Бастилии. После победы восстания Неккер вернулся в министерское кресло, однако его политика полумер в экономической сфере не соответствовала реалиям революционного времени. В сентябре 1790 года он вышел в отставку