1. Гроші і грошовий рахунок в Київській Русі.

Періодизація грошового обігу на укр. землях: 1. До X ст. основу грошового обігу становлять монети римські, візантійські та інші західноєвропейські та арабські. X — XI ст. — початок власного карбування монет та їх використання разом із зарубіжними. XII — XIV ст. — "безмонетний період", використання вагових одиниць срібла та ювелірних виробів й інших грошових замінників. XIV — XVII ст. - поновлення власного карбування монет і пожвавлення товарно-грошових відносин. Використання монет інших держав. 5. XVIII — поч. XX ст. — регулярне карбування монет та емісії паперових грошей, які використовувалися на землях України. 6. 1917 — 1920 рр. — грошовий обіг в УНР та УРСР, використовування монет і бонів різних урядів та держав, місцевих грошей. 1921 — 1990 рр. — монети і бони СРСР, Польші, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Німеччини, в тому числі в період Другої світової війни та під час окупації. З 1991 р. — випуск купоно-карбованців і запровадження гривень та копійок з 1996 р. незалежною державою Україною та використання грошових знаків інших держав у товарно-грошових відносинах.

Отже, періодиз. грошового рахунку і грошового обігу Укр. бере початок із часу використання зх.євр. динаріїв та інших монет, а також арабських дирхемів, які мали обіг на території Київської держави у час її становлення.

Грошовий обіг та грошовий рахунок з монетами власного карбування розпочався практично з часу появи златників та срібляників Володимира Святославовича у X ст., а також монет Ярослава Мудрого в XI ст. і деяких інших. У другому періоді монети карбувалися в основному внаслідок двох причин. По-перше, не вистачало зарубіжних, зокрема арабських монет, і, по-друге, відчувалася необхідність пропагандистських кроків на утвердження самостійного існування давньоруської Держави. Отже, власні монети не були основою грошового рахунку, оскільки вони не карбувались у достатній кількості.

Остаточне припинення надходжень зарубіжних монет — Зх.європ. та арабських — через зн.політичні та геополітичні зміни з XII ст. визначило третій Період грошового обігу та нумізматики, який в історії одержав назву "безмонетний" і тривав до кінця XIV ст. В основі цього ротового обігу замість монет на землях колишньої К Русі використовували для різних торговельних операцій вагове срібло у вигляді зливків — гривень, перснів, браслетів, Вус та інших прикрас. Гривні, які лежали в основі грошового Рахунку, були трьох видів: київська, московська і нвгородська, а з XIV ст. використовується ще й західноруський (литовський) вид. Київські гривні були шестикутними зливками срібла, які мали вагу 160 г. Новгородські були витягнутими паличками вагою близько 200 г., а московські — становили половину новгородських, — 100 г. Литовські гривні—палички були такими ж за вагою і формою, як і новгородські, але мали більш м'які обриси та поперечні або навскісні насічки-вм'ятини.

Оскільки землі К Русі були під впливом різних держав, тому різними шляхами завершувався "безмонетний" період. Галичина, Волинь, а згодом Київщина, Чернігівщина і Полісся опинились під владою Польші і на цих землях у першій половині XIV ст. був поширений празький гріш, а також використовувались руські та галицькі півгроші