Білет 20.

1.Козацькі літописи хуііі ст. Як історичне джерело.

Коз.літ.— істор.-літ-ні твори ІІ.п..XVII—сер.XVIIIст., присв.коз.війнам.

Літопис Самовидця—козацький літопис староукр.мовою, одне з фундаментальних джерел з історії Сх.Європи 17 ст., зокрема періоду Хмельн. і Руїни в Україні. Написана очевидцем подій, вихідцем з старшини Війська Запорозького.

Л.С. склад. із вступу, який оповідає про стан Укр. перед Хмельн., і 2 осн. частин:

1- присвяч часам Хмельниччини й Руїни й написана, правдоподібно, значно пізніше описуваних подій;

2 - доведена до 1702р, становить Літопис у стислому розумінні цього слова, напис. на Лівобережжі, найповніше у Стародубі.

Л.С. писаний доброю укр.мовою того часу, близькою до народної. Автор літопису документально не відомий, належав до козацької старшини й посідав якийсь час видатне становище в укр. уряді. Дослідники віддавна намагалися встановити його ім'я. Це стало можливе після праць В.Модзалевського про Р.Ракушку-Романовського. У 1920-их pp. низка авторів (В.Романовський; О.Оглоблин і особливо М.Петровський) незалежно один від одного, на підставі аналізу автобіографічного матеріалу в Літописі, дійшли висновку (втім, вперше висловленого ще в 1846 істориком-аматором Д.Сєрдюковим), що автором Л.С. найправдоподібніше був Р.Ракушка-Романовський. Ця думка була прийнята більшістю істориків (Д.Багалій, М.Грушевський, Д.Дорошенко, І.Крип'якевич), але деякі автори називали інших кандидатів на авторство Іван Биховець, військовий канцелярист (Л. Окіншевич), Федір Кандиба, полковник корсунський (М. Андрусяк, Михайло Возняк).

Ориґінал не дійшов до нас. Збереглося кілька копій, зроблених у XVIII ст. й пізніше.

Літопис Григорія Грабянки — коз.літопис 2-ї пол.XVII—поч.XVIII ст., складений гадяцьким полковником.

Корист. популярністю серед старшини Війська Запорозького, поширювався у багатьох списках. В центрі уваги Літопису події Хмельниччини 1648—1654 рр. та Руїни.

Л.Г.— одна з найвидатніших пам'яток укр.історіограф.прози к.XVII—п.XVIIIст. Твір Граб. значною мірою компілятивний. Серед своїх головних джерел автор називає спогади сучасників подій, а також твори вітчизняних та іноземних історіографів. Найбільше Граб. корист. л.Самов; «Синопсисом», який був вперше виданий 1674 р., довгий час служив свого роду підручником історії і витримав близько 30 видань; латиномовною працею «Польські аннали» офіційного історіографа польских королів Веспасіана Каховського, 3 томи якої вийшли у Кракові 1683, 1688 та 1698 рр.; а особливо поемою поляка Самійла Твардовського «Громадянська війна», виданою в Калішу 1681р. Крім того, Граб. посилається на твори Мартина Кромера, Мартина та Йоахіма Бєльських, Мацея Стрийковського, Олександра Гваньїні, Самуїла Пуфендорфа та Йоганна Гібнера. Але літопис не є простим механічним зведенням відомостей, взятих з різних джерел. Це самостійний твір, в якому відчутне виразне авторське начало. "Літопис Григорія Грабянки" описує історію з часів виникнення козацтва і до 1709р. У тексті літопису подається багато державних документів, гетьманських універсалів, актів, грамот.

Самійло Величко— укр.коз-старшин. літописець.

Величко є автор першого систематичного викладу історії укр. коз. держави, при написанні якого використано значну кількість укр., польс., та нім. джерел, широке коло документів Генеральної Військової Канцелярії.

Літопис склад. з 4 частин:

1 «Сказание о войне казацкой з поляками через Хмельницьк…» — змальовує події 1648—1659р, окремими епізодами сягаючи у 1620р, Описуючи війну Якова Остряниці 1638р, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польс.хроніста Окольського—власний коментар;

2 і 3 частини, які охоплюють 1660—1686 та 1687—1700 р, названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних спостережень Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії;

у 4-й частині зібрано додатки з різних документів XVII ст.

Л.В. написаний укр.літ.мовою XVIII ст.з елементами народної мови. Повний текст його не зберігся. Літопис є одним з найголовніших і найбільш вірогідних творів укр. історіогр. 2-ї п.17— поч.18ст.

Вперше опублік. Київською Археограф. комісією у 1848—1864 р. під назвою «Летопись событий в юго-западной России в 17 в.».