15. Фінансування охорони праці;

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону праці" фінансування заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється роботодавцем.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції, а для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, такі витрати передбачаються в Державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 % від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у Державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

16. Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

Основні завдання Фонду соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань, які спричинили втрату працездатності (далі — Фонд) такі:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу­нення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- запобігання професійним захворюванням, нещасним ви­падкам на виробництві та іншим випадкам загрози здоров'ю за­страхованих, викликаним умовами праці;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку е застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюєть­ся в безособовій формі. Усі застраховані є членами Фонду.

Фонд провадить збирання та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої систему фінансування.

Працівники не здійснюють будь-яких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених урядом.

Страхові тарифи, диференційовані за галузями економіки залежно від класу професійного ризику, встановлюються зако­нодавством. Відповідно до Закону України "Про страхові тари­фи на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасно­го випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для окремих галузей еко­номіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва встановлено певні тарифи (від 0,2 до 13,8 % витрат на оплату праці).