12. Реформи 60-70-х років в галузі освіти та інших сферах культури.

У ході реформ 1860-х років була розширена мережа народних училищ. Поряд з класичними гімназіями були створені реальні гімназії (училища), в яких основний акцент робився на викладання математики і природничих наук. Університетський статут 1863 р. для вищих навчальних закладів вводив часткову автономію університетів - виборність ректорів і деканів і розширення прав професорської корпорації. У 1869 р. в Москві були відкриті перші в Росії вищі жіночі курси з загальноосвітньою програмою. У 1864 був затверджений новий Шкільний статут, за яким в країні вводилися гімназії та реальні училища.

Деякі елементи реформи освіти сучасники розглядали як дискримінацію нижчих станів. Як вказував Н.А. Рожков, в реальних гімназіях, введених для вихідців з нижчих і середніх верств суспільства, не навчали стародавніх мов (латинської і грецької), на відміну від звичайних гімназій, існували тільки для вищих класів; але знання стародавніх мов зробили обов'язковим під час вступу до вузів. Так для широкої маси населення був фактично закритий доступ до вузів.

Реформи 60-х років торкнулися також освіти. Була створена мережа початкових народних училищ. Поряд з класичними гімназіями відкривалися реальні гімназії (училища), в яких головна увага зверталася на викладання математики і природничих наук. Статут 1863 р. для вищих навчальних закладів вводив часткову автономію університетів - виборність ректора і деканів і розширення прав професорської корпорації. У 1869 р. в Москві були відкриті перші в Росії Вищі жіночі курси з загальноосвітньою програмою. Кілька полегшено було становище друку. За статутом 1865 р. від попередньої цензури звільнялися книги обсягом понад 10 авторських аркушів, а за особливим клопотанням також деякі столичні періодичні видання. За перше порушення правил цензури видавці отримували «застереження», при повторному порушенні видання припинялося на шість місяців і при третьому заборонялося. Всі ці реформи насправді мали дуже обмежений характер. Як навчальні заклади, так і друк, як і раніше продовжували перебувати під постійним наглядом царської влади і церкви.

13. Суспільно-політ життя 60-90-х років хіх.

У центрі суспільно-політичного руху в Роції у другій половині 19 століття стояли найболючіші питання «землі і волі». Невирішеність земельного питання, відсутність політичних прав і свобод викликали поляризацію у середовищі інтелігенції, яка поповнювалась вихідцями з недворянських, т.зв. різночинських верств. Серед молоді, передусім студентської, поширились радикально-демократичні ідеї, які пропонували розв'язувати суспільно-політичні проблеми шляхом народного повстання. Ідеологами цього напряму були Микола Чернишевський, Микола Добролюбов, Олександр Герцен, Микола Огарьов та ін. У 1860 роках виникли таємні організації, серед яких найвпливовіша — «Земля і Воля». Жорстокі репресії самодержавства спричинили перехід радикалів до тактики індивідуального терору (замах у 1866 Д.Каракозова на Олександра II).

У 1870 роках радикально-демократичний рух, сприйнявши із Заходу соціалістичні ідеї, створив власну теорію переходу Росії до соціалізму через народне повстання і селянську общину. Цей рух отримав назву російського народництва. Теоретиками народництва були М.Бакунін, П.Лавров і П.Ткачов, які вважали, що для піднесення повстання необхідно лише просвітити селян. Жертовні «ходіння в народ», терористичні замахи учасників народницьких організацій («Земля і воля», «Народна воля», «Чорний переділ») не дали очікуваних наслідків, спричинили урядові репресії, які набули масового характеру після вбивства народовольцями 1.3.1881 царя Олександра II. Ліберальні кола зосередили свою діяльність у земських установах, пропагували необхідність поступових демократичних змін. Після вбивства Олександра II на престол вступив Олександр III, який вжив заходи для зміцнення самодержавства і обмеження політичних свобод: посилено цензуру, закрито ліберальні видання, обмежено доступ до освіти дітей з нижчих верств (циркуляри про «кухарчиних дітей» — 1887), посилено адміністративний контроль за земствами і міським самоуправлінням.