14. «Консервативна стабілізація» 80-поч. 90х років хіх.

Період 80-х - початку 90-х рр.. характерізується наступимо царизму на прогресивні паростки, які з'явилися в результаті реформ попередніх десяти ¬ летій. Цей період відзначений серією реакційних перетворень, спрямованих на перегляд сформованої системи буржуазного за ¬ давства, які в радянській історіографії прийнято називати ¬ вать контрреформами. Поняття контрреформ має широкий зміст і включає не тільки реакційні закони, спрямовані на воз ¬ врат до дореформеним політичним порядкам. Під контрреформа ¬ ми мається на увазі весь політичний курс уряду Олександра III, яке повсякденними адміністративними діями демонструвало зневага до питань самоврядування, існуючого законодавства, громадської думки.

У ці роки царизм діє не тільки наперекір потребі часу, але і багато в чому всупереч навіть інтересам дворянства, які змінилися в умовах пореформеного розвитку. У 80-х рр.. особливо помітно виступають самодостатні риси самодержавства, проявляється вплив бюрократичних кіл. Якщо в попередній період спостерігалася зовнішня готовність до реформ, навіть коли їх і не збиралися здійснювати, то в період контреформ уряд вперто повторювало про свою твердості, відмову від поступок навіть тоді, коли воно їх фактично здійснювало.

Наступним кроком стало установа в 1889 р. інституту земських дільничних начальників, зруйнував роздільність судової та адміністративної влади.Різко було посилено урядовий контроль за земствами. Для цього в губерніях були створені спеціальні установи - губернські по земських справах присутності - з числа чиновників і всіх повітових предводителів дворянства під головуванням губернатора.За законом 1892 був змінений порядок виборів і в міські думи. До виборів стали допускатися лише власники нерухомої власності в столицях вартістю не нижче 3 тисяч рублів, в губернських містах - 1,5 тисячі рублів, в інших містах - 1 тисячі рублів. У виборах тепер брали участь лише дворяни, великі буржуа і деяка частина середньої буржуазії. Число виборців різко скоротилося. Так, якщо в Москві було 20 000 виборців, то після 1892 їх залишилося лише 7000. Посилився втручання губернаторів у міські справи. Не менш рішуче контрреформи проводилися в системі освіти. За статуту 1884 р. ліквідована була університетська автономія. Посади ректорів, деканів, професорів знову стали заміщатися не по вибору, а за призначенням. Університети були поставлені в повну залежність від міністра освіти і піклувальників навчальних округів. У 1887 р. були змінені правила прийому: за добропорядний, з точки зору уряду, "образ думки" абітурієнтів, мала доручатися середня школа. Одночасно в п'ять разів підвищилася оплата за навчання.Рішучий удар було завдано по жіночому вищої освіти. Прийом на вищі жіночі курси було припинено. Він відновився лише в самому кінці XIX століття. Посилився контроль церкви за змістом освіти (в тому числі і вищої).