85. Етапи логоп. Обстеження, вимоги до його організ і проведення.

Логопедичне обстеження дитини складається з декількох взаємоповязаних етапів:

1. Орієнтовний етап. Збираються та аналізуються анамнестичні дані, вивчається спеціальна документація, проводиться бесіда і дитиною. Отримані дані є основою для попереднього встановлення діагнозу.

2. Диференціювальний етап. Обстежується слух, інтелект дитини з метою відмежування мовленнєвих вад первинного характеру від порушень мовлення при ускладнених дефектах розвитку.

3. Обстеження немовленнєвих функцій, що взаємодіють із мовленнєвими.

4. Детальне обстеження всіх компонентів мовленнєвої системи. Проводиться кількісний та якісний аналіз одержаних даних із метою обґрунтування логопедичного заключення.

5. Заключний або уточнюючий етап. Проводиться динамічне спостереження за дитиною в умовах спеціального навчання та виховання.

Спираючись на розробки вітчизняних та зарубіжних логопедів (науковців та практиків), було складено мовну картку обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

1. Обстеження дитини розпочинається з ознайомлення з документацією: анамнестичними даними, висновками спеціалістів (педіатра, психіатра, отоларинголога, окуліста, логопеда), висновками міської психолого-медико-педагогічної комісії.

2. Після цього проводиться бесіда з батьками, у ході якої відзначаються особливості раннього мовного розвитку дитини, з'ясовується, як батьки займаються її вихованням, що їх турбує, наскільки сприятливим є мовне середовище, в якому перебуває дитина.

3. Перше враження про мовлення дитини складається під час невеличкої ознайомчої бесіди з нею, де звертається увага на те, як швидко дитина вступає в контакт; чи є в неї фразове мовлення, або ж вона говорить лише окремими словами; що вона знає про себе та своїх рідних.

4. Починаючи обстеження дитини, необхідно звернути увагу на стан її зорового та слухового сприймання. Для обстеження зорового сприймання дитині пропонується назвати предметні малюнки, контурні зображення, неповний малюнок, перекреслені малюнки, накладені одне на одне зображення. Для обстеження слухового сприймання пропонується визначити направленість звуку, розрізнити іграшки, що звучать, повторити слова, сказані тихим голосом, а потім - пошепки.

Завдання логопеда полягає в правильному визначенні первинного дефекту та вторинних відхилень, що спричинили порушення в мовленнєвому розвитку дитини. Також вкрай важливим є ретельне обстеження її інтелекту. Необхідно встановити - чи збере­жений первинний інтелект, і який потенціал має дитина для подальшого розвитку в процесі корекційної роботи.

Важливим етапом є обстеження мовлення дитини, яке проводимо за такими критеріями:

1. виявлення стану пасивного й активного словникового запасів: (предметна та дієслівна лексика, словник ознак);

2. ступінь сформованості граматичної будови мовлення (можливості словозміни і словотворення);

3. володіння зв'язним мовленням (розповіді за малюнком і серією малюнків, опис предмета або іграшки);

4. обстеження складової структури слів;

5. стан звуковимови.

Особливості обстеження мовлення дітей дошкільного віку:

• збір анамнезу;

• історія розвитку мовлення.

Основні моменти заповнення логопедичної картки:

1. дані про будову та рухомість артикуляційного апарату;

2. особливості звуковимови,

3. характер вади вимови звуків кожної артикуляційної групи,

4. фонематичні процеси,

5. лексико-граматична сторона мовлення,

6. логопедичний висновок.

Зміст основних етапів логопедичної роботи з дітьми при порушені звуковимови.

Завдання і цілі підготовчого етапу:

• підготовка артикуляційного апарату до відтворення окремих елементів артикуляції;

• робота над артикуляційною моторикою;

• формування правильної артикуляції звука; робота над мовленнєвим диханням;

• розвиток фонематичного сприйняття.

Етап постановки звуку.

Основні методи постановки звуку (за наслідуванням, механічний, змішаний).

Етап автоматизації звука, використання слухового та кінестетичного контролю. Підбір мовленнєвого та дидактичного матеріалу (за фонетичним принципом).

Етап диференціації звуків.

86.Методи логопедичного обстеження,їх характеристика.

Логопедія використовує різноманітні методи — способи виховання та навчання дітей з мовною патологією. Методи логопедії як педагогічної науки в основному збігаються з тими, які застосовує загальна дошкільна педагогіка. Але в процесі корекційно-виховної роботи змінюються і самі методи, і їх поєднання.

За формою впливу на дитину можна виділити наступні методи: словесні, наочні та практичні.

Словесні методи являють собою інструкцію, розповідь, бесіду, повідомлення, опис і т. п. Наочні методи — спостереження й обстеження предметів і «явищ навколишнього світу за допомогою аналізаторів. Практичні методи являють собою різні способи організації дитячої діяльності.

Організація логопедичного впливу передбачає планомірність, поетапність і цілеспрямованість. Логопедическое вплив — це складно організований, цілеспрямований процес, в якому реалізуються корекційні, профілактичні, освітні та виховні завдання.

У ході вирішення цих завдань у дітей з патологією мови відбувається узагальнення раніше накопиченого життєвого досвіду, розвиток пізнавальних здібностей, активізація розумової діяльності, формування і розвиток особистості в цілому.

**Методи логопедії як науки також можна умовно розділити на кілька групп.

Перша група — організаційні методи: порівняльний, лонгитюдинальный (вивчення у динаміці), комплексный.

Другу групу становлять емпіричні методи: обсерваційні (спостереження), експериментальні (лабораторний, природний, яка формує чи психолого-педагогічний експеримент), психодіагностичні (тести, анкети, розмови, інтерв'ю), праксиметричні прийоми аналізу діяльності, зокрема і мовної діяльності, біографічні (збирання та аналіз анамнестичних данних).

До третьої групи відносять кількісний (математико-статистичний) і якісний аналіз даних, використовується машинна обробка даних.

Четверта група — інтерпретаційні методи, способи теоретичного дослідження перетинів поміж вивчаючими явищами (зв'язок між частинами і цілим, між окремими параметрами і явищем загалом, між функціями і особистістю).

Широко використовуються технічні засоби, щоб забезпечити об'єктивність дослідження: інтонографи, спектрографи, назометри, відеомова, фонографи, спирометри й інша апаратура, і навіть рентгенокінофотографія, глоттографія, кінематографія, електроміографія, дозволяють вивчати в динаміці цілісну мовну діяльність й її окремі компоненти.