82. Діагностика дислалії, дизартрії, афазії, алалії та ринолалії у дітей дошкільного віку.

Дислалія — розлад мови, який проявляється у порушенні вимови звуків.

При діагностиці дислалії заповнюється логопедична карта, в якій вказуються особисті дані дитини, дані батьків, хто в сімї займається вихованням, скарги батьків; Анамнез (спадкові чи хронічні захворювання, вади мовлення в рідних, Слух,Зір, соціальні умови, особливості вагітності і пологів, яка по рахунку вагітність і дитина, вік батьків під час зачаття дитини, Постнатальний стан дитини, ранній психомоторний розвиток, ранній мовленнєвий розвиток, перенесені захворювання) мовленнєвий анамнез (Гуління, Лепет, перші слова, Перші фрази, мовленнєве середовище, відношення до свого мовлення) Вивчення будови і рухливості артикуляційного (губ, зубів, прикусу, язика, підязикової вуздечки, твердого та мякого піднебіння, точність виконання рухів, плавність рухів, наявність синкенезій, тремор, рівномірність рухів), стан дихальної та голосової функцій. Досліджується вимова окремих звуків, а також Фонематичний слух (диференціація звуків), Аналіз звукового складу мовлення (виділення першого або останнього звуку в слові, повторення дитиною речень. В кінці записується логопедичний висновок.

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія – це неврологічний діагноз. Невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад. Лікування дизартрії повинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж , і логопедична робота.

при дизартрії:1. Порушується тонус артикуляційних м'язів (губ, язика, м'якого піднебіння, м'язів обличчя). Тонус (напруга м'язів) при дизартрії може бути надмірно підвищений, знижений або постійно змінюватися. 2. Порушується рухливість артикуляційних м'язів. 3. Порушується звуковимова. При дизартрії порушуються не один, а відразу кілька звуків.4. Порушується мовне дихання 5. Порушується голос. 6. Порушується мелодійність і інтонація голосу, ритм і темп мови. Дитина не може довільно змінювати висоту тону. Мова дитини монотонна. Мова дитини занадто швидка і малозрозуміла або ж навпаки надто уповільнена. 7. Слинотеча. Стікає слина з рота може бути виражена в різному ступені. Слинотеча може бути як постійною, так і посилюватися за певних умов.Види дизартрії: бульбарна дизартрії;підкіркова дизартрія;мозочкова дизартрія; кіркова дизартрія;псевдобульбарна дизартрія.

Афазія — розлад мови, спричинений локальним ураженням мовних центрів, розташованих в корі головного мозку. Афазії проявляються у вигляді порушень фонематичної, морфологічної та синтаксичної структури власної мови при збереженні рухів мовленевого апарату та елементарного слуху.Афазія найчастіше зумовлюється крововиливом в мозок, його травмою, пухлиною, абсцесом тощо. При афазії звичайно порушуються всі мовні функції (усна мова, писемна, читання, сприйняття на слух).

Розрізняють ряд форм афазії.-мнестична афазія виникає при ураженні тім'яно-потиличної кори на межі зі скроневими полями;.Акустико-мнестична афазія виникає при ураженні медіобазальних відділів кори лівої скроневої ділянки, поза ядерною зоною звукового аналізатора. Слух залишається збереженим, але для розуміння змісту усього висловлення необхідно тримати у пам'яті весь акустичний ряд. Афазія Верніке , або сенсорна афазія. Виникає у разі враження зони Верніке. В її основі лежить порушення фонематичного слуху, розрізнення звукового складу слів. Аферентна моторна афазія — розлад кінестетичної основи мовного моторного акту, що виникає при ураженні нижніх відділів тім'яної ділянки лівої півкулі та проявляється у труднощах артикуляції мовних звуків та слів у цілому, у змішанні близьких артикульом.Аграфія — порушення письма: виникають оптичні дисграфії (неправильне розташування у просторі елементів літер, труднощі їхнього диференціювання, дзеркальне зображення).Семантична афазія. Причина — ураження у місці стикання кори тім'яної, потиличної та скроневої ділянок. Це викликає мовленевий розлад, що характеризується порушенням розуміння мовлення, якщо до нього включені мовні конструкції, що вказують на просторові розташування.Амнестична афазія виникає при ураженні лівої півкулі кори головного мозку та виражається у забуванні окремих слів та їхніх значень. Спостерігається розлад номінативної функції мовлення, утруднена актуалізація слів-найменувань для предметів.Еферентна (кінетична) моторна афазія або Афазія Брока виникає за локалізації патологічного процесу в нижніх відділах премоторної зони лівої півкулі (зона Брока). Патологічна інертність утруднює перехід від однієї артикульоми до іншої. При відносній збереженості мовного висловлювання мовлення характеризується скануванням, відсутністю плавності, зниженням ролі інтонаційних, емоційних та мімічних компонентів, загальним збідненням, особливо за рахунок дієслів, виникає телеграфний стиль. Динамічна афазія. Осередок ураження розташовується дещо вище зони Брока у лівій півкулі головного мозку. В результаті виникає порушення внутрішньої програми висловлювання, «дефект мовної ініциативи». При повній афазії втрачається здатність до всіх форм мови та їх розуміння.

Ала́лія— відсутність або обмеженість мови у дітей внаслідок недорозвинення або пошкодження мовних ділянок головного мозку. Багато авторів пишуть, що для постановки такого діагнозу, як алалія, недостатньо одного обстеження. Необхідно спостерігати дитини протягом декількох занять, в різних ситуаціях. Зміст логопедичної роботи на початкових етапах подібно при різних порушеннях. Але за допомогою медичної діагностики ми можемо і повинні відразу виключити недолік слуху і неврологічні порушення, що призводять до дизартрії. При цих станах методи корекції принципово інші.

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. При ринолалії артикуляція звукі відрізняється від норми. Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення зявляється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

Відкрита ринолалія може бути органічною та функціональною. Органічна ринолалія буває вродженою (розщелина м'якого та твердого піднебіння) та набутою (утворюється при травмі ротової та носової порожнини або в результаті набутого паралічу м'якого піднебіння). Одна з функціональних форм – звична відкрита ринолалія, яка спостерігається після великих аденоїдних розрощувань, виникає в результаті тривалого обмеження рухливості м'якого піднебіння.

Закрита ринолалія характеризується зниженим фізіологічним носовим резонатором під час вимови звуків мовлення. Найсильніший резонанс внормі спостерігається при вимові носових м, м', н, н. В процесі артикуляції цих звуків носоглоточний затвор залишається відкритим та повітря проходить до носової порожнини. Якщо ж носовий резонанс відсутній, ці фонеми звучать як ротові б, б', д, д'.

Змішана ринолалія. Коли спостерігається поєднання носової непроходимості з недостатністю піднебінно-глоткового зімкнення.