87. Особливості складання плану обстеження мовлення дітей з алалією та дизартрією

Кожен конкретний випадок мовленнєвого обстеження дитини має бути суто індивідуальним, вибірковим, а також різнобічним. Це дасть можливість лоопеду визначити характер та важкість мовленнєвих порушень та вад мовлення у дитини. А також обрати найефективніший спосіб подолання мовних перешкод для дитини-логопата. Тому, для складання повного уявлення про мовні порушення дитини необхідно дослідити умови та характер її раннього розвитку.

Відомості логопедичного обстеження дитини

Прізвище, ім'я, по батькові дитини;

Вік, дата народження;

Як проходила вагітність?

Якими були пологи? (термінові, перенесення, стимуляція, стрімкі, нормальні);

Методи стимуляції пологів;

Особливості при народженні (гематома, асфікція, пологова травма, вихід плода головою чи ногами);

Чи перенесла дитина захворювання, травми, які могли вплинути на нормальний хід її мовленнєвого розвитку?

Відомості мовного розвитку дитини

Коли дитина почала впізнавати близьких, реагувати на звук?

Коли з'явилося гуління (у нормі в 2— З місяці), белькіт (у нормі в 4—8 місяців), характер белькоту (активний, пасивний)?

Коли з'явилися перші слова (у нормі близько року), перші фрази (у нормі від 1,5 до 2 років)?

Як формувалось мовлення після перших фраз (повільно чи динамічно)?

Чи переривався мовний розвиток (якщо так, то з якої причини)?

Чи використовує дитина у своєму спілкуванні жести (який їхній характер)?

Коли дитина почала розуміти звернення до неї ( «зроби ладусі», «поцілуй маму», «йди до мене»)?

Чи розуміли мову дитини оточуючі? Якщо ні - з якого періоду життя дитини?

Що розуміє з мови дорослого в цей час?

Як ставляться члени родини до мовного дефекту дитини (байдужість, дефект залишається непоміченим, постійно фіксують увагу, хвилюються, але не вживають заходів)?

Як ставиться дитина до свого мовного дефекту?

Чи займалися з логопедом (де, коли, скільки часу проходили корекційні заняття, які результати)?

Що турбує батьків у цей час?

Стан слуху дитини (висновки отоларинголога):

чи диференціює дитина звуки, різні за силою?

як сприймає мову (голосну, розмовну, тиху, шепіт)?

Стан зору (висновки окуліста):

яка гострота зору?

чи не обмежене поле зоу?

чи є боковий зір? Тощо

88. Особливості складання плану обстеження порушень слухової диференціації звуків мови дітей з вадами слуху.

Перевірка проводиться під час спостереження, в ході виконання інших розділів обстеження, а також при спеціальному дослідженні. Необхідно оцінити:

- мовленнєву активність дитини;

- розуміння мовлення;

- активне мовлення;

- використання різних невербальних засобів спілкування.

При спостереженні фіксуються всі спонтанні мовленнєві реакції дитини, відзначаються особливості спілкування (чи прагне до контакту з дорослими та дітьми, які засоби комунікації використовує, чи розуміє прості інструкції). Оцінюють наявність уваги дитини до дорослого, що розмовляє, його обличчя, наслідування предметним і мовленнєвим діям. Ці показники є передумовами розвитку мовних здібностей дитини.

Обстеження мовлення – цілісний процес, розуміння мовлення і активне користування ним перевіряються в одних завданнях. Якщо дитина в ході попереднього обстеження продемонструвала розуміння та вживання хоча б невеликого запасу слів, в процесі гри, розглядання картинок їй задають нескладні питання, дають прості завдання («Де яблуко? Де ав-ав? Візьми ляльку»). Для слабочуючих дітей з фразовим мовленням дають більш складні конструкції («Сховай м’яч під стіл», «Принеси велику ляльку»).

При перевірці активного мовлення виявляють словник дитини, оцінюють стан мовленнєвої системи (дихання, голос, звуковимова).