77. Інтимна лірика н.Лівицької –Холодної.

Серед представників празької школи - скептично-фанатичного Маланюка, літературного флегматика Клена, конквістадора Ольжича та інших - Лівицька-Холодна стоїть дещо осібно. І не тільки тому, що у часи панування громадянської лірики з'явилась її витончена і дуже жіночна поезія. Ці вірші справляють враження поетико-психологічного щоденника інтелігента зламу епох, що кидається від особистісного заколоту ніцшеанського кшталту до релігійної покори і жалісної ностальгії. Лівицька-Холодна входила в літературу, коли в ній панувало переконання, що поезія та життя неподільні, що образ поета створюється за законами реального життя. Особливо це помітно в її інтимній ліриці - щирій і одночасно заангажованій соціальним чи патріотичним мотивом. Національна модифікація жанру не дозволила собі Уайльдівського гасла: "Немає твору морального чи неморального, є книга написана добре чи погано". І в інтимній ліриці Лівицької-Холодної дилема морального й аморального часто вирішується не на користь почуттів. Ось чому лірична героїня "Степової казки" вбиває любого їй татарина за ґвалт рідної землі, ось чому в поезії "Знов зустріну тебе в трамваї" символом любовної хіті виступає "татарська кров", здавна зненавиджена вітчизняним фольклором. Найпростіше було б віднести лірику Лівицької-Холодної до кон'юнктурного об'єднання двох тем - кохання, платонічного і статевого, та національного повернення в лоно. Для патріотичної літератури тут недостатньо обширу і звернень - закликів до народу. Для інтимної - не вистачає еротики і занадто рефлексій щодо почуттєвого садомазохізму.

Прототекст любовної поезії Лівицької-Холодної - фольклорні традиції та європейська манера жіночої поезії. Саме модернізовану гуцульську нявку, що висмоктує кров своїх жертв у любовному шалі (Б.Рубчак), бачимо у постаті ліричної героїні цієї поезії, а романтична демонізація, маска "вампа" зумовлюють витончену інтимізацію буття. Інтимна поезія Лівицької-Холодної 60-80 рр. інша за своїм характером. Разом з натяками на самотність і невлаштованість у житті виникають спогади про почуття молодості. Відчувається певна відстороненість ліричної героїні - єдиний психологічно можливий спосіб переживання для літньої жінки розпуки і нестійкості ("Остання дія", "Ще одна безсонна ніч"). Еротичній поезії Лівицької-Холодної властивий трагізм та енгармонія. В українській інтимній літературі (і Лівицька тут не виняток) коханці поділяють не насолоду, а біль і страждання. Можливо, тому, що традиційним шляхом єдності і взаєморозуміння у слов'янському інтимному світі вважається надрефлексія (вмислення в іншого), а не емпатія (вчування в іншого, вслуховування), як в західноєвропейській культурі. Ось чому еротична поезія Лівицької-Холодної подекуди здається нам штучно звуженою, а кохання - вживленим у площину слов'янської культури. І лише тоді, коли остання по-справжньому зацікавиться чуттєвим досвідом, коли інтегрує його не лише на рівнях текстів (С.Дацюк), але і присутності в культурних феноменах усіх рівнів - тоді з'явиться поле розуміння текстів і контекстів, тоді з'явиться повноцінна жіноча еротична лірика зразка Ліни Костенко, Оксани Забужко.При усіх своїх недоліках естетичної концепції інтимна поезія Лівицької-Холодної стала помітним явищем "празької школи", яскравим відблиском "срібного століття" української поезії 10-20 рр. ХХ століття.