8. Юрій Липа: «Бій за українську літературу»! та «Призначення України».

Низку творів Ю.Липи: "Призначеня України", "Бій за українську літературу", "Козаки в Московії", "Вірую" та ін. – прихильно зустріли літературні критики як його доби, так і нашої сучасності. Серед них – М.Ільницький, В.Мороз, Є.Маланюк, С.Гординський, В.Марочкін, І.Скрипник, Л.Череватенко, В.Качкан,

"Бій за українську літературу" (1935) - концептуально та ідейно об'єднана збірка есе про літературний процес та художні твори. У "Передмові" до книги Ю.Липа писав, що внутрішній наказ цієї праці - "Зрозуміти свій час, зрозуміти людей, людські стремління і конфлікти, і зрозумівши - окреслити місце власної духовної раси та її письменства серед людства".

"Бій за українську літературу" єдине з літературознавчих досліджень, що вийшло за життя письменника. Жанр її визначити важко, це "...і доскіпливе дослідження, і публіцистика, і справжня поезія, і пророчі осяяння, і політика", - так класифікує її Л.Череватенко.1

Назва "Бій" досить символічна і виправдана, бо в той час іде навальний наступ на українську літературу та культуру з боку польського та радянського політичних режимів, напротивагу, створюється українське підпілля, народжується ОУН, Україна на межі нового зриву.

Розуміючи ситуацію, Ю.Липа особливу роль відводить письменству, саме воно повинно стати ідеологічною силою, духовним стрижнем нації. Тому він пише: "Письменник, що творить, мусить раз наважитись, чи він друкує свої твори, чи ні? Коли він видрукував - від тої хвилини його твори належать не тільки до нього, від тої хвилини - люде зводять на його твір очі, від тої хвилини він впливає на людей".2 Таким чином, Ю.Липа намагається окреслити глобальні плани і завдання, що стоять перед митцями України. Для нього література має таку ж консолідуючу силу в нації, як і діяльність політиків. Ставлячи письменника в один ряд з ними, Ю.Липа витворює ланцюг рівновалентних особистостей: письменник - герой - історик.

Публіцистична книжка "Призначення України" стала своєрідним національним маніфестом, наснаженим досконалими ідеологічними концепціями, зокрема релігійного характеру. "Недарма близькість Бога, – зауважає автор книги, – відчував у своїм розквіті Київ, Вічне Місто, а молитва була умовою вступу до Запорозького Ордену. Глибоко символічне навантаження, на думку Г.Костельника, у "Призначенні України" припадає на легенду про Андрія Первозванного, що своїм мотивом звеличує розум і дух українців, які неодмінно відродять утрачені релігійні традиції як найважливіші складові національної ідеї. Яскравим прикладом такого потужного відродження в новітніх часах вважав Ю.Липа систему заходів Української Греко- Католицької Церкви, що базується на народних традиціях, героїчній історії, реформуванні національної освіти. . І тільки ідея націоналізму виступає єдиним чинником порятунку України. Її, на думку Ю.Липи, кращим способом почала втілювати Олена Пчілка, яка на сторінках журналу "Рідний край" розвинула програму українського націоналізму як домінанту "високих почувань".