31. Роман ю. Яновського «Вершники». Ідейно-композиційний аналіз.

«Вершники»... Вісім невеликих розділів-оповідань. Ю. Яновського справедливо називають новатором в украïнськiй лiтературi XX столiття. Вiн - один iз представникiв неоромантичноï течiï, мабуть, тому роман в новелах "Вершники" найменший за обсягом i найзмiстовнiший за тематикою роман про громадянську вiйну на Украïнi.

Особливості побудови: твір складається з восьми сюжетно завершених новел („Подвійне коло", „Дитинство", „Шаланда в морі", „Батальйон Шведа", „Лист у вічність", „Губенко, командир полку", „Шлях армій", „Адаменко"). Кожна новела – цілком самостійний художній твір і в той же час всі вісім новел-розділів об'єднані в одне ціле спільністю теми, ідеї, системою образів. У центрі роману не історія особистого життя героїв, а події суспільного характеру. У своєму творі Яновський поєднав ознаки жанрів народної думи, героїчної поеми, новелістичного роману.

У романі відтворена широка картина громадянської війни в Україні: запеклі бої в степу під Компаніївкою („Подвійне коло"), підпільна робота в Одесі серед французьких, грецьких та інших військ інтервентів, рейд робітничого шахтарського загону („Губенко, командир полку"), бій під Херсоном („Батальйон Шведа"), боротьба з німцями, денікінцями („Лист у вічність", „Адаменко"), вирішальна битва на Перекопі („Шлях армій").

У романi "Вершники" порушено багато проблем: трагедiя роду i народу, розпад родини заради iдеï, революцiя i народ, полiтичнi платформи рiзних партiй i полiтичних сил, вiдданiсть справi, творча праця та духовнi цiнностi. Але найбо­лючiшою є проблема братовбивчоï громадянськоï вiйни.

У новелi "По­двiйне коло" автор передає картину жахливоï братовбивчоï рiзнi, яка є трагедiєю не тiльки роду, а й народу: за один день вiйни загинули сотнi людей i серед них три брати Половцi. Знехтування батькiвського заповiту: "Тому роду не буде пе­реводу, в котрому браття милують згоду".

Одного дня у серпнi 1919 року доля звела братiв Половцiв пiд Компанiïвкою, щоб вони вбили один одного, бо у вирi громадянськоï вiйни вони опи­нились у ворогуючих таборах: Андрiй у денiкiнцiв, Оверко у петлюрiвцiв, Панас у махновцiв, Iван у бiльшовикiв.

У мову твору вплетені слова молитви, народні афоризми, замовляння, рядки з пісень, легенди й перекази.

Брати Половці не були зрадниками чи боягузами, вони стали непримиренними ворогами, які в ім'я примарних ідей убивали один одного. Трагедія роду Половців — це трагедія України, яка довго ще буде відлунюватися голодом, смертями, репресіями.

32. Творчість в. Бобинського. Загальна характеристика.

Васи́ль Петро́вич Боби́нський— український поет, перекладач. Був членом літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП.

Василь Бобинський –одним із перших серед українських поетів виступив у жанрі еротичної поезії. Це вінок сонетів «Ніч кохання». Його вірші, поеми, прозові твори, публіцистичні виступи, які ще за життя принесли автору широке визнання і були перекла­дені багатьма мовами світу. Твори В. Бобинського тих років, що друкувалися на сторінках газети «Буковина», журналу «Шляхи», похідних листків, стрі­лецьких рукописних журналів і альманахів, а згодом увійшли до збірки «В притворі храму» (1919), пройняті закликами захистити свою «сторононьку», «рідну землю», мріями про прихід людського добра, «справедливого ладу». Зіставлення першодруків ряду творів в публікацією їх у збірці «В притворі храму» свідчать про те, що видавці не тільки «підправляли» окремі слова, фрази, а й вилу­чали з творів рядки і цілі строфи (напр., у вірші «Розбилось серце вкрай», раніше називався «Відгуки вечора»). У значно «підчищених» редакціях надруковані в збірці й вірші «Буря», «Братам» та ін. Причиною тужливого поетового настрою в ряді віршів збірки були саме тогочасні суспільні умови. У 1923—1924 роках у видавництві «Молошний шлях» виходять друком дві поетичні книжки В. Бобинського — «Ніч кохання» і «Тайна танцю», до яких включено твори, написані в перші роки окупації панською Польщею західноукраїнських земель. Переваж­на більшість із них друкувалася на сторінках таких видань, як «Митуса», «Світ» та «Літературно-науковий вісник». У цих творах поетове суто інтимне, особисте переплелося з болями і радостями його земляків. Не поспіль темна барва і трагічні мотиви характерні для збір­ки «Тайна танцю». Так, у заголовному вірші книжки В. Бобин-ський ставить перед тогочасною поезією логічне запитання: «Грядеши. Камо?» А далі всім змістом збірки відповідав на нього: поет не має права відвертатись від контрастів життя, тремтіти перед «сліпою пітьмою», «ховатись у нетрі», коли «багрянить груди» кров братів. Лірика В. Вобинського І пол. 20-х pp., як бачимо, цікаве яви­ще і за змістом, і за формою. Молодий поет виявив себе справж­нім майстром інструментовки вірша, митцем, який звуками умів малювати образи й картини, відчутні майже фізично. Та й взагалі В. Вобинський — явище виняткове у нашій літературі. Впродовж усього життя він, природно, змінювався. Але все головне в ньому було вже з самого початку. Він рано зрозумів значення для та­ланту вимогливості до себе і це почуття проніс впродовж відмі-рених йому долею років.

Був ув*язнений на 5 місяців у тюрму, де свого часу перебував І.Франко. У цьому місці Бобинський пише поему "Смерть Франка".

Літературну спадщину В. Бобинського складають збірки «В притворі храму. Поезії. Книжечка перша» (1919), «Ніч кохання. Сонети» (1923), «Тайна танцю. Поезії. Книжка друга» (1924), «Поезії 1920—1928» (1930), «Слова в стіні. Вибрані поезії» (1932), численні публікації в періодиці, статті, рецензії, оповідання, уривки роману «Львів».