68. Поема м. Бажана Характеристика “Сліпців»

Цей твір є незавершеним, оскільки надрукувалося лише два розділи. Поема не має логічно побудованого сюжету, оскільки для Бажана важливо було висловити власне бачення порушених проблем: митець і його місце у суспільстві, філософські питання сенсу життя, творчості, служіння народові. Автор відразу налаштовує читача на слухові враження у самій назві твору. Твір насичений метафорами та епітетами, також автор використовує маловживану лексику.Події поеми відбуваються десь xviii ст., але точної дати немає, тому можна сказати про умовний час. У певній хаті подалі від людського ока, зібралися сліпі кобзарі (середульші, старші і молодші). Це таємне товариство. Вони навіть спілкуються між собою особливою таємною мовою. Головний серед кобзарів є старий Перебендя (господар хати). До них приходить молодий кобзар який хоче справити «одкладщини» - це такий звичай коли молодий кобзар може кобзарювати сам без учителя. Конфлікт між молодим кобзарем і рештою сліпців складає сюжетну основу першого розділу. У поемі ми бачимо інший бік кобзарів, коли вони за закритими дверима виявляють свою справжню сутність. Промовистим у цьому плані є епізод бенкету сліпців, змальований Бажаном за допомогою нагромадження повторних натуралістичних деталей та використання брутальної лексики. Другий розділ починається сваркою кобзарів за мідні гроші. Молодий кобзар запитує старого про кобзарську долю. Між ними виникає суперечка. Не погоджуючись, жебрацькою, рабською психологією старого сліпця, юнак висловлює свої думки. Юнак сказав, що краще загинути в бурях ніж під парканом. Вони розсварилися і молодий кобзар пішов сам кобзарювати.

69. Аналіз п’єси Куліша “Отак загинув Гуска»

Однією з перших п'єс, де Микола Куліш розвінчав тупість міщанства, сміховинність його ілюзій, була комедія "Отак загинув Гуска". Письменник зосередив увагу на типовому представникові українського народу, який раніше вірно служив царю-батюшці і сподівався, що той його ніколи не скривдить. Але царя Не стало, і Саватій Савлович Гуска, головний герой п'єси, став бідним сиротою, безпорадним, безпомічним та переляканим більшовицькою владою "маленьким" чоловічком. Перед читачем постає образ Саватія Гуски — колишнього чиновника Московської імперії. З великим піднесенням згадує він свою службу на посаді колезького секретаря. Його спогади зворушливі, захоплюючі, бо він мав певне становище і дуже цим пишався. Драма побудована так, що всі члени сім'ї теж цінують і поважають батька як колишнього вірнопідданого, створюють для нього певну сімейну ідилію. Драматург дуже тонко розкиває характер Гуски, в якому й поєднані різні міщанські риси. Дружина, сім дочок і служниця всіляко підтримують його прагнення вдавати із себе міщанина, зорієнтованого на Москву. Наприклад, російським "чаепитием" він підтверджує відданість царю-батюшці, використовує російське "с", щоб ще більше передати відданість. Але багато чого залишалось у ньому українського — прізвище, яке М. Куліш дуже вдало підібрав, хазяйновитість, яка не давала йому спати спокійно. Також весело сміявся письменник з обмеженості, ослячої впертості свого героя у різноманітних ситуаціях. Ось наприклад коли Саватій потрапив на безлюдний острів, він почав викрикувати і виливати свою злість на більшовиків, але згодом він зустрів рибалок і вже почав переживати, що вони могли почути його монолог. А жінка Гуски Секлета Семенівна сказала, що ці рибалки таємні агенти ЧК. Переляк зробив свою справу, Саватій Савлович чекає на покарання й відчуває, що прийшла його погибель. Усе це робить Гуску смішним і жалюгідним, загибель героя — символічна. Він "загинув" як патріот своєї батьківщини. Стався цей трагічний випадок давно, коли той від української ковбаси перейшов до малоросійської і своїм благодійником вважав російського царя. Але, на мою думку, Саватій Гуска свідомо йшов на таку жертву, став живим факелом Нерона, щоб бути першим і Єдиним, але "вірним" мучеником Росії.