62. Поети-неокласики.Павло Филипович

український поет і літературознавець, перекладач з французької та латинської мов, педагог. Народився П.Ф. на Київщині вродині священника. Середню освіту здобув у Києві, потім вивчав слов'яно-російську філологію на історично-філологічному факультеті Київського унінерситету Святого Володимира. Навчався також на правознавчому факультеті.Після навчання залишився працювати в університеті як стипендіат. У цьому університеті разом із професором Миколою Зеровим Филипович вів семінар з історії української літератури, керуючи працею над темами, що стосувалися кінця 19-го ст. і початку 20-го ст. Свою поетичну діяльність почав російською мовою в 1910 під псевдонімом Павел 3орев, друкувався у журналах «Вестник Европы», «Заветы», «Куранты». Ранні поетичні твори П.Ф. позначені впливом символізму. Публікувалися у збірнику «Музагет».але від 1917 перейшов виключно на українську мову. Автор збірок поезій «Земля і вітер» (1922), «Простір» (1925).

Як літературний критик виступив уперше в редагованому Василем Старим і Миколою Зеровим часописі «Книгар». У своїх працях дотримувався порівняльно-історичного методу і був одним із найвидатніших представників цієї школи в українському літературознавстві.  Попри те, що Филипович ніколи не належав до будь-якої політичної партії і не брав надто активної участі в громадському житті, його заарештовано в серпні 1935 року і суджено разом із Зеровим. Засуджений на 10 років заслання в концентраційні табори, перебував спочатку на Ведмежій Горі і потім на Соловках, де після виконання норми примусової праці намагався працювати літературно й науково. Із Соловок був вивезений в 1937 р. до інших концтаборів, де йому додано ще 10 років ув'язнення. Там він і загинув за невідомих обставин.Була засуджена і заслана в 1938 р. на 5 років також і його дружина.

63.Поети-неокласики.Юрій Клен.

Справжне і’мя - О́свальд Бу́рґгардт. Син німецького купця-колоніста, який на час народження сина мав бізнесові справи на території України. Народився Освальд на Волині 1891. З дитинства мав неабиякі здібності до навчання, закінчивши гімназію, вступив до Київського університету, де дістав ґрунтовну філологічну освіту, вивчав західну та слов'янську філологію, історію літератури. Викладав разом із М. Зеровим у соціально-економічному технікумі с. Баришівки Вже в 20-ті роки розкрилися ті особливості його манери письма, що зближували Юрія Клена з неокласиками.

У Київському інституті народної освіти створив кафедру прикладного, брав активну участь у роботі ВУАН. З 1931 року живе та працює в Німеччині, тісно співпрацює з поетами, що об'єднувались довкола «Вісника» Д. Донцова. Захистив докторську дисертацію «Головні мотиви творчості Леоніда Андрєєва». У роки Другої світової війни служив за перекладача. З 1943 р. працює викладачем в Українському вільному університеті (Прага), згодом — в Інсбруцькому (Австрія).

1943 року в Празі з'являється в світ збірка поезій Юрія Клена «Каравели. До збірки увійшли твори, які він публікував на сторінках «Вісника» Донцова. Поміщена в збірнику історіософська поема «Жанна д’Арк», на думку багатьох дослідників – це один із наймайстерніших творів автора. Вершинними здобутками Юрія Клена-поета є поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл імперій» (1943 — 1947). Поемк «Попіл імперій» визначають як епопею. Дослідники творчості зазначають, що вона містить біографічні елементи письменника.